Рішення № 100955408, 09.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.2021 Справа № 905/1712/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Гайдук Д.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карро Транс", м.Маріуполь

про стягнення штрафу у розмірі 227990,00грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Карро Транс", м.Маріуполь про стягнення штрафу у розмірі 227990,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в накладній №38865564 відповідачем невірно зазначена маса вантажу, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 227990,00грн, який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1712/21; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 19.10.2021 о 10:00год.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 24.09.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу відповідача, наявну у матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87506, Донецька область, м.Маріуполь, бул.Шевченка, буд.234/147, кв.78.

В той же час, відповідно до інформації, яка наявна у розділі «Трекінг» офіційного веб-порталу Акціонерного товариства «Укрпошта», ухвала від 24.09.2021 про відкриття провадження у справі, яка направлялась поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача 27.09.2021 за номером №6102256566523, була не вручена під час доставки: інші причини.

Ухвалою суду від 19.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.11.2021 о 10:40 год.

В судове засідання 09.11.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені шляхом надсилання ухвали суду від 19.10.2021 на офіційні електронні адреси сторін, відповідачу додатково було направлено телефонограму за номером, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак зв`язок не було встановлено, телефонограма була прийнята особою, яка зазначила, що немає ніякого відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карро Транс».

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений нормами процесуального законодавства України та судом відзиву на позов суду не представив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

30.01.2021, відповідно до накладної №38865564, зі станції Тересва регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ст.Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», було відправлено вагон №60389111 з вантажем – «Лом чорних металів».

При оформленні залізничної накладної №38865564 у вагоні №60389111 відповідачем вказано масу вантажу - 62300кг (розділ 24 накладної).

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажевідправником на автомобільних вагах із заводським номером 17558.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.

На станції Сартана Донецької залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні №60389111 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми №55/ПП від 07.02.2021.

09.02.2021 на станції Сартана було проведено контрольне комісійне зважування вагону №60389111 та складено комерційний акт №484809/29 від 09.02.2021.

На підставі актів загальної форми №9 від 31.01.2021 (ст.Хуст, Львівська залізниця) та №55/ПП від 07.02.2021 (ст.Сартана, Донецька залізниця) було проведено комісійне контрольне зважування вагона №60389111, який прибув по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту, вантаж переважувався з розчепкою на справних 150т держповірених 04.09.2020 вагах вантажоодержувача (Розділ «Ґ» комерційного акту №484809/29 від 09.02.2021).

В розділі «Д» вказаного комерційного акту зазначено, що по документу значиться: БРУТТО не вказано, ТАРА 23000 кг, НЕТТО 62300 кг, фактично виявилось БРУТТО 80250кг, ТАРА 23000 кг (згідно документу), НЕТТО 57250 кг, що менше документу на 5050кг. Вагон зважували двічі, результат не змінився. По документу лом чорних металів, вид 3, навалом, вантаж промаркований по довжині вагона. Фактично навантаження навалом, нижче рівня бортів 100-200 мм, вкрито листами, маркування вапном. Вагон прибув з ВОХР ст.Волноваха Умнов. Двері, люка зачинені. Технічно справний. З моменту прибуття і до комісійного зважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів ст.Сартана. Повідомлені ВОХР ст.Маріуполь. Комісійне зважування проводили ваговик та старший працівник к-та Азовсталь – Шевчук, Луканіна, ДСЗМ ст.Сартана Шелеховим А.Ю. та комерційним агентом ст.Сартана Сергованцева С.В. Завідуючий вантажним двором за штатним розкладом не значиться.

Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду, розглядаючи який, суд виходить з такого.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч.2 ст.129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як вже було зазначено вище, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було проведено комісійне контрольне зважування вагону №60389111 на тензометричних 150т вагах та виявлено розбіжності фактичної маси вантажу, а саме на 5050 кг менше, ніж було зазначено відправником у накладній при відправці.

Позивачем надано до позовної заяви копію технічного паспорту ваговимірювальної техніки по ст.Сартана, з якої вбачається: границя зважування ЗВВТ – найменша 1т, найбільша 150 т, для вагонних ваг найбільше навантаження 150 т; дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 30.08.2010; строк експлуатації, встановлений виробником ЗВВТ - 10 років; міжповірочний інтервал ЗВВТ – 1 раз на 12 міс.; інтервал між оглядами-перевірками – 1 раз на 6 міс. Паспорт оформлений 13.03.2020.

Відповідно до вказаного технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, вагонні ваги перевірялись:

- 06.03.2020 – огляд-повірка, ваги визнані придатними для зважування (запис від 13.03.2020, акт №14);

- 04.09.2020 – профілактичне обслуговування (акт №55); держповірка, ваги визнані придатними для зважування (свідоцтво №28/1/М/648 від 04.09.2020, запис від 10.09.2020).

Згідно абз. 4 п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 - усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.п.1.1-1.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України, остання розроблена відповідно до положень Законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і спрямована на забезпечення єдності вимірювань, безпеки руху поїздів, схоронності вантажів під час перевезень залізничним транспортом. Інструкція визначає загальні положення, порядок обліку, встановлення, метрологічного забезпечення та обслуговування засобів ваговимірювальної техніки, вимоги до залізничних колій, де встановлюються вагонні ваги, структуру управління ваговим господарством на залізничному транспорті, порядок здійснення контролю за станом засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов`язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи.

Пунктами 3.46, 3.47 вказаної Інструкції передбачено, що не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних). Не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких зокрема прострочені терміни повірки, прострочені терміни огляду-перевірки.

Повірка та обслуговування ЗВВТ повинні проводитися відповідно до інтервалів, наведених в додатку 3 до цієї Інструкції (п.5.33 Інструкції), яким визначено, зокрема, що огляд-перевірка ваг (після закінчення строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника, а також для вагонних ваг після модернізації) проводиться 1 раз на 3 місяці.

Згідно з п.5.37 зазначеної Інструкції своєчасність проведення повірки, огляду-перевірки, діагностичного обстеження, приведення вагонних ваг у відповідність із проектною та конструкторською документацією забезпечує власник вагонних ваг.

Суд не приймає до уваги встановлені у паспорті ЗВВТ інтервали проведення повірок (держповірка – 1 раз на 12 місяців, огляд-повірка – 1 раз на 6 місяців), оскільки станом на момент проведення спірного зважування строк експлуатації вагонних ваг згідно з даними паспорту становив більше 10 років (дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 30.08.2010), отже 31.08.2020 закінчився строк експлуатації вагонних ваг, встановлений виробником.

Дослідивши надану позивачем копію технічного паспорту ваговимірювальної техніки, суд встановив, що на час зважування спірних вагонів (09.02.2021), вагам залізниці було прострочено проведення огляду-перевірки, так держповірка 150 т вагонних ваг здійснювалась 04.09.2020 (запис про таку повірку внесено до технічного паспорту 10.09.2020, при цьому, відомостей щодо проведення наступного огляду-повірки 04.12.2020, який здійснюється 1 раз на 3 місяці, наданий суду технічний паспорт ваг не містить.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент проведення контрольного комісійного зважування на станції Сартана Донецької залізниці (09.02.2021) тензометричні ваги (з номером, під яким внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, №15303-96) не були придатні до зважування.

Згідно із ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 вказаного процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 цього кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, зважаючи на те, що переважування вагону було здійснено з порушенням вказаних вище нормативних актів, представлені суду в обґрунтування власної позиції по суті спору акт загальної форми та комерційний акт в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими доказами, оскільки відображена у зазначених документах інформація, зокрема, щодо маси вантажу, не відповідає дійсності як така, що отримана шляхом зважування вантажу на непридатних для проведення такої операції на той момент (09.02.2021) вагах.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відправника штрафу в порядку норм ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України в розмірі 227990,00 грн.

З огляду на наведене, позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карро Транс» про стягнення штрафу в розмірі 227990,00 грн підлягає залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карро Транс», м.Маріуполь про стягнення штрафу в сумі 227990,00грн - відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2021.

Суддя Г.Є. Курило