Рішення № 100955922, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021Справа № 910/13268/21Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1) до проКомунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2) в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДОВЖЕНКА, будинок 7) стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (далі - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» (далі - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача безпідставно набутого майна - природного газу відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з неподанням до ГТС жодного обсягу природного газу жодним постачальником для Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» про стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп. залишено без руху.

01.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття постанови Верховним Судом у справі №910/11215/18.

12.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.09.2021 року була розміщена на офіційному веб-сайті http://reestr.court.gov.ua у Єдиному державному реєстрі судових рішень та шляхом надсилання телефонограми на адресу Відповідача та надсилання на офіційну електронну адресу Позивача було повідомлено про відкриття провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень.

Суд, розглянувши клопотання Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» про зупинення провадження у справі до прийняття постанови Верховним Судом у справі №910/11215/18, зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається з інформації з Діловодства спеціалізованого суду, постановою Верховного Суду від 20.10.2021 року по справі №910/11215/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/11215/18 залишено без змін.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» про зупинення провадження у справі до прийняття постанови Верховним Судом у справі №910/11215/18.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», (Покупець) було укладено Договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. (а.с. 18-22)

Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб. (п. 1.2 договору).

Продавець передає покупцеві в квітні - грудні 2015 року газ у загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м. газу. (п.2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

30.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», (Покупець) було укладено Договір про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві в травні-грудні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. (а.с. 23-27)

Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування (п. 1.2 договору).

Продавець передає покупцеві в травні-грудні 2016 року газ у загальному обсязі 1 800 000, 000 тис.куб.м. газу, в тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень 0, травень 170 000 червень 170 000, липень 170 000, серпень 190 000, вересень 220 000, жовтень 280 000, листопад 290 000, грудень 310 000 (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1 договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ від 27.04.2015 року, №1605001357-ВТВ від 30.05.2016 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» передало у власність Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», природний газ у квітні 2016 року в обсязі 21154,528 тис. куб.м. на загальну суму 158785887 грн. 17 коп., у травні 2016 року в обсязі 89674,506 тис. куб.м. на загальну суму 595295240 грн. 63 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 16-17).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що для відбору Відповідачем у квітні - травні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ «Київгаз», Відповідач повинен був мати постачальника ввідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та послуг від 30.09.2015 № 2493, та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496. Однак, Відповідач, незважаючи на відсутність в нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір 18,928 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Київгаз» з ресурсу НАК "Нафтогаз Україна", в яких графі "Фактично обсяг за місяць" вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу. Позивач зазначає, що оскільки Відповідачу у квітні - травні 2016 року не було подано до транспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 18,928 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу Позивача. За таких підстав, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» вартість безпідставно набутого майна у розмірі 245 599 грн. 88 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає про застосування строків позовної давності до вимог Позивача. Також зазначив, що 31.12.2015 року між Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» та АТ «Київгаз» було укладено Договір розподілу природного газу №211004. АТ «Київгаз», як оператором ГТС, було здійснено врегулювання небалансу природного газу за квітень - травень 2016 року в загальному обсязі 18,928 тис.куб.м., що підтверджується актами виконаних робіт врегулювання небалансу спожитого природного газу за квітень - травень 2016 р., що становить 212925 грн. 65 коп. Відповідачем було компенсовано вартість фактично спожитого газу в повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Законом України "Про ринок природного газу" визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Відповідно до приписів абзацу 1 частини 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається зі звітів Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень - травень 2016 року в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи за вказаний період обсяг природного газу в розмірі 18,928 тис. куб. м. (а.с.28-64)

Кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу; фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.

Експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи. Оператор газотранспортної системи надає доступ до газотранспортної системи в межах технічної та вільної потужності газотранспортної системи. У разі неочікуваного зростання споживання природного газу споживачами, виникнення перебоїв в транспортуванні природного газу, аварійної ситуації, що загрожує безпеці функціонування газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи зобов`язаний вжити заходів, передбачених цим Кодексом, Національним планом дій та правилами про безпеку постачання природного газу, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі (далі - Національний план дій, правила про безпеку постачання природного газу). (п.п.4-6 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи)

Проте, матеріали справи не місять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності замовників послуг з транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, будь - яким суб`єктом ринку природного газу в загальному обсязі 18,928 тис. м. куб у квітні - травні 2016 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2», а також доказів наявності договірних відносин з Позивачем або з іншим суб`єктом господарювання.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначив, що 31.12.2015 року між Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» та АТ «Київгаз» було укладено Договір розподілу природного газу №211004. АТ «Київгаз», як оператором ГТС, було здійснено врегулювання небалансу природного газу за квітень - травень 2016 року в загальному обсязі 18,928 тис.куб.м., що підтверджується актами виконаних робіт врегулювання небалансу спожитого природного газу за квітень - травень 2016 р., що становить 212925 грн. 65 коп. Відповідачем було компенсовано вартість фактично спожитого газу в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2015 року між Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» (Споживач) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (Оператор ГРМ) було укладено Договір розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211004, відповідно до умов якого Оператор ГРМ зобов`язується гадати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. (а.с.92-99)

На виконання умов Договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211004 від 31.12.2015 року Публічне акціонерне товариство «Київгаз» надало послуги з врегулювання небалансу спожитого природного газу за квітень 2016 р. на суму 196 751 грн. 74 коп. та за травень 2016 р. на суму 16 173 грн. 91 коп., а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами виконання робіт врегулювання небалансу спожитого природного газу. (а.с.100-101)

Як зазначає Відповідач, на виконання умов Договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211004 від 31.12.2015 року він перерахував грошові кошти у загальному розмірі 212 925 грн. 65 коп. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Київгаз», що підтверджується платіжними дорученнями №2ТД0100878/1 від 27.06.2018 року на суму 50 000 грн. 00 коп., №2ТД01016/1 від 20.07.2018 року на суму 50 000 грн. 00 коп., №2ТД01068/1 від 31.07.2018 року на суму 50 000 грн. 00 коп., №2ТД01159/1 від 15.08.2018 року на суму 50 000 грн. 00 коп., №2ТД01210/1 від 22.08.2018 року на суму 12 925 грн. 65 коп. із зазначенням призначення платежу: «врегулювання небалансу спожитого природного газу згідно договору №53.15-907/211004 від 30.09.2011». (а.с.103-106)

Згідно з пунктом 8 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/ реномінації, крім випадків, передбачених нижче.

У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.

У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення розподілу газу споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, алокація фактичного обсягу споживання природного газу таким споживачем після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу, здійснюється на оператора газорозподільної системи.

У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, до оператора газотранспортної системи про припинення транспортування газу прямому споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, алокація фактичного обсягу споживання природного газу таким прямим споживачем після строку, установленого законодавством на припинення транспортування природного газу такому прямому споживачу, здійснюється на оператора газотранспортної системи.

У разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім випадків, визначених абзацами третім та четвертим цього пункту, несанкціонованого відбору (виключно у частині шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів ринку природного газу.

Як зазначає Позивач у поданих письмових поясненнях, ним, як Оператором ГТС, не було віднесено небаланс Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» на Оператора ГТС (Публічного акціонерного товариства «Київгаз»), а тому послуга балансування обсягів природного газу не надавались, що в свою чергу суперечить нормам Кодексу ГТС, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

За таких підстав, Відповідачем був здійснений відбір природного газу з обсягів природного газу Позивача, які надійшли до газотранспортної системи через точки входу, і обсягів природного газу, відібраних з точки виходу ПАТ "Київгаз", яке було врегульовано саме Позивачем за рахунок вжитих заходів балансування шляхом подання до газотранспортної системи відповідних обсягів природного газу, придбаних у НАК "Нафтогаз України".

Щодо визначення вартості поставленого природного газу, а саме ціни, яка має враховуватися при визначені вартості всього поставленого газу, слід зазначити наступне.

Споживання газу відбувалося у квітні - травні 2016 року, проте Позивач звернувся до суду 12.08.2021 року, що підтверджується відбитком поштового відділення на конверті. (а. с.68).

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України щодо визначення вартості майна на момент розгляду справи судом, Суд при розрахунку вартості поставленого природного газу виходить з ціни встановленої згідно з прейскурантом цін АТ "НАК "Нафтогаз України" на момент звернення до суду з вказаним позовом.

Зазначена правова позиція щодо застосування у подібних правовідносинах прейскуранту цін НАК "Нафтогаз України" викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №906/567/18.

Судом встановлено, що вартість безпідставно набутого майна Відповідачем в загальному обсязі 18,928 тис. м. куб у квітні - травні 2016 року становить 245 599 грн. 88 коп. згідно із розрахунком вартості середньозважених цін на природний газ. (а.с.15)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 245 599 грн. 88 коп..

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив перерахування грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 3245 599 грн. 88 коп.. є обґрунтованими.

28.09.2021 року Відповідачем надано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог Позивача.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі (712/8916/17 (пункт 28)).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, відповідно до звітів Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень - травень 2016 року, вказано, що фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи обсяг природного газу в загальному розмірі 18,928 тис. куб. м. відбувся по місяцям за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи, звіти Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу були отримані Позивачем 12.05.2016 р., 11.06.2016 р., що підтверджується відповідними вхідними штампами Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», а тому про порушення свого права Позивач дізнався у відповідні календарні дати отримання вказаних звітів від Публічного акціонерного товариства "Київгаз". Отже, з цього періоду і слід відраховувати трирічний строк позовної давності.

Як встановлено Судом, Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до суду з вказаним позовом 12.08.2021 року, що підтверджується накладною Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.68)

Таким чином, загальний строк позовної давності для звернення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до господарського суду з вказаним позовом про стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп. за зобов`язаннями квітня сплив 12.05.2016 р., а за зобов`язаннями травня 2016 р. - 11.06.2019 р.

Щодо пояснень Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про наявність поважних причин пропуску строків позовної давності за зобов`язаннями квітня - травня 2016 року, Суд зазначає.

Так, Позивач посилається на те, що він намагався захистити свої порушені права ще з того часу як Відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу та Позивачем було здійснено фізичне балансування, а також у встановленому порядку за утворений небаланс позивачем були висунуті вимоги по оплаті послуг балансування спочатку до АТ "НАК "Нафтогаз України" (справа №910/10225/16), потім до ПАТ "Київгаз" (справа №910/11215/16), як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, які в результаті були залишені без задоволення і відповідно стали порушеними права позивача на отримання відшкодування вартості безпідставно набутих обсягів природного газу, збалансованих позивачем.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 33/5009/8037/11 від 19.05.2020 р.

Так, упродовж тривалого часу Позивач був обізнаний про факт відібрання у квітні - травні 2016 року Відповідачем з газотранспортної системи природного газу, а також про необхідність стягнення вартості природного газу, отже мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права в межах загального строку позовної давності, але таким правом не скористався.

Суд звертає увагу, що з 2016 року пройшло 5 років для того, щоб звернутися з вимогами до Відповідача, однак Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він не міг звернутись до відповідача з позовом раніше. Звернення до суду з вимогами до ПАТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Київгаз" не перешкоджало Позивачу звернутись із такою ж вимогою до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» протягом загального строку позовної давності.

АТ "Укртрансгаз" в силу приписів Закону України "Про ринок природного газу є суб`єктом ринку природного газу, а саме Оператором газотранспортної системи, на якого покладено обов`язок здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Наведене дозволяє дійти висновку, що позивач на підтвердження факту звернення до суду із даними позовними вимогами у межах трирічного строку позовної давності повинен надати такі докази, які підтверджують вжиття позивачем заходів з метою встановлення особи, якою безпідставно було відібрано природний газ із газотранспортної системи.

Суд зазначає, що Позивач мав можливість звернутись до суду з ефективним способом захисту в межах загального строку позовної давності.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позовна давність була пропущена ним з поважних причин.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження переривання Відповідачем строку позовної давності.

Оскільки загальний строк позовної давності за зобов`язаннями квітня - травня 2016 року пропущено Позивачем без поважних причин, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» про стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп. задоволенню не підлягають, у зв`язку з пропуском загального строку позовної давності за заявою Відповідача.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» про стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп. не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» в особі філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2» про стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 листопада 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин