Постанова № 100953990, 04.11.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10365/21 2-а/335/203/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участі секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з наведеним позовом, посилаючись на те, що постановою серії ЕАО № 4794375 від 20.09.2021 року, винесеною посадовою особою - відповідачем, рядовим поліції ОСОБА_2 , його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При винесенні постанови, відповідачем були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Крім того, зупинення автомобіля відбулося за відсутності підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

ОСОБА_1 зазначає, що ніякого порушення він не скоював. Під час спілкування з поліцейськими він просив надати йому докази порушення ним ПДР, а саме відеозапис з поліцейської відеокамери, на якому повинно було бути відображено порушення. Але вказаного доказу йому надано не було.

Таким чином, позивач вважає, що висновок про його винуватість є власною суб`єктивною думкою відповідача/

У зв`язку із вищевикладеним, просить скасувати спірну постанову, винесену рядом поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Сляднєвим Д.В. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно нього; провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити; стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року, позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

25.10.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де представник відповідача просить проводити розгляд справи без участі представника, зобов`язати позивача надати докази на ті обставини на які він посилається в своїй позовній заяві, відповідно до вимог статті 160 КАС України, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача адвокат Яма Д.М. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Просив позов задовольнити. Також надав суду ДВД –диск, отриманий ОСОБА_1 від УПП в Запорізькій області поштою (разом з відзивом на позов).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно оскаржуваної постанови серії ЕАО № 4794375 від 20.09.2021 року, що складена поліцейським УПП в Запорізькій області рядовим поліції Сляднєвим Д.В. 3 батальйону 2 роти, 20.09.2021 року о 05:15:43 год., водій керуючи ТЗ проїхав на заборонений сигнал світлофора, а саме на жовтий, чим порушив п. 8.7.3. ґ) ПДР – порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. У зв`язку із чим до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення, а саме штраф у розмірі 510 грн. (а.с. 4, 5).

Згідно змісту позовної заяви, встановлено, що позивачем ОСОБА_1 повністю заперечується факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 8.7.3. ґ) Правил дорожнього руху, сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Так, суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі було подано відзив на позовну заяву, однак відеозаписи з нагрудних камер та автомобіля, - суду надано не було.

Таким чином, докази, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, до суду надано не було.

При цьому, з наданого відеозапису, що був наданий позивачем, неможливо достовірно встановити, чи мав місце факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 454,00 гривні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати в сумі 454,00 гривень в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У той же час, відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу сторона зобов`язана надати крім договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду квитанцію прибуткового касового ордеру № б/н від 30.09.2021 року у розмірі 750,00 грн., акт передачі-приймання послуг, Ордер на надання правничої (правової) допомоги.

З вищевказаних документів вбачається, що адвокатом Ямою Д.М. надано позивачу професійну правову допомогу на суму у розмірі 750,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати на правову допомогу у сумі 750,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 221, 251, 252 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАО № 4794375 від 20.09.2021 року, що складена поліцейським рядовим поліції Сляднєвим Дмитром Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, та витрати на правову допомогу у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.О. Макаров