Рішення № 100955846, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/20868/20Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН ФОРМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР ЛТД»

про стягнення 144 802, 84 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 08.11.2021

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН ФОРМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР ЛТД» про стягнення 144 802, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором оперативної оренди обладнання від 09.03.2017 № 484-О, зокрема, відповідач не виконує договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати, внаслідок чого у відповідача й утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 (суддя Данилова М.В.) позовну заяву залишено без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 (суддя Данилова М.В.) відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.03.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

05.08.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на відзив відповідача на позовну заяву, в якому позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 (суддя Данилова М.В.) здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 15.09.2021.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку зі звільненням судді Данилової М.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.09.2021 № 05-23/1535/21 справу № 910/20868/20 направлено на повторний автоматизований розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/20868/20, визначено суддю Алєєву І.В. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 справу прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 18.10.2021.

Протокольною ухвалою суду від 18.10.2021 задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи. Справу відкладено на 08.11.2021.

Про наступну дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою по даній справі від 18.10.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2021 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У частині 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

В судовому засіданні 08.11.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

09.03.2017 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання № 484-О, за яким орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування) іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, передача (повернення) обладнання здійснюється відповідно до п. 2.3. даного договору і оформлюється документально шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі.

Позивач передав відповідачу у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку (обладнання) на підставі актів прийому-передачі № 0045 від 15.03.2017, № 0071 від 11.05.2017, № 0279 від 04.12.2018. Відповідач у відзиві на позовну заяву та у своїх поясненнях не заперечує факту отримання в оренду майна.

Згідно п. 4.1.1. Договору, орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту знаходження обладнання у орендаря (згідно актів прийому - передачі), а у разі використання обладнання не повний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичну (згідно п. 4.3 даного договору) кількість днів знаходження обладнання в оренді (згідно актів прийому).

Орендар сплачує орендну плату щомісячно. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100 % попередньої оплати (п. 4.1.5. Договору).

Відповідно до п. 4.1.6. Договору, сторони визначили, що орендна плата може сплачуватись на розсуд орендаря наступним чином: у вигляді 100 % попередньої оплати загальної орендної плати за місяць (із врахуванням фактичної кількості обладнання, що знаходиться у орендаря). Строк оплати - до 26 числа оплачуваного (за який нарахована орендна плата) за місяць або із відстрочкою на період 26 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

Згідно п. 4.1.3. Договору, орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) або кур`єром оригінал акту наданих послуг в двох примірниках.

Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний оригінал акта наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата) (п. 4.1.4. Договору).

За твердженням позивача, ним на виконання п.п. 4.1.3., 4.1.4. Договору, направлено відповідачу Акти виконаних робіт, а саме: від 31.03.17 № 000049 на суму 14 986, 8 грн, від 30.04.17 № 000075 на суму 27 329, 58 грн, від 31.05.17 № 000097 на суму 56 550, 54 грн, від 30.06.17 № 000134 на суму 67 511, 46 грн, від 31.07.17 № 000154 на суму 56 133, 3 грн, від 31.08.17 № 000191 на суму 84 852, 3 грн, від 30.09.17 № 000223 на суму 84 852, 3 грн, від 31.10.17 № 000237 на суму 24 891, 72 грн, від 30.11.17 № 000272 на суму 39 230, 22 грн, від 31.12.17 № 000294 на суму 39 230, 22 грн, від 31.01.18 № 000015 на суму 24 068, 58 грн, від 28.02.18 № 000034 на суму 39 230, 22 грн, від 31.03.18 № 000054 на суму 39 230, 22 грн, від 30.04.18 № 000083 на суму 23 146, 32 грн, від 31.05.18 № 000108 на суму 11 164, 02 грн, від 30.06.18 № 000132 на суму 5332, 38 грн, від 31.07.18 № 000162 на суму 5332, 38 грн, від 31.12.18 № 000276 на суму 8640, 12 грн, від 31.01.19 № 000004 на суму 9566, 04 грн, від 28.02.19 № 000026 на суму 10 858, 44 грн, від 31.03.19 № 000064 на суму 9 566, 04 грн, від 30.04.19 № 000070 на суму 6073, 8 грн, від 31.05.19 № 000088 на суму 4803, 96 грн, від 30.06.19 № 000117 на суму 5582, 64 грн, від 31.07.19 № 000127 на суму 5582, 64 грн, від 31.08.19 № 000146 на суму 8438, 94 грн, від 30.09.19 № 000152 на суму 8438, 94 грн та від 19.11.19 № 000168 на суму 29 997 грн, всього на загальну суму 750 621, 12 грн.

Позивач вказує, що згідно банківських виписок, які додані до позовної заяви, відповідач за Договором оренди сплатив 637 968, 28 грн, про що не заперечує у відзиві на позовну заяву та у своїх поясненнях відповідач.

Враховуючи, що відповідач порушує умови договору щодо строків оплати за договором оренди, позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 112 652, 84 грн (750 621, 12 грн - 637 968, 28 грн).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Вказана правова позиція передбачена ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Із приписів ч. 1 ст. 177 ЦК України випливає, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати відповідачу в оренду майно, а відповідач зобов`язується сплатити за користування майном.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує та зокрема зазначає, що Акти наданих послуг від 31.07.19 № 000127 на суму 5582, 64 грн, від 31.08.19 № 000146 на суму 8438, 94 грн, від 30.09.19 № 000152 на суму 8438, 94 грн та від 19.11.19 № 000168 на суму 29 997 грн на адресу відповідача не надходили та ним не підписані, а тому надання послуг за вказаними актами не підтверджуються первинними документами.

Як вже зазначалось позивачем на виконання п.п. 4.1.3., 4.1.4. Договору, направлено відповідачу Акти виконаних робіт на загальну суму 750 621, 12 грн, в які увійшли і Акти від 31.07.19 № 000127 на суму 5582, 64 грн, від 31.08.19 № 000146 на суму 8438, 94 грн, від 30.09.19 № 000152 на суму 8438, 94 грн та від 19.11.19 № 000168 на суму 29 997 грн, які за твердженням відповідача ним не отримані та не підписані.

Пунктом 4.1.3. Договору сторони визначили, що орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) або кур`єром оригінал акту наданих послуг в двох примірниках.

Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата) (п. 4.1.4. Договору).

У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому - передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті суму) (п. 4.1.4.1. Договору).

В матеріалах справи, у відповідності до п. 4.1.3. Договору наявні докази направлення позивачем відповідачу Актів наданих послуг від 31.07.2019 № 000127 на суму 5582, 64 грн та від 30.09.19 № 000152 на суму 8438, 94 грн (т. 2 а.с. 239 - 240, 243 - 244), а тому з урахуванням п. 4.1.4.1. Договору, суд вважає вказані акти такими, за яким орендар отримав послуги за договором оренди щодо користування орендованим майном.

Щодо Актів наданих послуг від 31.08.19 № 000146 на суму 8438, 94 грн та від 19.11.19 № 000168 на суму 29 997 грн, а всього на загальну суму 38 435, 94 грн, в матеріалах справи відсутні належні докази, щодо направлення їх позивачем відповідачу, а тому з урахуванням положень умов Договору оренди, суд вважає, що має місце відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо користування орендованим майном за вказаними актами.

Отже, в суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з отриманих послуг за Актами від 31.08.19 № 000146 та від 19.11.19 № 000168 на загальну суму 38 435, 94 грн.

Враховуючи викладене та те, що строк оплати за договором з орендних платежів за користування майном настав, відсутність в матеріалах справи доказів оплати, вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача підлягає частковому задоволені, а саме у розмірі 74 216, 90 грн (112 652, 84 грн (заявлена сума заборгованості) - 38 435, 94 грн (сума в якій відмовлено в стягненні)).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції на загальну суму 32 150 грн, в які згідно доданих до позовної заяви розрахунків включені інфляційні втрати у загальному розмір 2906, 43 грн та пеня у загальному розмірі 13916, 37 грн за період з 27.08.2018 по 01.07.2020.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 7.1. Договору у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене, нарахування пені має тривати протягом шести місяців. Отже, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 13916, 37 грн.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 2906, 43 грн.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.ст. 76 - 79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР ЛТД» (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; ідентифікаційний код 40107910) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РУБІКОН ФОРМ» (03164, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕВСЬКА, будинок 3А, КАБІНЕТ 3, ідентифікаційний код 35086385) заборгованість у розмірі 74 216 (сімдесят чотири тисячі двісті шістнадцять) грн 90 коп., пеню у розмірі 13 916 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 2906 (дві тисячі дев`ятсот шість) грн 43 коп. та судовий збір у розмірі 1365 (одна тисяча триста шістдесят п`ять) грн 55 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено 10.11.2021.

Суддя І.В. Алєєва