Ухвала суду № 100954537, 10.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16965/20 Провадження № 2-с/522/145/21

УХВАЛА

10 листопада 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИЛА:

13 жовтня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ у справі 522/16965/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 1 531,06 грн. Вирішено питання про судовий збір.

22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування вищевказаного судового наказу.

Указана заява, разом з матеріалами справи отримана суддею 09 листопада 2021 року.

У заяві про скасування судового наказу заявник просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що він є особою з інвалідністю третьої групи, отримує пенсію у мінімальному розмірі, інших доходів не має.

На підтвердження зазначеного надав копії документів, а саме: пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 13.06.2012, бланк серії НОМЕР_2 та довідку Сер. МСЕ № 054967 від 15.05.2002.

Вирішуючи питання щодо звільнення заявника від сплати судового збору, дослідивши доводи клопотання та докази, надані на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд вправі звільнити заявника (фізичну особу) від сплати судового збору.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівноправності сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_2 посилається на те, що він є особою з інвалідністю третьої групи, отримує пенсію у мінімальному розмірі, інших доходів не має.

На підтвердження зазначеного надав копії документів, а саме: пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 13.06.2012, бланк серії НОМЕР_2 та довідку Сер. МСЕ № 054967 від 15.05.2002 про встановлення третьої групи інвалідності.

Проте, наведені обставини та додані до заяви докази не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, не свідчать про відсутність інших джерел доходів, відсутність у власності рухомого або нерухомого майна, цінних паперів, відсутність коштів на банківських рахунках тощо, а тому не є безумовною підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Відтак, правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відсутні.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі та за формою та змістом повинна відповідати вимогам, зазначеним у ст. 170 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Однак ОСОБА_2 не додано до заяви про скасування судового наказу документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 170 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню без розгляду особі, яка її подала.

Керуючись ст. ст. 170, 259-260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу у справі № 522/16965/20 виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, у справі № 522/16965/20 виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявникові, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Т. Ю. Федчишена