Рішення № 100955956, 09.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2021Справа № 910/3547/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» про ухвалення додаткового рішення у справі

за первісним позовом Фермерського господарства «КУЛЕВЧА»

до Підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»,

про стягнення 17 707 652, 67 грн,

та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА»

до Фермерського господарства «КУЛЕВЧА»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»,

про визнання припиненим грошового зобов`язання,

за участі представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився,

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Шишканов О.А.,

від третьої особи - Бершадська І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «КУЛЕВЧА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА» (в подальшому змінено найменування на Підприємство з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА»), у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути 17 707 652, 67 грн.

29.03.2021 до суду надійшла зустрічна позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями «ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА» до Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» про визнання припиненим з 17.09.2018 грошового зобов`язання ПІІ «ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА» перед ФГ «КУЛЕВЧА» у сумі 10 800 000, 00 грн з ПДВ в частині оплати 80% вартості поставленого 14.09.2018 від ФГ «КУЛЕВЧА» на користь ПІІ «ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА» ріпаку 1 класу, врожаю 2018 року, українського походження у кількості 1 000 тон.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 первісний позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» на користь Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» 13 500 000, 00 грн основного боргу, 1 125 123, 29 грн 3% річних, 3 081 861, 42 грн інфляційних втрат та 265 604, 77 грн судового збору. В задоволенні решти вимог первісного позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

25.10.2021 від Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» надійшло клопотання, в якому заявник повідомив про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

25.10.2021 від Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» надійшло клопотання про залучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» 972 795, 30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 02.11.2021.

02.11.2021 від ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.11.2021 від Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» надійшло клопотання про залучення доказів часткової оплати витрат на правничу допомогу та клопотання проведення судового засідання 02.11.2021 року за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 02.11.2021 суд задовольнив клопотання ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» та відклав розгляд заяви на 09.11.2021.

02.11.2021 від ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

05.11.2021 від ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат.

У судовому засіданні 09.11.2021 представник відповідача підтримав раніше подане ним клопотання та просив відмовити у стягненні судових витрат або зменшити їх розмір. Представник третьої особи також вказував на не співмірність розміру заявлених до стягнення судових витрат. Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату час і місце судового засідання, до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду заяви.

За приписами частин 2, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частин 3 та 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2021 року між Фермерським господарством «КУЛЕВЧА» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «ГЛОРІЯ ЛЕКС» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 01-2021/Ю (далі - Договір), предметом якого є надання правової допомоги при вирішенні спору із Підприємством з іноземними інвестиціями «ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА».

Пунктом 3.1 Договору визначено, що сума винагороди, що виплачується замовником на користь виконавця складається із вартості наданої правової допомоги в залежності від кількості витрачених годин на її надання та гонорару успіху, що виплачується замовником в залежності від результату вирішення спору.

У пункті 3.2 Договору сторонами погоджено, що вартість однієї години надання правової допомоги становить 1 000, 00 грн.

Згідно п. 3.5 Договору, вартість 1 (одного) відрядження (роботи у відрядженні) представника виконавця для участі в судовому засіданні поза межами міста Одеси складає 5 000, 00 грн та включає в себе транспортні витрати. У випадку такого відрядження, сторони погодили, що у відрядженні погодинна вартість надання правової допомоги не застосовується.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору, у випадку досягнення позитивного результату для замовника він додатково сплачує виконавцю гонорар в розмірі 5 (п`ять) відсотків від присудженої до стягнення суми.

Позитивним результатом для замовника в розумінні п. 3.3 Договору є ухвалення судом рішення про стягнення з ПІІ «ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА» грошових коштів із правовідносин, що зазначені в п. 1.2.

Згідно п. 3.6 Договору за результатом надання правової допомоги по даному договору сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.

Оплата винагороди виконавцю здійснюється протягом 15-х робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.7 Договору).

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 972 795, 30 грн в суді ФГ «КУЛЕВЧА» надано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- Договору про надання юридичних послуг № 01-2021/Ю від 22.02.2021;

- акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.10.2021;

- рахунку на оплату № 99 від 21.10.2021 на суму 972 832, 00 грн;

- платіжного доручення № 2430 від 29.10.2021 на суму 200 000, 00 грн.

Так, зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.10.2021, вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги:

1. Вивчення матеріалів справи, аналіз чинної судової практики Верховного Суду - 4 години, вартістю 4 000, 00 грн;

2. Підготовка позовної заяви та її належне оформлення - 7 годин, вартістю 7 000, 00 грн;

3. Підготовка заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та її належне оформлення - 4 години, вартістю 4 000, 00 грн;

4. Підготовка письмових заперечень на клопотання відповідача про залучення АТ «Ощадбанк» до участі у справі в якості третьої особи - 3 години, вартістю 3 000, 00 грн;

5. Підготовка заяви про збільшення розміру позовних вимог - 2,5 годин, вартістю 2 500, 00 грн;

6. Ознайомлення та вивчення відзиву на позов та зустрічний позов - 5,5 годин, вартістю 5 500, 00 грн;

7. Ознайомлення та вивчення апеляційних скарг на ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову та про повернення зустрічного позову - 5 годин, вартістю 5 000, 00 грн;

8. Ознайомлення та вивчення касаційної скарги на ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову - 3 години, вартістю 3 000, 00 грн;

9. Підготовка відзиву на касаційну скаргу на ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову - 5 годин, вартістю 5 000, 00 грн;

10. Ознайомлення та вивчення додатково поданих з боку ПІІ «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» доказів (висновків судових експертиз) - 6,5 годин, вартістю 6 500, 00 грн;

11. Підготовка до розгляду справи по суті, підготовка проекту вступної промови - 2 години, вартістю 2 000, 00 грн;

12-19. Участь у судових засіданнях Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду - 5 000, 00 грн за засідання, що загалом складає 40 000, 00 грн.

20. Гонорар успіху (згідно з п. 3.3, 3.4 основного договору) - 885 332, 00 грн.

Загальна вартість послуг за актом склала 972 832, 00 грн, проте, з огляду на часткове задоволення позову, позивачем заявлено до стягнення 972 795, 30 грн.

За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено відповідне клопотання, у якому він вказує, що заявлений розмір витрат не відповідає критеріям неминучості, обґрунтованості та розумності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розподілу судових витрат, та визначаючи розмір таких витрат суд виходить з наступного.

У п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для «конкретної справи».

У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу».

Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

Дослідивши зміст наданих доказів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерієм розумності, суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Так, в пункті 14 акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.10.2021 зазначено, що до розміру витрат включено участь у судовому засідання Господарського суду міста Києва 22.04.2021.

Однак, судове засідання у цей день не відбулось, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 провадження у справі було зупинене через направлення справи до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційних скарг відповідача, у зв`язку з чим включення судових витрат в цій часині є безпідставним.

Також, суд знаходить слушними доводи відповідача, із посиланням на висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 13 жовтня 2021 року в справі № 922/3858/20, що є не підтвердженими, не відповідають критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру у розумінні положень ч. 5 ст. 129 ГПК України такі послуги, як зустріч із замовником та дослідження матеріалів (документів), ознайомлення зі змістом судових рішень, якщо наслідком таких дій є подальше складення процесуальних документів.

Отже, послуги адвоката, наслідком яких є оформлення заяв по суті чи з процесуальних питань, поглинаються останніми.

А відтак, суд не вбачає підстав для розподілу витрат, понесених у зв`язку із наданням послуг, які наведені у пунктах 1 та 8 акту, оскільки наслідком таких дій є оформлення заяв по суті справи.

З приводу «гонорару успіху», суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

При цьому суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», рішення у справі «Баришевський проти України», рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення у справі «Двойних проти України», рішення у справі «Меріт проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд відхиляє доводи позивача про довготривалість спірних правовідносин, оскільки позов було подано до суду лише 05.03.2021, при цьому, договір з адвокатським об`єднанням укладено 22.02.2021.

Що ж стосується інших спорів між суб`єктами господарювання, то слід зазначити, що питання розподілу судових витрат вирішується щодо конкретної справи й ФГ «Кулевча» мало право на отримання справедливої сатисфакції в межах інших справ.

Відтак, з урахуванням того, що справа 910/3547/21 не є справою значної складності, враховуючи характер спірних правовідносин, на користь чого свідчить і те, що позивачем не подавались заяви по суті спору, а лише заяви з процесуальних питань, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат ФГ «Кулевча» на професійну правничу допомогу сумою у розмірі 200 000, 00 грн, яку суд вважає розумною, пропорційною та обґрунтованою для цієї справи.

Щодо тверджень відповідача про відсутність доказів фактичного понесення ФГ «Кулевча» судових витрат суд зауважує, що у абз. 3 пункту 6.5 постанови ОП КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 200 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Прийняти додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «ВАЙТЕРРА УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23393195) на користь Фермерського господарства «КУЛЕВЧА» (68261, Одеська обл., Саратський р-н, село Кулевча, вул. Центральна, буд. 47; ідентифікаційний код 37232251) 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення в повному обсязі складено 10.11.2021.

Суддя О.С. Комарова