Ухвала суду № 100949483, 08.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34596/21

Провадження № 1-кс/947/15571/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Папуши Ю.І., захисника підозрюваного – адвоката Андруся А.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Одеській області Дмитрієнко Ю.С., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Папушею Ю.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021160000001291 від 27.12.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА», раніше не судимого, в силу ст. 89 КК України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, у ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 організував та здійснює незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску на виїзд за грошову винагороду для себе, за викладених нижче обставин.

Так, 05.11.2021 ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомив, що він повинен доставити о 07 год. 30 хв. 06.11.2021 двох осіб до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган» за для їх подальшого переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску на виїзд до Придністровської Молдавської Республіки.

06.11.2021 приблизно о 07:30 ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими невстановленими особами, з метою особистого збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, організували незаконне, поза визначеними пунктами пропуску, переправлення осіб через державний кордон України до Придністровської Молдавської республіки.

Будучи обізнаними із способами та порядком здійснення охорони державного кордону України та Придністровської Молдавської республіки, місць дислокації їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгодив із невстановленою особою час та місце незаконного переправлення осіб через державний кордон України, про що повідомив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повинен був передати інформацію стосовно готовності перетину державного кордону України до Придністровської Молдавської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Діючи за попередньою змовою, згідно єдиного плану, невстановлена особа, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці повідомила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що він повинен 06.11.2021 року приблизно о 07:00 годині прибути на транспортному засобі, який перебуває у нього в користуванні, до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», на що останній дав свою згоду.

06.11.2021, приблизно о 07:00 ОСОБА_3 , діючи згідно відведеної йому ролі, прибув на транспортному засобі «ВАЗ 2101» в кузові білого кольору, до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», де став чекати подальшої вказівки.

У подальшому, того ж дня, приблизно о 08:30 ОСОБА_2 , знаходячись біля пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», зустрівся, згідно домовленості, із ОСОБА_1 , де передав останньому грошові кошти у розмірі 4000 доларів США за незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України.

Після чого, ОСОБА_1 вказав ОСОБА_3 , який знаходився неподалік на осіб, яких потрібно переправити через кордон.

ОСОБА_3 , запропонував ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сісти до його автомобіля та направитися до обумовленого місця. Рухаючись в необхідному напрямку, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як саме необхідно діяти при незаконному перетину кордону, щоб не бути викритими співробітниками прикордонної служби. Після чого, він зупинив автомобіль неподалік місця перетину та став чекати подальших вказівок.

Через деякий час, ОСОБА_3 зателефонувала невстановлена особа та повідомила про готовність виїжджати до місця незаконного перетину державного кордону України, яке знаходиться поблизу пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», та розташоване на відстані приблизно 2 км від села Розалевка Роздільнянського району Одеської області.

Шляхом слідування, ОСОБА_3 зустрів невстановлену особу, яка жестом показала йому напрямок, де саме необхідно двом особам, перетнути кордон.

Доїхавши до обумовленого місця ОСОБА_3 жестом вказав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 напрямок в сторону металевого огородження із отвором посеред поля, куди вони мали прямувати, щоб без перешкод перетнути державний кордон України в строну ПМР, при цьому зазначивши, що прохід буде вільний від співробітників Державної прикордонної служби України.

Після чого, ОСОБА_1 був затриманий співробітниками поліції у порядку ст. 208 КК України, а його протиправна діяльність припинена.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 може:

1. Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину.

2. Незаконно впливати на свідків та експертів,оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них, а також надавати неправдиві висновки.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, ОСОБА_1 , перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, а переправлення осіб через державний кордон України, є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 , та перебуваючи не під вартою він може продовжувати вчиняти злочин, у якому підозрюється.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожитого мінімуму для працездатних осіб, вказавши, що відсутнє документальне підтвердження існування ризиків, підозрюваний офіційно працевлаштований, одружений, за ним зареєстроване право власності на будинок, не має намір ухилятися, позитивно характеризується, розмір застави є необґрунтованим та непомірним для підозрюваного.

Підозрюваний в судовому засіданні з підозрою частково погодився, у скоєному розкаявся, вказавши, що не має наміру ухилятися, буде співпрацювати зі слідством, має на утриманні дружину та матір.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 06.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб з корисливих мотивів.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 26.10.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 06.11.2021 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.11.2021 року, протоколом огляду місця події від 06.11.2021 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.1.1. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, направлений на посягання на встановлений порядок перетинання державного кордону, на безпеку державного кордону, а також таку ознаку як ймовірне вчинення кримінального правопорушення щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, матеріали клопотання та кримінального провадження містять протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викривають ймовірну протиправну діяльність ОСОБА_1 , тому підозрюваному при ознайомлені стануть відомі анкетні дані останніх, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому ризик незаконного впливу на свідків об`єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, у клопотанні необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, зокрема, сторона обвинувачення лише формально зазначає, що органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб причетних до вчинення кримінальних правопорушень, а тому ОСОБА_1 може підтримувати зв`язок з такими особами, сприяти їх переховуванню, при цьому не конкретизуючи яким чином ОСОБА_1 може вчиняти зазначені дії, а також з якими особами може спілкуватися.

Крім того, сторона обвинувачення, в обґрунтування існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, зазначає те, що підозрюваний офіційно не працює.

Разом з тим, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що підозрюваний працює офіційно, відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, а саме є директором ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА», що вказує на відсутність вказаного існування ризику.

4.1.2. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, працює, тобто має постійне джерело прибутку, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, співпрацює зі слідством, що вказує на можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Також, у клопотанні сторона обвинувачення зазначає, що запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до підозрюваного, у зв`язку із тим, що він не працює, а єдиним джерелом доходу є збут психотропних речовин.

Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , відповідно до матеріалів клопотання, не підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного зі збутом психотропних речовин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

В свою чергу відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Враховуючи характеризуючи дані підозрюваного та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Одеській області Дмитрієнко Ю.С., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Папушею Ю.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021160000001291 від 27.12.2021 року – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 06.01.2021 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 06.01.2021 року, наступні обов`язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора чи суду на визначений ними час;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.