Рішення № 100954574, 03.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10990/19

Провадження № 2/522/2829/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання – Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 03.07.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 25.12.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір №5991424, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 2 272 500,00 грн. Кредитний договір був забезпечений іпотечним договором від 25.12.2007 року, укладеним між тими ж сторонами. Наприкінці червня 2019 року позивач перевірив наявність свого права власності на предмет іпотеки та виявив, що відповідач зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Реєстрація права власності відбулась 16704.2019 р. на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46578342 від 22.04.2019 р., яким було зареєстровано за відповідачем право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення право власності зазначено іпотечний договір 4190, вимога серія та номер: OD4-21/131, висновок від 21.03.2019 р. Позивач зазначає, що сторони не укладали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на адресу позивача від відповідача не надходило вимог про усунення порушень за кредитним та іпотечним договором. Також позивач зазначає, що оцінка предмета іпотеки не відповідає дійсності та значно занижена вартість спірного майна, а також те, що відповідач не відшкодував позивачу перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. З огляду на зазначене, позивач вважає, що реєстрація права власності за відповідачем на предмет іпотеки є неправомірною, та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2019 року позовну заяву залишено без руху.

22.07.2019 року представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.08.2019 року до суду від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що розділом 4 іпотечного договору, що було укладено між позивачем та банком від 25.12.2007 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. 4.7.2. іпотечного договору застереження про задолення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки визначено як правова підстава для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Зважаючи на чинність іпотеки нерухомого майна, відповідність поданих банком документів вимогам порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. законно та у відповдіності до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ті їх обтяжень» здійснено реєстрацію права власності банку на іпотечне майно. Щодо письмової вимоги банку про усунення порушень з доказами направлення іпотекодавцю відповідача зазначає, що 22.07.08 р. позивачем була отримана особисто під розпис вимога банку №OD4-21/131 про усунення порушення основного зобов`язання, про що свідчить особистий підпис позивача.

02.09.19 р. від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшли заперечення на клопотання позивача про забезпечення позову, в якому відповідач просить у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

03.09.19 р. від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшла заява про зустрічне забезпечення з проханням застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 перерахувати на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 225 193,90 грн.

03.09.19 р. від позивача надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

У підготовче судове засідання 03.09.19 р. з`явились позивач, представник позивача, представник відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк», інші сторони не з`явились повідомлялись належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. витребувано від державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича реєстраційну справу індексний номер №46578342 від 22.04.2019 року у паперовому та електронному вигляді, на підставі якої було внесено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна – квартиру загальною площею 235,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1816010051101, номер запису про право власності: 31281725.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 235,4 кв.м., житловою площею 71,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1816010051101, номер запису про право власності: 31281725 та заборонити АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії стосовно зазначеної квартири до ухвалення рішення у справі. Застосовано заходи зустрічного забезпечення у справі, визначивши позивачу розмір зустрічного забезпечення в сумі 225 193 (двісті двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто три ) гривні 90 копійок. Зобов`язано позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду (Отримувач: ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО: 820172, № рахунку: 37317035005435) у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов`язати позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. задоволено заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

16.09.19 р. до суду надійшов лист Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про відсутність у Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» документів, витребуваних ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р.

23.09.19 р. представником позивача подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. про забезпечення позову в частині застосування зустрічного забезпечення позову відносно позивача.

23.09.19 р. представником АТ «Перший Український Міжнародний Банк» подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. про забезпечення позову.

08.10.19 р. від представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшли заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

11.01.21 р. постановою Одеського апеляційного суду ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. змінено, заборонено АТ «Перший Український Міжнародний Банк» вчиняти дії щодо відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено. В решті ухвалу суду залишено без змін.

У підготовче судове засідання 04.03.21 р. сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

13.04.21 р. до суду надійшла заява представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. про забезпечення позову.

14.04.21 р. справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

У підготовче судове засідання 22.04.21 р. сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.21 р. скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.19 р. та заходи зустрічного забезпечення позову.

У підготовче судове засідання 26.05.21 р. сторони не з`явились, повідомлялись належним чином. Від представника позивача та представника відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У підготовчі судові засідання 23.06.21 р., 14.09.21 р., 13.10.21 р. сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.21 р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 03.11.2021 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 10.11.2021 року.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 25.12.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір №5991424, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 272 500,00 грн.

25.12.2007 р. ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №5991424 від 25.12.2007 р., відповідно до п. 1.2.1.1. якого предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно до п. 4.7.1. іпотечного договору у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених договором іпотеки, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.7.2. іпотечного договору зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

22.07.2008 р. ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» складено вимогу достроково повернути суму кредиту та проценти за користування кредитом №OD4-21/131 на ім`я ОСОБА_1 , з попередженням, що у разі не виконання вимог банку та не усунення порушень кредитного договору, зі спливом зазначеного строку, банк розпочне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та зверне стягнення на майно, передане в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору. Зазначену вимогу ОСОБА_1 було отримано 22.07.2008 р., що підтверджується підписом останнього на вимозі.

16.04.2019 р. на підставі іпотечного договору серія та номер 4190 від 25.12.2007 р., вимоги №OD4-21/131 від 22.07.2008 р., висновку про вартість майна б/н від 16.04.2019 р. державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46578342 про реєстрацію права власності ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на квартиру, загальною площею 235,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що реєстрація права власності за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на предмет іпотеки є неправомірною, та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стаття 6 Конституції України закріплює, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» у відношенні ОСОБА_1 складено вимогу №OD4-21/131 від 22.07.2008 р. достроково повернути суму кредиту та проценти за користування кредитом №5991424 з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Зазначену вимогу ОСОБА_1 було отримано 22.07.2008 р., що підтверджується підписом останнього на вимозі.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" підстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно до вимог п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, у державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Щодо доводів позивача про незаконність звіту про оцінку майна, у зв`язку з тим, що вона була проведена без огляду майна, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі Закону) унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону).

Згідно з пунктами 1, 6 статті 9 Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національний стандарт N 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року N 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Так, згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, під час якого здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка, визначення бази оцінки та подання замовнику істотних умов для укладення договору на проведення оцінки.

У пункті 51 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" закріплено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктом 56 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Із зазначеного вбачається, що законодавством передбачена можливість проведення оцінки без особистого огляду, однак, в такому разі звіт має містити відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Також, відсутні будь-які норми, які зобов`язують державного реєстратора здійснювати перевірку законності звіту про оцінку майна. Крім цього, звіт про оцінку майна позивачем не оскаржувався до суду. А тому доводи позивача про незаконність проведеної оцінки, на підставі якої було проведене державну реєстрацію прав на нерухоме майно є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали реєстраційної справи щодо проведення 16.04.2019 р. державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем державної реєстрації права власності за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до суду не надходили.

В ході судового розгляду позивач не надав суду, відповідно до ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належних та допустимих доказів того, які саме норми матеріального права, а саме ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постанови КМУ №1127 від 25.12.2015 року " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" були порушені з боку державного реєстратора.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.11.2021 року

Суддя Д.Ю. Донцов