Ухвала суду № 100952939, 08.11.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7044/21

Провадження № 1-кс/711/2162/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Черкаси

Слідчий - суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М.

при секретарі судових засідань – Гладиш О.Ю.,

за участі прокурора - Овсієнко Б.В.,

слідчого - Падалки О.Г.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

адвоката - Огороднього А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Падалки О.Г., погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури Ткаченком О.А., внесене у кримінальному провадженні №12018250140000447 від 17.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пединівка, Звенигородського р-ну, Черкаської обл., українця, громадянина України, одруженого, маючого на утирманні двох неповнолітніх дітей, Голови об`єднання «Всеукраїнський військово-патріотичний центр-музей Шампань», СФГ «Бойко О.Л.», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в с т а н о в и в:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Падалка О.Г. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури Ткаченком О.А., внесеним у в кримінальному провадженні №12018250140000447 від 17.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_1 , переслідуючи корисливий умисел незаконного збагачення та грошового утримання, в період часу з 26.06.1997 року по лютий 2021 року, здійснив заволодіння чужим майном, бюджетними коштами, шляхом обману (шахрайство) службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Звенигородський відділ обслуговування громадян), вчиненого у великих розмірах за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний Звенигородським районним військовим комісаріатом Черкаської області 19.04.1986 на військову службу та якому цього ж дня було видано військовий квиток серії НОМЕР_1 .

Наказом №86 від 26.04.1986 року командира військової частини польова пошта №94268 по стройовій частині, ОСОБА_1 зараховано на всі види забезпечення, в списки особового складу частини та присвоєно військове звання рядового і призначено на посаду водія за штатом частини.

25.05.1986 року ОСОБА_1 прийняв присягу та проходив військову службу у військовій частині №94268, що знаходиться в м. Дрезден Федеративна Республіка Німеччини.

Під час проходження військової служби у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, проходив лікування з 08.11.1986 року по 15.01.1987 року у військовій частині польова пошта №63032, що знаходиться в м. Дрезден Федеративна Республіка Німеччини.

Після виписки із госпіталю під час наданої відпустки у зв`язку з повторним погіршенням здоров`я з 02.03.1987 року по 07.05.1987 року проходив лікування по місцю проведення відпустки, в Черкаській обласній лікарні та 408 окружному військовому госпіталі в м. Києві.

У подальшому, відповідно до свідоцтва про хворобу №755 від 27.04.1987 року військово-лікарської комісії 408 окружного військового госпіталю, було постановлено, що з жовтня 1986 року, у ОСОБА_1 в період проходження військової служби у військовій частині №94268, що знаходиться в м. Дрезден Федеративна Республіка Німеччини, після переохолодження і перенесеної ангіни, з`явилися болі та набряклість в колінних, гомілковостопних та ліктьових суглобах, болі в області серця.

У подальшому, в період часу з 18.05.1987 року по 12.02.1996 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що участі у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у 1986 році, не приймав та жодних поранень не отримував, про що також свідчать свідоцтво про хворобу №163 від 08.01.1987 року яке видане військово-лікарською комісією польова пошта №63032, свідоцтва про хворобу №755 від 27.04.1987 року, військово-лікарської комісії 408 окружного військового госпіталю в м. Києві, в нього виник корисливий умисел на отримання військової пенсії по інвалідності та грошового утримання за рахунок Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області.

Так, з метою реалізації свого діяння, у період часу 02.02.1996 року по 12.02.1996 року, ОСОБА_1 попросив колишнього Лисянського райвоєнкома Черкаської області ОСОБА_2 у наданні допомоги в пошуку двох воїнів-афганців, які б могли підтвердити факт проходження ним служби в складі обмеженого контингенту.

ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з березня 1986 по травень 1988 років проходив військову службу на території республіки Афганістан, в м. Кандагар, в невстановленому місці та час, попрохав останнього надати письмові пояснення, під приводом бажання ОСОБА_1 отримати військову пенсію, у зв`язку із тим, що останній не може надати підтверджуючі документи, щодо проходження ним військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан до Звенигородського військомату, при цьому повідомив, що потрібно вказати неправдиві відомості про те, що він зустрічав ОСОБА_1 в липні-жовтні 1986 року в Республіці Афганістан, при супроводженні колон в м. Кандагар.

Таким чином, 02.02.1996 року ОСОБА_3 перебуваючи в м. Лисянка Черкаської області, в невстановленому місці та час, не будучи обізнаним про злочинний умисел ОСОБА_1 , з яким жодного разу не зустрічався, на прохання ОСОБА_2 написав пояснення, яким підтвердив проходження ОСОБА_1 військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан у вказаний період.

Окрім того, в період часу 05.02.1996 року по 12.02.1996 року ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив військову службу з січня 1985 по лютий 1987 років на території Республіки Афганістан, перша польова пошта №92484 та друга польова пошта №35593 та мав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , в невстановленому місці та час, попрохав останнього надати письмові пояснення, під приводом бажання ОСОБА_1 отримати військову пенсію, у зв`язку із тим, що останній не може надати підтверджуючі документи, щодо проходження ним військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан до Звенигородського військомату, при цьому повідомив, що потрібно вказати неправдиві відомості про те, що він зустрічав ОСОБА_1 в липні-вересні 1986 року в Республіці Афганістан в районі міста Герат.

Таким чином, 05.02.1996 року ОСОБА_4 перебуваючи в м. Лисянка Черкаської області, в невстановленому місці та час, не будучи обізнаним про злочинний умисел ОСОБА_1 , з яким жодного разу не зустрічався, на прохання ОСОБА_2 написав вказане пояснення, яким підтвердив проходження ОСОБА_1 військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан у вказаний період.

В подальшому, 28.02.1996 року членами засідання комісії Черкаського обласного військового комісаріату, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Хоменка 19, які не будучи обізнаними про злочинний умисел рядового ОСОБА_1 , який був спрямований на заволодіння бюджетними коштами, шляхом встановлення йому «статусу учасника бойових дій», та подальшого призначення, та нарахування пенсії по інвалідності Головним управлінням пенсійного фонду України в Черкаській області, на підставі завідомо недостовірних свідчень воїнів-афганців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було прийнято рішення, відповідно до протоколу засідання комісії №4, про встановлення рядовому ОСОБА_1 «статусу учасника бойових дій» у зв`язку з участю в надані інтернаціональної допомоги в складі обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістані військова частина №33541, в період часу з липня 1986 по жовтень 1986 року.

Крім того, недостовірність показів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підтверджується листом №8/20582 від 15.10.2018 із Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, в якому вказується, що ОСОБА_1 в наказах командира військової частини польова пошта №33541 (яка базувалася на території Республіки Афганістан), за травень 1986 - травень 1987 роки - не значиться.

Так, ОСОБА_1 в період часу з 25.04.1997 року по 14.05.1997 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, який був спрямований на призначення йому пенсії у зв`язку з інвалідністю, достовірно знаючи, що він участі у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у 1986 році не приймав та жодних поранень не отримував, перебуваючи 14.05.1997 року за адресою розташування Звенигородського відділу судово-медичних експертиз Черкаського обласного бюро судово–медичних експертиз, що розташоване за адресою: м. Звенигородка Черкаської області, за невстановлених обставин, судово-медичним експертом ОСОБА_5 було оглянуто ОСОБА_1 на предмет наявних поранень та ушкоджень. За результатами огляду складено завідомо недостовірний акт судово-медичного дослідження №171 від 25.04.1997 року, згідно висновків якого у ОСОБА_1 наявні рубці на шкірі лоба, носа і спини, які свідчать про спричинені в минулому поранення указаних областей. Давність спричинення таких поранень може відповідати 1986 року.

У подальшому, відповідно до свідоцтва про хворобу №18 від 29.05.1997 року військово-лікарської комісії при Звенигородському райвіськоматі Черкаської області, на підставі розпорядження військового комісара, на підставі п. 4 розділу 4 наказу №2 від 04.01.1994 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України» Міністерства оборони України було обстежено учасника бойових дій в Афганістані рядового запасу ОСОБА_1 , який проходив службу в Афганістані з 07.1986 року по 10.1986 року, згідно з військового квитка серії НОМЕР_1 , в складі військової частини польова пошта №24868. За результатами огляду, було встановлено, що документів про лікування та поранення відсутні, єдиний доказ запис у військовому квитку про звільнення по хворобі. Зокрема постановлений діагноз: залишків явища тяжкої черепно-мозкової травми вогнестрільного поранення голови, контузія головного мозку у вигляді органічної симптоматики, вегетосудинного та цефалгічного синдромів. Наявність осколків в голові та в міжребер`ї.

В порядку міжнародного співробітництва, отримано лист за №8/20582 від 15.10.2018 року із Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, яким встановлено, що в колекції історій хвороб воїнів - інтернаціоналістів Афганістану, зберігаючихся в філіалі Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (військово-медичних документів, м. Санкт-Петербург), історії хвороби ОСОБА_1 – відсутні.

29.05.1997 року Звенигородський райвоєнком ОСОБА_6 , який не будучи обізнаним про злочинний умисел ОСОБА_1 , який був спрямований на незаконне призначення та нарахування пенсії по інвалідності та заволодіння бюджетними коштами, листом №4/409 скерував на адресу Центральної військово-лікарської комісії в м. Києві, свідоцтво про хворобу №755 від 27.04.1987, та завідомо недостовірні документи, а саме: акт №171 від 25.04.1997 року Звенигородського відділення СМЕ ЧОБ СМЕ, свідоцтво про хворобу №18 від 29.05.1997 року ВВК Звенигородського РВК, виписку із військового квитка рядового запасу ОСОБА_1 , для встановлення причинного зв`язку захворювання з пораненням при виконанні інтернаціонального обов`язку в Афганістані.

В подальшому, 05.06.1997 року на засіданні Центральної військово-лікарської комісії, що розташована в м. Києві, вул. Госпітальна 16, було розглянуто лист Звенигородського райвоєнкома ОСОБА_6 по встановленню причинного зв`язку захворювання і поранення ОСОБА_1 , в ході якого відповідно до протоколу №336 засідання комісії, яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_7 , який був спрямований на призначення пенсії по інвалідності, були розглянуті документи: свідоцтво про хворобу №755 від 27.04.1987 року, історія хвороби №4585 за 1987 рік на рядового ОСОБА_1 408 Окружного військового госпіталю м. Київ, та завідомо недостовірні документи, а саме: посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 16.12.1995 року, акт №171 Звенигородського відділення СМЕ ЧОБ СМЕ, військовий квиток серії НОМЕР_1 , свідоцтво про хворобу №18 від 29.05.1997 року ВВК Звенигородського РВК, виписку із військового квитка рядового запасу ОСОБА_1 ..

Цього ж дня, розглядом наданих завідомо недостовірних документів, засіданням комісії ЦВЛК було постановлено: пов`язати захворювання рядового запасу ОСОБА_1 по свідоцтву по хворобі №755 від 27.04.1987 року і множинні осколочні поранення с наявністю осколків в голові та грудній клітині, яке пов`язане із виконанням військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.

За результатами засідання комісії, начальником ЦВЛК Міністерства оборони України ОСОБА_8 , Витяг із протоколу №336 від 05.06.1997 року, було скеровано листом №1170 Звенигородському районному військовому комісаріату, для медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, ОСОБА_1 в період часу з 02.02.1996 року по 05.06.1997 року, діючи умисно та з корисливих спонукань, достовірно знаючи, що він участі у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у 1986 році не приймав та жодних поранень не отримував, використовуючи завідомо недостовірні документи, у незаконний спосіб був віднесений до учасника бойових дій та пов`язано захворювання по свідоцтву по хворобі №755 від 27.04.1987 року і множинні осколочні поранення з наявністю осколків в голові та грудній клітині, яке пов`язане із виконанням військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в Афганістані.

ОСОБА_1 , не зупиняючись на досягнутому, з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи їх настання та доведення до кінця, за невстановлених обставин, 06.06.1997 року отримав направлення Звенигородського військомату Черкаської області на обстеження медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола 9.

У подальшому, у період часу з 10.06.1997 року по 26.06.1997 року членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, які не будучи обізнаними про злочинний умисел ОСОБА_1 , який був спрямований на незаконне призначення йому пенсії по інвалідності та довічного грошового утримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, було складено Акт №346 огляду у МСЕК, в ході якого було досліджено надані ОСОБА_1 та Звенигородським військоматом Черкаської області, завідомо недостовірні документи: довідка №9 від 29.05.1997 року, військовий квиток серії НОМЕР_1 , акт №171 Звенигородського відділення СМЕ ЧОБ СМЕ, свідоцтво про хворобу №18 від 29.05.1997 року ВВК Звенигородського РВК, виписку із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 , який проходив курс лікування з 16.05.1997 року по 27.05.1997 року, витяг із протоколу №336 від 05.06.1997 ЦВЛК, виписку із військового квитка серії НОМЕР_1 , рядового запасу ОСОБА_1 , за результатами якого прийшли до висновку, що причиною інвалідності є: поранення пов`язане із виконанням обов`язку військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, із встановленням II групи інвалідності строком до 01.07.2000 року, із встановленням дати чергового перегляду 26.06.2000 року.

При цьому, 26.06.1997 року членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, за результатами огляду у МСЕК, склали Витяг із Акту огляду у МСЕК №174432, який було затверджено підписами голови та членів комісії, та скріплено печаткою установи, який у подальшому надіслано до відділу соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області, з метою призначення пенсії по інвалідності.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи Витяг із Акту огляду у МСЕК №174432 від 26.06.1997 року, було скеровано до відділу соціального захисту населення, з метою призначення пенсії, бажаючи довести свої злочинні дії до кінця, та фактично отримувати пенсійні виплати, перебуваючи за адресою: вул. Михайла Грушевського 135, м. Звенигородка Черкаської області, 24.09.1997 року звернувся із заявою на адресу відділу соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області, з метою призначення пенсії у зв`язку з інвалідністю.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії у зв`язку із інвалідністю та скерованого МСЕК Витягу із Акту огляду у МСЕК №174432 від 26.06.1997, Звенигородським відділом соціального захисту населення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було складено протокол №600 від 08.10.1997 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було призначено пенсію учаснику бойових дій по інвалідності II групи, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому 05.11.1997 року відкрито лицьовий рахунок № НОМЕР_4 , на який ОСОБА_1 відділом соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області, здійснювалося фактичне нарахування та виплата пенсії по 01.07.2000 року.

ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи їх настання та доведення до кінця, усвідомлюючи що призначена пенсія по інвалідності II групи, яка настала з 26.06.1997 року та її виплата буде здійснюватися лише до 01.07.2000 року, тому умисно, з метою продовження пенсійних виплат, за невстановлених обставин, перебуваючи за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні 79, м. Звенигородка Черкаської області, 30.05.2000 року отримав направлення із Звенигородської центральної районної лікарні Черкаської області на черговий огляд медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола 9.

У подальшому, у період часу з 21.08.2000 року по 04.09.2000 року членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, було складено Акт №152 огляду у МСЕК, за результатами якого прийшли до висновку, що причиною інвалідності є: поранення пов`язане із виконанням обов`язку військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, із продовженням II групи інвалідності з 26.06.2000 року, строком до 01.10.2003 року, із встановленням дати чергового перегляду 04.04.2003 року.

При цьому, 04.09.2000 року членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, за результатами огляду у МСЕК, склали Витяг із Акту огляду у МСЕК серії 2 ЧК №037456, який було затверджено підписами голови та членів комісії, та скріплено печаткою установи, який у подальшому надіслано до відділу соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області, з метою продовження виплати пенсії по інвалідності.

Управлінням праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації, на підставі Витягу із Акту огляду у МСЕК серії 2 ЧК №037456 від 04.09.2000 року, ОСОБА_1 15.11.2000 року видано безтермінове посвідчення інваліда війни II групи серії НОМЕР_5 , який має право на пільги встановлені законодавством України, для ветеранів війни – інвалідів війни.

У подальшому, на підставі отриманого з МСЕК Витягу із Акту огляду у МСЕК серії 2 ЧК №037456 від 04.09.2000 року, розпорядженням №204603 від 20.11.2000 року, відділ соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області здійснив перерахунок з 01.07.2000 року призначеної пенсії учаснику бойових дій по інвалідності II групи ОСОБА_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, на відкритий лицьовий рахунок №204603, відділом соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_1 було безпідставно продовжено нарахування та виплату пенсії по 30.09.2003 року.

ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи їх настання та доведення до кінця, усвідомлюючи що призначена пенсія по інвалідності II групи, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 та її виплата буде здійснюватися до 30.09.2000 року, тому переслідуючи умисел на її безтермінове отримання, за невстановлених обставин, перебуваючи за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні 79, м. Звенигородка Черкаської області, 29.10.2003 року отримав направлення із Звенигородської центральної районної лікарні Черкаської області на черговий огляд медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола 9.

У подальшому, у період часу з 29.12.2003 року по 20.01.2004 року членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, було складено Акт №100 огляду у МСЕК, за результатами якого прийшли до висновку, що причиною інвалідності є: поранення пов`язане із виконанням обов`язку військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, із продовженням II групи інвалідності з 26.06.2000 року, з безтерміновим строком.

При цьому, 20.01.2004 членами медико-соціальної експертної комісії Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи, за результатами огляду у МСЕК, склали Витяг із Акту огляду у МСЕК серії 4 ЧК №005866, який було затверджено підписами голови та членів комісії, та скріплено печаткою установи, який у подальшому надіслано до Управління пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області, з метою довічної виплати пенсії по інвалідності.

У подальшому, на підставі отриманого з МСЕК Витягу із Акту огляду у МСЕК серії 4 ЧК №005866, Управління пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області, не будучи обізнаними про злочинний умисел ОСОБА_1 , який був спрямований на незаконне, довічне отримання пенсійного грошового утримання Управлінням пенсійного фонду, видало повідомленням №204603 від 21.01.2004 року, про продовження виплати пенсії з 01.10.2003 року, учаснику бойових дій по інвалідності II групи ОСОБА_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 – довічно. Таким чином, на відкритий лицьовий рахунок № НОМЕР_4 , Управління пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області, ОСОБА_1 було безпідставно продовжено нарахування та виплата пенсії – довічно.

ОСОБА_1 , не зупиняючись на досягнутому, діючи умисно та з корисливих мотивів, шляхом обману службових осіб Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі, з метою власного збагачення та фактичного грошового утримання, достовірно знаючи, що він участі у бойових діях не приймав та жодних поранень не отримував, 02.02.2004 перебуваючи за адресою: вул. С. Терещенко 28, м. Звенигородка Черкаської області, звернувся із заявою про порушення клопотання щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною: по інвалідності, при цьому надав: завідомо недостовірне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 16.12.1995 року, посвідчення «інваліда II групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни» серії НОМЕР_5 від 15.11.2000 року.

У подальшому, комісія Черкаської обласної адміністрації з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка 185, не будучи обізнаною про злочинний умисел ОСОБА_1 , на підставі поданих ним завідомо недостовірних документів, 09.06.2004 року відповідно до протоколу №127, встановила ОСОБА_1 з 02.02.2004 року пенсію за особливі заслуги перед Україною по інвалідності. До призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» встановлено надбавку згідно із Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» в розмірі 23% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

У період часу з 26.06.1997 року по лютий 2021 року, ОСОБА_1 на підставі завідомо недостовірних документів, який шляхом обману службових осіб відділу соціального захисту населення Звенигородського району Черкаської області та Управління Пенсійного фонду України Звенигородського району Черкаської області, була безпідставно призначена, нарахована та ним отримана пенсія для військовослужбовців за особливі заслуги перед Україною по інвалідності, із нарахуванням на особовий рахунок № НОМЕР_6 належний ОСОБА_1 , який знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №299/21-23 від 25.05.2021 року сума матеріальної шкоди (збитків) спричиненої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період часу з 26.06.1997 року по лютий 2021 року Пенсійному фонду України, внаслідок фактичного нарахування та отриманої пенсії, згідно висновків довідки про результати участі у якості спеціаліста у перевірці Управління Пенсійного фонду України (Звенигородського району Черкаської області) від 25.03.2021 року підтверджується в сумі 571 074,64 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 діючи умисно, та з корисливих мотивів, заволодів чужим майном (шахрайство), бюджетними коштами, шляхом обману службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Звенигородський відділ обслуговування громадян), внаслідок чого, йому була безпідставно призначена, нарахована та ним шахрайським шляхом отримана пенсія, для військовослужбовців за особливі заслуги перед Україною по інвалідності, за період часу з 26.06.1997 року по лютий 2021 року, чим спричинив матеріальних збитків Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області (Звенигородський відділ обслуговування громадян) у великих розмірах, на загальну суму 571 074,64 грн., що більш ніж в двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином встановлено достатньо доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України – заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про підозру, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Зазначає, що в матеріалах даного кримінального провадження достатньо доказів підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а саме: відповіддю отриманою в порядку міжнародного співробітництва від компетентних органів Російської Федерації; відповіддю з департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА; отриманою відповіддю від галузевого архівного фонду Міністерства оборони України; допитами в якості свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ; проведеними тимчасовими доступами до документів в Управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, міжгалузевому архівному фонді Міністерства оборони України, Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський клінічний госпіталь ветеранів війни» Черкаської обласної ради, Департаменті соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, КНП „Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради”, Комунальному некомерційному підприємстві «Звенигородська центральна районна лікарня» Звенигородської районної ради, Звенигородському районному військовому комісаріаті Черкаської області, Черкаському обласному військовому комісаріаті, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, довідкою управління північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області; висновком судово-економічної експертизи; КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради».

На сьогоднішній день також встановлено, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 від 28.08.2017 року, та враховуючи тяжкість вчиненого злочину та передбаченого за нього покарання, може безперешкодно залишити територію України, переїхавши до іншої країни, де буде переховуватися.

На сьогоднішній день, ОСОБА_1 формально являється директором ГО «Всеукраїнський військово-патріотичний центр-музей «Шампань» (код ЄДРПОУ 38265618), головою СФГ « ОСОБА_1 » (код ЄДРПОУ 25208902), які являються неприбутковими організаціями, що свідчить про розмір Статутного фонду – 0.

Тобто, ОСОБА_1 на сьогодні офіційно не працевлаштований, а формально рахується на ГО «Всеукраїнський військово-патріотичний центр-музей «Шампань» та СФГ « ОСОБА_1 », фактично останній отримує лише пенсію з 26.06.1997 року по теперішній час, зокрема починаючи із грудня 2020 року, йому нараховується пенсія у розмірі 9 694 гривень за місяць.

Крім того, на цей час існують ризики, що підозрюваний маючи широке коло зв`язків, має реальну можливість як самостійно, так і через інших осіб, незаконно впливати на свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , з метою примусу останніх до дачі неправдивих показань, або від відмови від дачі показань, а також вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення або злочини з метою приховання вже виявленого, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Зазначає, що на цей час органом досудового розслідування не встановлено місце знаходження оригіналів документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме: супровідного листа №365 від 18.11.1986 року, що підтверджує доставлення ОСОБА_1 з території ДРА в окружний госпіталь в/ч 2568 м. Душанбе Таджикистан з множинними осколковими пораненнями, рентген-знімків голови та міжребер`я із Звенигородської ЦРЛ, які ніби-то підтверджують наявність інородного тіла, матеріалів акту СМЕ №171 від 25.04.1997 року, щодо проведеного огляду ОСОБА_1 та інших.

Крім того, 31.01.2019 року після вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжких злочинів, та під час виконання процесуальних рішень, а саме здійснення передачі майна від СФГ «Шкляр П.В.» потерпілому, яке зберігалося, за адресою: АДРЕСА_2 , куди ОСОБА_1 прибув, та з мисливського карабіну марки «Форт - 201» здійснив стрілянину по працівникам поліції, тим самим здійснив замах на вбивство працівника поліції під час виконання ним своїх службових обов`язків. Цього ж дня по даному факту відомості внесено до ЄРДР, за №12019250000000031 від 31.01.2019 року, за ст. 348 КК України.

24.09.2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016250200000091 від 03.03.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_10 за ч.ч. 2, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, Черкаським апеляційним судом в порядку підсудності скеровано до Ватутінського районного суду Черкаської області, для розгляду справи по суті.

07.10.2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019250000000031 від 31.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 348 КК України, Черкаським апеляційним судом в порядку підсудності скеровано до Городищенського районного суду Черкаської області, для розгляду справи по суті.

Зокрема встановлено, що ОСОБА_1 був документований нарізною мисливською зброєю карабін марки «Форт - 201» калібру 7,62*39 мм, № НОМЕР_8 . На сьогоднішній день, органом досудового розслідування встановлено з оперативних джерел, що ОСОБА_1 має не зареєстрований пістолет та автомат, які зберігає для особистої безпеки.

Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити нове кримінальне правопорушення.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним покладення на підозрюваного ОСОБА_1 передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам з його боку переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, сховати чи спотворити речі та документи, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, враховуючи те, що на даний час не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, маючи можливість вільного пересування, підозрюваний матиме можливість спілкуватися з особами, можливо причетними до вчиненого ним злочину, які на даний час слідством не встановлені, чим також буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів за який відповідно до ч. 3 ст. 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що останнього можуть позбавити довічного пенсійного забезпечення, та стягнути у судовому порядку безпідставно отримані грошові кошти, починаючи із 26.06.1997 року по теперішній час, а тому є достатні підстави спрогнозувати можливу негативну поведінку підозрюваного, яка може спровокувати його на умисні дії, які можуть загрожувати життю чи здоров`ю працівникам СУ ГУНП в Черкаській області, які здійснювали розслідування даного кримінального провадження, враховуючи те що ОСОБА_1 володіє великою кількістю експонатної зброї серед якої може бути і вогнепальна зброя, яку представляв для огляду туристам та надавав послуги з відстрілу патронів, та яку на сьогоднішній день приховує і обумовлюють необхідність його ізоляції від суспільства.

Крім того, на даний час проводяться всі можливі слідчі, розшукові заходи з метою встановлення всіх можливих свідків даного злочину, а тому підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити нове кримінальне правопорушення.

А тому, просить застосувати щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області Звенигородського району с. Пединівка, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово, строком до 25.12.2021 року, з покладенням на нього процесуальних обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні слідчий Падалка О.Г. та прокурор Овсієнко Б.В. клопотання підтримали та просили його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Огородній А.Б. просили відмовити в задоволенні клопотання, пославшись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків.

В судовому засіданні представник Громадської спілки «Всеукраїнське Військове Цивільне Об`єднання «Бойове Братерство України» Климчук Л.О., представник Черкаської міської спілки ветеранів Афганістатну «Воїнів-Інтернаціоналістів» ОСОБА_11 , представник Громадської організації «Захист прав ветеранів АТО» Осмоловський О.Я., представник Громадської організації «Черкаська обласна громадська організація осіб з інвалідністю, пенсіонерів та ветеранів прикордонних військ імені Героя України генерал-майора Ігоря Момота» ОСОБА_12 особисто поручилися за виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та просили передати ОСОБА_1 їм на поруки.

Заслухавши пояснення слідчого Падалки О.Г., прокурора Овсієнко Б.В., пояснення підозрюваного ОСОБА_1 його захисника – адвоката Огороднього А.Б., та осіб, які клопотали про передачу ОСОБА_1 на поруки, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 177 КПК України визначені мета та підстави застосування запобіжних заходів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя вважає необґрунтованим твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_13 не набув статусу підозрюваного на момент подання клопотання про обрання запобіжного заходу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що 28.10.2021 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Письмове повідомлення про підозру та пам`ятка про процесуальні права підозрюваного були залишені ОСОБА_1 , що було зафіксовано на відеозапис.

Щодо обґрунтованості повідомлення про підозру від 28.10.2021 за ч. 3 ст. 190 КК України, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п. 48).

Таким чином, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Надані органом досудового розслідування до матеріалів клопотання та досліджені в судовому засіданні докази (військовий квиток серії НОМЕР_1 , супровідний лист від 18.11.1986 року №365, постанова Звенигородського райвоєнкома 04.1987 року, акт судово-медичного дослідження №171 від 25.04.1997 року, повідомлення Звенигородського райвоєнкома ОСОБА_14 від 30.03.1987 року, свідоцтво про хворобу №755 від 27.04.1987 року, заява ОСОБА_3 від 02.02.1996 року, заява ОСОБА_15 від 05.02.1996 року, протокол №1 від 12.02.1996 року, витяг з протоколу №336 від 05.06.1997 року, протокол №336 від 05.07.1997 року; акт №346 огляду у МСУК від 10.06.1997 року, заява ОСОБА_1 від 09.1997 року, протокол №600 від 08.10.1997 року, витяг із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ №005866 від 20.01.2004 року, витяг з протоколу №127 засідання комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною від 09.06.2004 року; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 25.06.2020 року, відповідь МВД Російської Федерації на запит від 15.10.2018 року №8/20582, висновок експерта №299/21-23 від 25.05.2021 року, протокол допиту свідка ОСОБА_6 , протокол допиту свідка ОСОБА_3 , протокол допиту ОСОБА_2 від 07.07.2020 року) в їх сукупності та з огляду на їх вагомість та взаємозв`язок дають підстави вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються

Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обгрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу, орган досудового розслідування посилається на те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, тим самим перешкоджати криміналному провадженню, вчинити нове кримінальне правопорушення.

Наявність таких ризиків обґрунтовує тим, що останній має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та передбаченого за нього покарання, може безперешкодно залишити територію України, переїхавши до іншої держави, де буде переховуватися, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Однак вказані обставини не можуть свідчити про те, що ОСОБА_1 переховується від органів досудового розслідування та/або суду. Сам факт наявності у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон не вказує на існування таких ризиків. При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 був підозрюваним, а на даний час є обвинуваченим, в інших кримінальних провадженнях, а саме №12016250200000091 від 03.03.2016 року за за ч.ч. 2, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та №12019250000000031 від 31.01.2019 року за ст. 348 КК України, обвинувальні акти в яких скеровані до суду. Паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 документований ще 28.08.2017 року і відповідно з цього часу останній міг виїхати за кордон, однак таких дій не вчиняв ні в даному криміналньому провадженні, ні в тих, які вже скеровані до суду. Відповідних доказів, які б вказували на вчинення таких дій, органом досудового розслідування слідчому судді не надано.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу (аналогічні справи – «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою чи домашнім арештом. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

В обґрунтування наявності ризиків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотоне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, орган досудового розслідування зазначає те, що ОСОБА_1 маючи можливість вільного пересування матиме можливість спілкуватися із особами, можливо причетними до вчиненого ним злочину, які на даний час слідством не встановлені, а також матиме можливість знищити оригінали документів, які мають значення для досудового розслідування, чим також буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того, матиме можливість незаконно впливати на свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 з метою примусу останніх до дачі неправдивих показань або відмови від дачі показань. Однак доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв такі дії чи намагався вчинити органом досудового розслідування суду не надано.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу. Прокурор, у свою чергу, не навів доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

В даному ж клопотанні, органом досудового розслідування не зазначено дій, які були б вчинені підозрюваним та які б свідчили про його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або про його наміри незаконно вплинути на свідків в даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази в кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи слідчого та прокурора про те, що ОСОБА_1 володіє великою кількістю експонатної зброї, серед якої може бути і вогнепальна зброя, яку останній представляв для огляду туристам та надавав послуги з відстрілу патронів, тому є достатні підстави спрогнозувати можливу негативну поведінку останнього, яка може спровокувати його на умисні дії, які можуть загрожувати життю чи здоров`ю працівників СУ ГУНП в Черкаській області, які здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження, оскільки він вже вчинив аналогічний злочин, тому є підстави для ізоляції ОСОБА_1 від суспільства, не можуть бути підставою для обрання останньому запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні. При цьому, слідчий суддя враховує і те, що навіть у кримінальному провадженні №12019250000000031 від 31.01.2019 року за ст. 348 КК України, на яке посилається слідчий, ОСОБА_1 на даний час не обраний будь-який із запобіжних заходів, що не вказує на суспільну небезпеку останнього та необхідність його ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення на даний час не доведено належеним та переконливими доказами наявності ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, вчиняти нове кримінальне правопорушення, як про це зазначає слідчий. Тому підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту чи іншого більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі і особистої поруки осіб, які про це клопотали, на даний час немає.

Отже, враховуючи доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, а також враховуючи відсутність доказів існування, наведених в клопотанні ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176 – 179, 184, 194 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в :

В задовленні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Падалки О.Г. – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 08.11.2021 року.

Слідчий суддя: В.М. Скляренко