Рішення № 100945757, 04.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ____ ____

Справа №521/6024/21

Пр. №2/521/3298/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Кіреу Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,

встановив:

У квітні 2021 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області) звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Малиновському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Одеській області, якому призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України №1058).

Позивач зазначав, що відповідно до ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, розмір якого змінюється відповідно до періоду досягнення пенсійного віку.

Статтею 29 Закону України №1058 встановлено, що особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України №1058, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищеного розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до ст. 27 цього Закону, на такий відсоток:

- на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

- на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України №1058 підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Вказував, що після перевірки пенсійної справи ГУ ПФУ в Одеській області, пенсійну справу було повернуто та в листі від 23 липня 2020 №11067/03-16 повідомлено про те, що невірно визначена дата призначення пенсії та % підвищення згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України №1058

Розпорядженням №155350001764 від 23 липня 2020 пенсію відповідача було перераховано та встановлено дату призначення пенсії з 01 лютого 2019 року на 1,5% підвищення згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України №1058.

Стверджував, що в результаті перерахунку у відповідача за період з 24 листопада 2018 року по 30 квітня 2020 року виникла переплата пенсії у розмірі 4780,67 грн.

27 липня 2020 року ГУ ПФУ в Одеській області було винесло рішення за №409 від 27 липня 2020 року про утримання з пенсії відповідача надміру виплачених сум пенсій.

Зазначав, що безпідставна виплата пенсії призвела до того, що відповідач за період з 24 листопада 2018 року по 30 квітня 2020 року отримав суми пенсійних виплат без достатньої на те правої підстави у розмірі 4780,67 грн.

Посилаючись на те, що відповідач добровільно не відшкодував надміру виплачену суму пенсії, позивач просив суд відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача на користь ГУ ПФУ в Одеській області 4780,67 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче провадження (а.с. 40-41).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2021 року по справі було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с. 86-87).

Представник позивача, діючий на підставі довіреності від 04 січня 2021 року в судове засідання не з`явилась, про час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надала через канцелярію суду клопотання про підтримання позову у повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутністю. Раніше надала додаткові пояснення по справі (а.с. 50, 96-98Ґ, 103).

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надав до суду відзив на позов (а.с. 61-62).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області слід відмовити у повному обсязі у зв`язку з їх незаконністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правонаступником Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою та необхідними документами для призначення пенсії до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 10).

Встановлено, що рішенням Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12 березня 2019 року №155350001764ОСОБА_1 було призначено пенсію з 21 лютого 2019 року в розмірі 1804.66 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком-1748,49 грн.; доплата за понаднормовий стаж -29,94; підвищення (1,5%) – 26,23 грн. (а.с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком при страховому стажі 37 років 3 місяця 14 днів, при середньомісячному заробітку – 4693,94 грн., розрахований з липня 2000 року по січень 2019 року.

Встановлено, що рішенням Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15 травня 2019 року №155350001764 було проведено перерахунок пенсії при середньомісячному заробітку – 5403,77 грн., розрахований з липня 2000 року по січень 2019 року.

Розмір пенсії з 24 листопада 2018 року становив 2073,03 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком -2012,90 грн.; доплата за понаднормовий стаж – 29,94 грн.; підвищення (1,5%) – 30,19 грн. (а.с.12).

З змісту листа Головного управління Пенсійного фонду Українивід 23 липня 2020 року №11067/03-16 вбачається, шо при перерахунку пенсії відповідачу було невірно визначена дата призначення пенсії та % підвищення згідно із ч.1 ст. 29 Закону України 1058 (а.с. 13).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду Українивід 23 липня 2020 року №11067/03-16 було винесено розпорядження №155350001764 від 23 липня 2020 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , встановлено дату призначення пенсії з 01 лютого 2019 року та 1,5% підвищення на підставі ч. 1 ст. 29 Закону України №1058.

Отже, в результаті перевірки пенсії ОСОБА_1 було встановлено, що в результаті перерахунку у відповідача у період з 24 листопада 2018 року по 30 квітня 2020 року виникла переплата пенсії у розмірі 4780,67 грн.

27 липня 2020 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області №409 від 27 липня 2020 року було винесено рішення про утримання з відповідача надміру виплачених сум пенсій (а.с. 16).

Судом встановлено, що відповідач добровільно надміру виплачених сум пенсій не відшкодував.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: - по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; - по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презумуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Верховний суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 750/2115/17 зазначив, що правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презумуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ця помилка є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

У § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності недобросовісності набувача.

Окрім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року по справі №404/4822/15-ц (провадження №14-55цс19) зазначено, що повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача.

При цьому, надмірно виплачені суми пенсії мають стягуватися саме з їх набувача за наявності недобросовісності з його боку щодо набуття цих сум.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області до суду не надано доказів подання до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення чи перерахунку пенсії відповідачу, а також допущення останнім будь-яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати та недобросовісного набуття останнім отриманих коштів у сумі 4780,67 грн., а тому підстави для повернення надміру виплачених сум пенсій відсутні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області слід відмовити у повному обсязі.

Згідно ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовій збір по справі складає 2270,00 грн., який повністю сплачений позивачем при зверненні до суду.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі розподілення судових витрат судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 50, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 09 листопада 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда