Рішення № 100956148, 01.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021 справа № 914/2604/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП Центр”, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Артхаус Буд”, м. Львів

про стягнення 64 867, 33 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники cторін: не з`явилися

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП Центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артхаус Буд” про стягнення 64 867, 33 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2021 відкрито провадження у справі № 914/2604/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.09.2021. Ухвалою суду від 20.09.2021 розгляд справи відкладено на 18.10.2021. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 01.11.2021.

В судове засідання, яке відбулося 01.11.2020, представник позивача не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить суд зменшити позовні вимоги в частині компенсації за використану електричну енергію в розмірі 17 092, 33 грн, а в частині стягнення з відповідача на свою користь 45 500, 00 грн основного боргу та 2 275, 00 грн штрафу просив позовні вимоги задоволити. Щодо вказаної заяви, суд зазначає, що виходячи із приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Таким чином, оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог, подана після початку першого судового засідання у справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відтак вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 01.11.2021 не з`явився, на адресу суду повернувся конверт, скерований відповідачу за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 16 із відміткою відділення поштового зв`язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Згідно приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Відповідно до ч. п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “КПП Центр” (надалі позивач, орендодавець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артхаус Буд” (надалі відповідач, орендар ) про стягнення 64 867, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 04.08.2020 між сторонами у справі був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач бере в строкове володіння частину нежитлового приміщення. Адреса об`єкту, що орендується: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317. Загальна площа об`єкту, що орендується: 350 кв.м.

Факт передачі відповідачу нежитлового приміщення в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 04.08.2020.

Згідно п. 5.3 договору, сплата орендної плати проводиться на підставі виставленого орендодавцем рахунку та акту виконаних робіт, або згідно умов діючого договору.

05.05.2021 відповідачем було виставлено рахунок № 223 на суму 22 750, 00 грн на оплату орендної плати за травень та 03.06.2021 рахунок № 334 на суму 22 750, 00 грн на оплату оренди за червень, однак відповідач не оплатив вказані рахунки.

30.06.2021 позивачем було направлено відповідачу акт наданих послуг від 31.05.2021 № 275 та акт надання послуг від 30.06.2021 № 339, які залишилися не підписаними зі сторони відповідача.

З метою досудового врегулювання спору 29.06.2021 позивачем було надіслано відповідачу претензію № 440 про сплату заборгованості, однак така залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за травень, червень 2021 року становить 45 500 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім стягнення заборгованості зі сплати орендної плати позивач просить суд стягнути з відповідача, на підставі п. 9.2 договору, штраф в розмірі 2 275, 00 грн та компенсацію за використану електричну енергію в розмірі 17 092, 33 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 04.08.2020 між сторонами у справі був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове володіння частину нежитлового приміщення. Адреса об`єкту, що орендується: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317. Загальна площа об`єкту, що орендується: 350 кв.м (п. п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно п. 4.2. договору, даний договір вступає в силу з моменту 15 серпня 2020 р. і діє до 31 липня 2021 включно, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

У відповідності до п. 4.3. договору термін оренди може бути змінений за письмовою згодою обох сторін.

04 серпня 2020 року, позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди, що підтверджується актом прийому - передачі від 04 серпня 2020 року.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно умов договору розмір орендної плати становить:

5.1.1. договору - з 15.08.2020 по 31.01.2021 - 55, 00 грн. (п`ятдесят п`ять гривень) 00 коп. в т. ч. ПДВ, за 1 м.кв. Розмір орендної плати за один місяць користування приміщення складає 19 250 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 коп. у т.ч. ПДВ.

5.1.2. договору - з 01.02.2021 і надалі - 65,00 (шістдесят п`ять) гривень 00 коп. в т.ч. ПДВ, за 1 м. кв. Розмір орендної плати за один місяць користування приміщенням складає 22 750 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. в т.ч. ПДВ.

5.1.3 договору - один місяць оренди з 15-го вересня по 14 жовтня не буде нараховуватись орендарю, як компенсація за покращення приміщення, за зроблену стінову перегородку орендарем.

Відповідно до п. 5.2 договору, орендна плата за кожен місяць сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного поточного місяця в гривнях.

Згідно п. 5.3. договору, сплата орендної плати проводиться на підставі виставленого орендодавцем рахунку та акту виконаних робіт, або згідно умов діючого договору.

05.05.2021 відповідачем було виставлено рахунок № 223 на суму 22 750, 00 грн на оплату орендної плати за оренду приміщення за травень 2021 року та 03.06.2021 виставлено рахунок № 334 на суму 22 750, 00 грн на оплату за оренду приміщення за червень 2021 року, однак відповідач не оплатив дані рахунки.

30.06.2021 позивачем було направлено відповідачу акт наданих послуг від 31.05.2021 № 275 та акт надання послуг від 30.06.2021 № 339, які залишилися не підписаними зі сторони відповідача.

З метою досудового врегулювання спору 29.06.2021 позивачем було надіслано відповідачу претензію № 440 про сплату заборгованості, однак така претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі наведених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за травень та червень 2021 року в загальному розмірі 45 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 вказаної статті) .

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 9.2 договору, у випадку прострочення оплати орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5 % від суми оренди.

За порушення відповідачем строків оплати орендної плати, позивачем на підставі п. 9.2 договору відповідачу нараховано штраф в розмірі 2 275, 00 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його вірним, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за використану електричну енергію, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.5 договору сторони дійшли згоди, що плата за приміщення не включає в себе вартість комунальних послуг, послуг телефонного та іншого зв`язку, електроенергії, водопостачання, опалення та інших послуг (робіт) по утриманню (експлуатації) приміщення.

Вартість цих робіт сплачується орендарем самостійно, на підставі укладених прямих договорів, згідно з показаннями відповідних лічильників, квитанціями, рахунками, актами, що надаються відповідними обслуговуючими підприємствами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем долучено рахунок на оплату компенсації за спожиту електроенергію за період з 01.08.2020 по 01.06.2021 від 31.05.2021 № 323, акт надання послуг від 31.05.2021 № 325 та акт про використану електричну енергію, що оформлені самим позивачем. Однак, до матеріалів справи позивачем не долучено інших доказів, які б підтверджували вказані у поданих позивачем доказах дані про обсяги та вартість використаної відповідачем електроенергії.

Таким чином, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами заборгованості відповідача зі сплати компенсації за спожиту електроенергію. З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, який складається із суми сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 2 270, 00 грн та витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500, 00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 09.08.2021, акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 18.10.2021; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18.10.2021 № 16; копію ордеру від 09.08.2021 № АВ № 1014975, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.10.2010.

З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо співмірності вартості вказаних витрат, суд вважає вказану суму обгрунтованою.

Однак, в п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5 475, 00 грн.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артхаус Буд” (79071, м. Львів, вул. Щирецька, 16, код ЄДРПОУ 40710074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП Центр” (81500, с. Черляни Городоцького району Львівської області, вул. Польова, 97, код ЄДРПОУ 38169102) суму в розмірі 54 907, 10 грн, з яких:

- 45 500, 00 грн основного боргу;

- 2 275, 00 грн штрафу;

- 5 475, 00 грн витрат на надання правової допомоги;

- 1 657, 10 грн судового збору;

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 08 листопада 2021 року.

Суддя Манюк П.Т.