Вирок № 100953830, 10.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12973/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Курбатова Д.Л.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження №308/12973/21, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000500 від 06 вересня 2021 року про обвинувачення,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росош, Свалявського району, громадянина України, українця, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 369 та ч.1 ст. 343 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Левкулич О.І.

сторона захисту :

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Кракосевич І.Р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06.09.2021 року приблизно о 13 години 40 хвилин, біля будинку № 52 по вул. Малодобронській в с. Велика Добронь Великодобронської сільської громади Ужгородського району, керуючи транспортним засобом марки «ЗИЛ-ММЗ 554М» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », відповідно до п.8 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліції» був зупинений працівником поліції ОСОБА_2 та на вимогу останнього пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документи на транспортний засіб та документи для перевезення деревини ОСОБА_1 пред`явив посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_3 та товаро - транспортну накладну з серійним номером ЗКВ 651927 від 10.08.2021 року, яка не відповідала дійсності у зв`язку з чим поліцейським було проінформовано про можливе перевезення незаконно зрубаних дерев через гарячу лінію «102» органи Національної Поліції України. Біля 14 год. 09 хв. ОСОБА_1 умисно, з метою уникнення у подальшому відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, розраховуючи на можливість залишити місце події без подальшого інформування про виявлення кримінального правопорушення, тобто на не вчинення дії з використанням влади, перебуваючи біля службового транспортного засобу , а саме легкового автомобіля марки «Shcoda Rapid», державний номерний знак « НОМЕР_4 », поклав грошові кошти, а саме : п`ять купюр номіналом по 200 гривень з серійними номерами ДД 4556097, ТЄ 9587051, ТЕ 5348194, ХЗ 5401171, ХИ 6066969 до пакету документів, який надав поліцейському ОСОБА_2 в руки, тобто надав неправомірну вигоду, достовірно розуміючи, що ОСОБА_2 є службовою особою Національної поліції України.

Згодом ОСОБА_2 відмовився від отримання згаданих грошових коштів та згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» поінформував про подію, що мала місце, через гарячу лінію «102» органи Національної поліції.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у наданні неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, а також у впливі у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою добитися прийняття незаконного рішення ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечні діяння передбачені ч.1 ст. 369 та ч.1 ст. 343 КК України.

До суду надійшов обвинувальний акт разом із угодою про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 у присутності захисника обвинуваченого Кракосевич І.Р. про визнання винуватості від 28.09.2021 року, яку прокурор просив затвердити, з додержанням наступних умов.

На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 469 ч.4, 472, 473, ч.4 ст.474 КПК України.

Зі змісту угоди вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 369 та ч.1 ст. 343 КК України. Згідно з даними угоди прокурор Левкулич О.І. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 369 та ч.1 ст. 343 КК України; виконати покарання передбачене угодою.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, за ч.1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за ч.1 ст. 343 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_1 згідний. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди, згідно ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст.389-1 КК України оговорені сторонами.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та її суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 369 та ч.1 ст. 343 КК України визнав повністю. Окрім того, ОСОБА_1 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 28.09.2021 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.

В судовому засіданні прокурор, захисник також висловили думку про затвердження угоди про визнання винуватості.

Окрім цього, потерпілий подав письмову заяву про надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим в порядку ч. 4 ст. 469 КПК України, яку долучено до матеріалів справи.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено. В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода про визнання винуватості від 28.09.2021 року не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 369 КК України у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, та за ч. 1 ст. 343 КК України у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 28.09.2021 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

При укладенні угоди враховано наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

Суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, а обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити вид і міру покарання відповідно до угоди про визнання винуватості від 28 вересня 2021 року, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні Левкулич О.І та обвинуваченим ОСОБА_1 у присутності захисника обвинуваченого Кракосевич І.Р.

Цивільний позов у кримінальному провадженні – не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,370,374,376,395, 469, 472 - 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 28 вересня 2021 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури Левкулич О.І. у присутності захисника обвинуваченого Кракосевич І.Р. – затвердити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 369 та ч.1 ст. 343 КК України і призначити йому покарання

за ч. 1 ст. 343 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят ) гривень в дохід держави

за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по справі:

-грошові кошти в сумі 1000 гривень, а саме п`ять купюр номіналом по 200 гривень з серійними номерами ДД 4556097, ТЄ 9587051, ТЕ 5348194, ХЗ 5401171, ХИ 6066969 – конфіскувати на користь держави.

Арешт накладений на грошові кошти грошові кошти в сумі 1000 гривень, а саме п`ять купюр номіналом по 200 гривень з серійними номерами ДД 4556097, ТЄ 9587051, ТЕ 5348194, ХЗ 5401171, ХИ 6066969 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 10 вересня 2021 року – скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в Закарпатській апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Бенца К.К.