Рішення № 100952009, 04.11.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/327/21

Провадження № 2/156/270/21

Рядок статзвіту № 7

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Фітя А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції під час трансляції з Господарським судом Волинської області у порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Іваничі питання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у цивільній справі № 156/327/21

за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ,

до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області,

ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 – не з`явився,

представник позивача ОСОБА_2 – не з`явилася,

відповідач ОСОБА_3 ,

представник відповідача Пащук В.С.,

представник Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області – не з`явився;

представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області – не з`явився;

в с т а н о в и в :

І. Обставини справи

19.10.2021 року в судових дебатах представником позивача ОСОБА_5 - Свередюк Юлією Анатоліївною було зроблено усну заяву про подання додаткових доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

28.10.2021 року представник позивача подала до суду з заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 156/327/21 за позовом ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області, ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради. В поданій заяві представник позивача просить ухвалити додаткове рішення яким стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень.

ІІ. Позиція учасників процесу

В судове засідання 04.11.2021 року позивач та представник позивача не з`явилися.

Від позивача будь-яких заяв та клопотань не надходило.

04.11.2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, підтримання заяви у повному обсязі та прохання таку задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача у зв`язку із майновою неспроможністю компенсувати позивачу його витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_4 у режимі відеоконференції під час трансляції з Господарським судом Волинської області проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, понесених стороною позивача, заперечив у повному обсязі та просив відмовити у зв`язку із необґрунтованість та недоведеністю з мотивів, викладених у його запереченнях.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

27.10.2021 року ухвалою суду клопотання відповідача ОСОБА_3 - адвоката Пащука Володимира Сергійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та доручено Господарському суду Волинської області забезпечити о 14 год. 30 хв. 04 листопада 2021 року проведення відеоконференції за участю представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Пащука Володимира Сергійовича.

У зв`язку із неявкою 04.11.2021 року у судове засідання сторони позивача, враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі сторін та учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

ІV. Релевантні джерела права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами другою п`ятою статті 270 ЦПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону N 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

ІV. Оцінка суду

Суд, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали та цивільну справу, приходить до наступного висновку.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19.10.2021 року в справі № 156/327/21 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області, ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради та визнано недійсним та скасовано рішення Іваничівської селищної ради Іваничівського району Волинської області №36/9 від 21 червня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 », яким було передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки 0721155100:00:003:0190 для будівництва індивідуального гаража площею 0,0024 га з земель житлової та громадської забудови селищної ради розташованих по АДРЕСА_1 . Також скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 32333629 зареєстрований 8 липня 2019 року державним реєстратором Єдинак Оленою Олександрівною Іваничівської районної державної адміністрації у Волинській області; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0024 га з кадастровим номером 0721155100:00:003:0190 проведену державним кадастровим реєстратором відділу в Іваничівському районі міськрайонного управління в Іваничівському районі та м. Нововолинську Головного управління Держгеокадастру у Волинській області проведено 27 травня 2019 року та скасувати запис у Поземельній книзі на таку ділянку. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) судового збору.

У судових дебатах представником позивача було заявлено про звернення до суду із заявою про компенсацію позивачу витрат на професійну правничу допомогу, та в порядку ч. 8 статті 148 ЦПК України, така заявила про надання доказів розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

02.03.2021 року між адвокатом Свередюк Ю.А. та Хавелком А.О. укладено Договір про надання правничої допомоги (а.с.186).

Згідно п. 3.1 вказаного договору, фіксований розмір гонорару встановлюється для вчинення окремої дії на виконання Договору, в тому числі :

-написання позовної заяви про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради – 4000 грн;

-представництво інтересів в суді – 5 000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 23 від 23.04.2021 року адвокатом Свередюк Ю.А. на підставі договору від 02.03.2021 року прийнято від ОСОБА_1 4 000 гривень (а.с.184).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 50 від 22.10.2021 року адвокатом Свередюк Ю.А. на підставі договору від 02.03.2021 року прийнято від ОСОБА_1 5 000 гривень (а.с.185).

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених стороною позивача в якому вказав, що позивачем не подавались суду акти приймання - передачі послуг (робіт) професійної правничої допомоги за написання позовної заяви та представництво інтересів у суді. Не надано суду розрахунку витрат часу адвоката по кожному із виду робіт необхідних для надання правничої допомоги. Подача самого лише договору та квитанції про оплату не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 137 ЦПК України. Окрім того, відповідачем у даній справі є не лише ОСОБА_3 ; іншим відповідачем є Іваничівська селищна рада. Представник відповідача вважає, що жодним чином необґрунтованою є заявлена вимога стягнути саме з відповідача ОСОБА_3 витрат правової допомоги у повному обсязі.

Разом з тим, звернув увагу суду на ту обставину, що відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи, загальне захворювання, а тому позивач мав право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Відтак, заявлені позивачем вимоги стягнути витрати на правову допомогу не відповідають критеріям необхідності та неминучості. Оскільки очевидно, що позивач міг отримати правову допомогу без понесення заявлених витрат і жодної необхідності у замовленні саме правової допомоги на платній основі та наступне перекладення даних витрат на відповідача у позивача не було. З цих же причин дані витрати не можуть вважатись такими, що були для позивача неминучими. Якщо позивач вважав, що відбулось порушення його прав то їх відновлення могло відбутись шляхом отримання безоплатної правової допомоги, тобто, без понесення витрат на правничу допомогу.

Отже, за даних обставин в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених стороною позивача представник відповідача просив відмовити.

Представник відповідача у запереченнях зазначив, що всупереч частині другій статті 137 ЦПК України, позивачем не подано суду акти приймання - передачі послуг (робіт) професійної правничої допомоги за написання позовної заяви та представництво інтересів у суді. Не надано суду розрахунку витрат часу адвоката по кожному із виду робіт необхідних для надання правничої допомоги. Подача самого лише договору та квитанції про оплату не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 137 ЦПК України.

Суд вважає необхідним зазначити, що розмір гонорару за надання правничої допомоги погоджений між позивачем ОСОБА_1 і представником позивача ОСОБА_2 та визначений ними у Договорі від 02.03.2021 року у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Отже, гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт. Аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 28.12.2020 року справа № 640/18402/19.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме: складання представником позивача позовної заяви про визнання недійсним та скасування рішення Іваничівської селищної ради, та приймання участі у підготовчих судових засіданнях особисто: 23.06.2021 року, 30.06.2021 року, 09.07.2021 року; у судових засіданнях: 07.09.2021 року, 21.09.2021 року та 19.10.2021 року.

Суд погоджується з позицією представника відповідача щодо того, що у спір у даній справі стосувався двох відповідачів: Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області та ОСОБА_3 . Відтак, безпідставною є вимога позивача про стягнення лише з ОСОБА_3 всієї суми понесених витрат на правничу допомогу. Відтак, розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Суд категорично не погоджується з позицією представника відповідача щодо того, що у ОСОБА_1 , зважаючи на інвалідність другої групи, була наявна можливість отримання правничої допомоги на безоплатній основі, що, у свою чергу, не зумовило б необхідності відшкодування даних витрат за рахунок відповідача. Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відтак, отримання правничої допомоги ОСОБА_1 на платній чи безоплатній основі є його правом, а не обов`язком.

Щодо співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає необхідним вказати, що в межах даної справи розмір послуг адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, тому є визначеним.

Оскільки між сторонами погоджено фіксований розмір оплати за складання позовної заяви в розмірі 4 000 грн та представництво в суді – 5 000 грн, то дана сума, на переконання суду, була неминуча, а її розмір є обґрунтованим.

Таким чином, встановлено, що витрати відповідача на правничу допомогу суму 9 000,00 грн пов`язані з розглядом даної справи, доведені належними та допустимими доказами, їх розмір є обґрунтованим, реальним та співмірним із складністю справи, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження та оплачені позивачем. За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на відповідачів належить покласти відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в розмірі 9 000,00 грн.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Враховуючи сімейний стан відповідача ОСОБА_3 , який є багатодітним батьком (посвідчення НОМЕР_2 видане Іваничівською РДА 19.10.2010 року), а також його матеріальний стан через необхідність утримання дітей та дружини, яка є вагітною (довідка КНП «Іваничівська багатопрофільна лікарня» від 02.11.2021 року № 2818/09.09-2.21), суд вважає, що є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу понесених позивачем.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 148, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 3 800,00 грн (три тисячі вісімсот гривень 00 коп.).

В задоволенні вимоги представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 5 200,00 грн - відмовити.

Стягнути з Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: адвокат Свередюк Юлія Анатолівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 431 від 24.12.2009 року, адреса: вул. Гагаріна, буд. 6, м. Нововолинськ, Волинська область;

Відповідач: Іваничівська селищна рада Володимир-Волинського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04335186, місцезнаходження: вул. Грушевського, 13, смт. Іваничі Володимир-Волинський район, Волинська область;

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця: АДРЕСА_3 );

Представник відповідача: адвокат Пащук Володимир Сергійович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 337 від 12.06.2007 року, адреса: АДРЕСА_4 ;

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (ЄДРПОУ 39767861, місцезнаходження: вул. Винниченка, буд. 67 м. Луцьк, Волинська область),

Повний текст додаткового рішення виготовлено 09 листопада 2021 року.

Суддя І. Є. Малюшевська