Постанова № 100951362, 02.11.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9632/21 2-а/335/186/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Геєць Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 04661028 від 19.08.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у вигляді штрафу розміром 340 грн. у зв`язку із допущенням ним порушення п. 31.4.7.е. Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України). Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а при розгляді справи інспектором були допущені порушення його прав, передбачених КУпАП. З наведених підстав просив задовольнити позов, визнати протиправною і скасувати вищезазначену постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити за відсутності події і складу правопорушення.

Ухвалою судді від 09.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – 5 днів з дня вручення ухвали.

30.09.2021 року відповідач в особі представника Назаренка М.М. подав відзив на позовну заяву, за змістом якого вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки правопорушення мало місце та відповідно до чинного законодавства патрульна поліція має право розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці, без складання протоколу. Інспектор діяв правомірно, а оскаржувана постанова є законною. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 04661028 від 19.08.2021 року, прийнятої інспектором УПП в Запорізькій області області ДПП Піза І.А., 19.08.2021 о 18-51 год. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у якого відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.е. ПДР України.

Згідно з п. 31.4.7.е. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства, фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і накладення адміністративного стягнення, відбувається безпосередньо на місці його вчинення, що узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП.

У поданому відзиві відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не спростував доводи позивача щодо відсутності вини (умисної або необережної) у його вчиненні, зокрема, залишилися неспростованими належними доказами твердження позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Наданий та досліджений судом відеозапис з місця події не містить відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, про яке зазначено у оскаржуваній постанові.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що прийнята відповідачем постанова є протиправною, оскільки її зміст не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на відповідних доказах.

Тому спірна постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

При цьому, положеннями п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України окреме визнання дій поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення незаконними, як про це вказував позивач у позові, не передбачено.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із цією позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 454 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн., за подання позовної заяви.

Крім того, позивач просив стягнути с відповідача витрати на правову допомогу, надавши детальний розрахунок наданих послуг адвоката по даній справі, які складають 7000 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, відповідно до наданих заявником документів, в рамках даної справи адвокатом надано такі послуги: підготовка заяви по суті спору – позовної заяви, підготовка адвокатського запиту на витребування документів, підготовка клопотання про залучення доказів.

За вказані послуги позивачем сплачено 7000 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 7000.00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням реального часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг), а тому не підлягають стягненню на користь позивача в заявленому обсязі.

Суд, враховуючи те, що дана справа не є складною, між сторонами існує спір щодо законності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги обсяг та зміст наданих послуг з правничої допомоги, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (1000 грн. за виготовлення позовної заяви, 500 грн. за виготовлення запиту та клопотання).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73–79, 132, 139, 159, 205, 211, 217, 227–228, 241–246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 04661028 від 19.08.2021 року прийняту інспектором 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Піза Ігорем Анатолійовичем, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Ю.В.Геєць