Ухвала суду № 100948683, 09.11.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2801/21

Провадження № 1-в/545/405/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Путрі О.Г.

при секретарі: Розсоха Я.С.

за участю прокурора: Палія Р.П.

представника колонії Микуці Р.П.

засудженого ОСОБА_1

захисника Павлюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відео-конференції клопотання

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Одноробівка Золочівського району Харківської області , проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою , одруженого,

засудженого 05.06.2014 року Золочівським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі,

ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 22.02.2016 року зараховано в строк покарання термін попереднього ув`язнення з 05.06.2014 року по 17.11.2014 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі,

початок строку – 05.06.2014 року, кінець строку – 23.12.2023 року,

про умовно-дострокове звільнення , –

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання посилаючись на те, що він відбув ѕ частини строку покарання і довів своє виправлення.

В судовому засіданні засуджений та його захисник Павлюк І.О. клопотання підтримали та прохали його задовольнити.

Представник колонії проти задоволення клопотання засудженого заперечував, вважає, що засуджений за час відбування покарання не довів свого виправлення. Вказав, що 23.06.2021. комісією КВК-29 разом із спостережною комісією при Полтавській РДА розглядалося питання про умовно-дострокове звільнення засудженого та було вирішено відмовити в застосуванні до нього ст.81 КК України, оскільки засуджений не в повній мірі довів своє виправлення. Прокурор також заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважає, що засуджений за час відбування покарання не довів свого виправлення .

Заслухавши думку учасників процесу,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.537 ч.2 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно ч.ч.2,3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 3/4 строку покарання.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Згідно п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно –дострокове звільнення судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Так, ОСОБА_1 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи – зґвалтування малолітньої особи, за який засуджений вироком Золочівського районного суду Харківської області від 05.06.2014 року за ч. 4 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі, покарання відбуває з 05.06.2014 року .

Встановлено, що засудженим відбуто 3/4 частин строку покарання .

За весь час відбування покарання засуджений стягнень не мав, має 12 заохочень.

Як вбачається із характеристик ОСОБА_1 від 28.12.2018 року, 26.08.2020 року,23.06.2021 року засуджений до виконання вимог адміністрації установи , робіт з благоустрою установи відноситься задовільно. Має непогашені виконавчі листи ( а.о.с. 117-118,180-181,229-230).

Даний факт також підтверджується витягами із протоколів засідання комісії ДУ « Крюковська ВК № 29 » від 26.08.2020 р. , від 23.06.2021 року , згідно яких вбачається, що засуджений не став на шлях виправлення в зв`язку із чим йому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, застосуванні умовно-дострокового звільнення. (а. о/с 183,233).

З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_1 в 2020 році, в 2021 році норми виробітку виконував не завжди ( а.о.с. 185,193,212,223,237 ).

Згідно останньої характеристики на засудженого ОСОБА_1 від 16.09.2021 року вбачається, що останній за час відбування покарання не довів свого виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення. ( а.с.21-23).

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства;

повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Вище викладене вказує на те, що ОСОБА_1 не повній мірі довів своє виправлення, а тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення є передчасним.

Таким чином, суд враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_1 , його поведінку за весь період відбування покарання, в томі числі і за останній час, який безпосередньо передує розгляду клопотання, вважає, що встановлені обставини не дають підстави вважати , що сумлінною поведінкою та ставленням до праці останній довів своє виправлення і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі ст. 81 КК України, керуючись ст. 537, ст.539 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд на протязі 7 діб з моменту її проголошення, а засудженим – з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: О. Г. Путря