Рішення № 100953843, 16.09.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/3069/21

2/311/1009/2021

16.09.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

В липня 2021 року до Василівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якій позивач просить визнати виконавчий напис №32790 від 18 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з неї на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» заборгованість за період з 22 лютого 2020 року по 03 березня 2021 року в сумі 13 663,00 грн., в тому числі: простроченої суми заборгованості за сумою кредиту – 2 000,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 11 663,00 грн, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору та за надання правової допомоги адвокатом у сумі 3 362,00 грн. .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що у червні 2021 року з мобільного додатку «Дія» вона дізналася, про те, що вона є боржником у виконавчому провадженні №65940716, проте доступу до постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу вона не мала і поштою його від приватного виконавця не отримувала. Від приватного виконавця на запит адвоката від 06 липня 2021 року: незавірені копії виконавчого напису нотаріуса №32790 від 18 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.; заяви про примусове виконання рішення від 21 травня 2021 року; постанови про відкриття виконавчого провадження №65940716 від 01 липня 2021 року з ідентифікатором доступу; індивідуальної пропозиції (оферти) №2074039 укладення договору про надання кредиту і додатку № 1 до договору про надання кредиту; паспорту споживчого кредиту; акцепту №2074039 від 23 січня 2020 року; додатку №1 до договору про надання кредиту; інформації про підписання угоди електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зі змісту вказаних документів позивач дізналась, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №32790 від 18 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з неї на користь

відповідача суми боргу за період з 22 лютого 2020 року по 03 березня 2021 року у загальному розмірі 13 663 грн., в тому числі: простроченої суми заборгованості за сумою кредиту – 2 000,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 11 663,00 грн. До 07 травня 2020 року вона мала прізвище « ОСОБА_2 », яке зазначене у вищевказаних документах, яке вона змінила на теперішнє прізвище – « ОСОБА_3 ». Отримавши ідентифікатор доступу до виконавчого провадження їй стало відомо, що приватним виконавцем у межах ВП №65940716 12 липня 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на її заробітну плату, пенсію, стипендію та інші її доходи, а 01 липня 2021 року – постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та основної винагороди. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням норм ЗУ «Про нотаріат»; ЗУ «Про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом МЮУ від 22 лютого 2012 року №296/5, адже нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості на підставі не посвідченого нотаріального кредитного договору, про який зазначив у виконавчому написі, хоча відповідач такого договору не мав і нотаріусу не надавав, наявність суми заборгованості та правильності її розрахунку, що змушує її звернутися до суду з даним позовом. Позивач жодного разу не отримувала від відповідача вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, відомостей про розмір заборгованості, а тому була позбавлена можливості бути вчасно проінформована про наявність заборгованості за кредитним договором та можливості або оспорювати вимоги відповідача, або ж їх виконати, що не може свідчити про безспірність сум пред`явленої до стягнення. Підставою для вчинення даного виконавчого напису нотаріусом були: індивідуальна пропозиція (оферта) №2074039 від 23 січня 2020 року з додатком №1; паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладеного договору про споживчий кредит (стандартизована форма); акцент №2074039 від 23 січня 2020 року з додатком №1 та інформацією про підписання угоди електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, кредитний договір був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомукаційних систем, про надання позики в сумі 2 000,00 грн. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом – 269 % річних. Кредит за умови договору мав бути наданий в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський картковий рахунок. Розмір процентної ставки при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту – 1,5 % від суми тіла виданого кредиту за кожен день фактичного користування кредитом, що є явно несправедливими умовами.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. копії матеріалів, на підставі яких вчинений виконавчий напис №32790 від 18 березня 2021 року.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим провадженням ВП №65940716, яке відкрите на підставі виконавчого напису №32790 від 18 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.

Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Проте, відповідач ТОВ «АІА Фінанс Груп» належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення копій ухвал про відкриття провадження,

забезпечення позову та позовної заяви з додатками, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому поштового відправлення 16 серпня 2021 року, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав. Тому суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, отримала копію ухвали про відкриття провадження, ухвали про забезпечення позову та копію позовної заяви 17 серпня 2021 року, проте своїм правом подати відповідні письмові пояснення не скористалася. Одночасно з цим, надала суду завірені копії документів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису №32790 від 18 березня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп»заборгованість у сумі 13 663,00 грн.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову – приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев О.О. отримав копію ухвали про відкриття провадження, ухвали про забезпечення позову та копію позовної заяви, проте своїм правом подати відповідні письмові заперечення не скористався.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»та ОСОБА_4 було укладено договір №2074039.

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 1,5 % від суми тіла виданого кредиту за кожен день фактичного користування кредитом.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 07 травня 2020 року Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с. 10).

Виконавчим написом № НОМЕР_2 , вчиненим 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АІА Фінанс Груп» заборгованість за період з 22 лютого 2020 рокупо 03 березня 2021 року в загальній сумі 13 663,00 гривень, яка складається з: простроченої суми заборгованості за сумою кредиту – 2 000,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 11 663,00 грн. Загальна заборгованість становить 13 663,00 гривень (а.с.69).

Матеріали справи свідчать, що приватним нотаріусом вчинення виконавчого напису здійснено на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» і п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

01 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65940716 на підставі виконавчого напису №32790, виданого 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АІА Фінанс Груп» заборгованості в розмірі 13 663,00 грн. (а.с.15-16).

12 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим О.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка направлена для виконання за місцем роботи боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» (а.с.49).

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це, відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).

Відповідно до пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися

стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку).

Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №405/1015/17.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення

нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа №161/6092/18-ц.

Як вбачається із умов кредитного договору №2074039 від 23 січня 2020 року, укладеного між ТОВ «АІА Фінанс Груп»та ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 отримала кредит на суму 2000,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 1,5 % від суми тіла видного кредиту за кожен день фактичного користування кредитом.

За виконавчим написом за реєстровим №32790 від 18 березня 2021 року вбачається, що з боржника ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором №2074039 від 23 січня 2020 року за період з 22 лютого 2020 рокупо 03 березня 2021 року в сумі 13 663,00 гривень, яка складається з: простроченої суми заборгованості за сумою кредиту – 2 000,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 11 663,00 грн.

Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що строк дії кредитного договору після його закінчення 21 лютого 2020 року продовжувався, а заборгованість за відсотками за користування кредитом нарахована в межах строку дії кредитного договору, в той час, як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається спірність вимог кредитора, тому виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, підставою здійснення оспорюваного виконавчого напису є постанова КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, до якої постановою КМУ №662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про

внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 18 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах кредитного договору №2074039 від 23 січня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису №32790, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 18 березня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»заборгованості в розмірі 13663,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню понесені останньою витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп. та 454 грн. 00 коп., всього 1362 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з надання правової допомоги в сумі 2 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п.1 ч.3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

У ч.3 ст.137 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням

іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 Кодексу).

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 06 липня 2021 року (а.с.50), ордер на надання правової допомоги серії АР №1050398 б/н від 09 червня 2021 року (а.с.51), квитанцію № 84 від 22 липня 2021 року про оплату надання правничої допомоги за договором від 06 липня 2021 року від ОСОБА_1 на суму 2 000,00 грн. (а.с.52), попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в порядку ч.1 ст.134, п.9, ч.3 ст.175 ЦПК України (а.с.53-54).

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом Кочевою І.В., складність справи, яка розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню, в сумі 2 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 274, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець

виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №32790, виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 18 березня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 за користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованості в сумі 13 663 гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1, літ.Б, код ЄДРПОУ - 41184403) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір за пред`явлення позову в сумі – 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі - 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гриві 00 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, всього стягнути – 3 362 (три тисячі триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова