Рішення № 100945443, 02.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/35277/20

Провадження № 2/947/1148/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Ратовської А.С., Грабової Т.П.,

за участю сторін:

представник позивача – адвокат Слюсар О.В., діючий на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Одеської міської ради

про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2020 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Одеської міської ради, в якій просить суд

розірвати шлюб між нею - ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_1 , який був зареєстрований 20 травня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 691;

визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її реєстрації або проживання;

стягнути з ОСОБА_1 на її - ОСОБА_3 користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

стягнути зОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона – ОСОБА_3 з 20 травня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_1 .

Від даного шлюбу, як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син – ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що з кінця 2016 року стосунки з між нею та відповідачем поступово почали погіршуватись, на початку квітня 2017 року вона зібрала свої речі та пішла з дому разом з сином, у травні 2017 року відповідач поїхав до Ізраїлю.

Позивач вказує, що син проживає разом з нею та знаходяться на її утриманні та вихованні, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання сина.

Таким чином, позивач стверджує, що з 16 травня 2017 року вони з відповідачем не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства, вона одноособово займається повним вихованням їх спільного сина.

З урахуванням викладеного, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 21.12.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Одеської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

02.02.2021 року від відповідача - ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просив суд у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, надати строк на примирення.

В обґрунтування наданого відзиву відповідач посилається на те, що відомості, викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки він за час перебування в Ізраїлі заробляв грошові кошти на придбання спільної квартири для подружжя, систематично висилав грошові кошти своїй дружині, спілкувався із сином за допомогою відеозв`язку, не вживав алкогольні напої та не здійснював подружньої зради під час перебування в Ізраїлі.

Відповідач вказує, що він не згодний із розміром суми аліментів, заявленим до стягнення, а саме 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на те, що він не працює, та просить встановити аліменти в фіксованій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. на місяць.

Також відповідач не згодний з тим, щоб дитина після розлучення проживала разом із матір`ю, адже остання постійно вживає алкогольні напої та не приділяє увагу та час розвитку дитини, більш того, він має більш сприятливі умови для проживання дитини, ніж позивач.

Крім того, відповідач не згодний із сумою витрат на правову допомогу, заявленою позивачем до стягнення, вважає таку суму надмірно завищеною.

У підготовчому засіданні 03.02.2021 року сторонам було надано строк на примирення півтора місяця.

15.02.2021 року від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просила суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служби у справах дітей Одеської міської ради про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №691 від 20 травня 2014 року. Повернуто позивачу дошлюбне прізвище " ОСОБА_5 ". Продовжено розгляд справи в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служби у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів.

У підготовчому засіданні 16.06.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.11.2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 02.11.2021 року відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Одеської міської ради про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 02.11.2021 року не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом у судовому засіданні, з 20 травня 2014 року позивач – ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син – ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.11).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №691 від 20 травня 2014 року, було розірвано. Повернуто позивачу дошлюбне прізвище " ОСОБА_5 ".

Судовим розглядом встановлено, що на даний час сторони проживають окремо, а їх син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки, виданої ОСББ „Осип” від 06.04.2021 № 647 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до сертифікату, виданого ПП «Медичні профогляди №1» Одеської області Комінтернівський район с. Крижанівка від 01.03.2021 року серія 10ААЖ № 273469, про проходження профілактичного наркологічного огляду, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , здорова.

Відповідно до медичної довідки, виданої ПП „Медичні профогляди №1” Одеської області, Комінтернівський район, с. Крижанівка від 01.03.2021 Серія 12ЯЯТ № 016402, про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , здорова.

Відповідно до довідки, виданої ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , працює на посаді продавця-консультанта та отримала дохід з 01.09.2020 по 28.02.2021 у розмірі 17240, 63 грн.

Відповідно до характеристики, наданої за місцем роботи від 12.03.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зарекомендувала себе як грамотний і відповідальний працівник, трудолюбива, комунікабельна.

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного 10.03.2021 року у ході візиту спеціалістів служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що для виховання та розвитку дитини створено належні умови.

Відповідно до протоколу бесіди від 10.03.2021 року спеціалістів служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю. Батько забирає його з садочку і вони разом йдуть до батька додому, без ночівлі. Також дитина розповіла, що проживати бажає разом з матір`ю, а з батьком бажає зустрічатись, гуляти та грати.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради 04.03.2021 року фахівцем із соціальної роботи було здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , та складено акт оцінки потреб сім`ї /особи, згідно з яким мати здатна виконувати обов`язки щодо виховання та догляду за малолітньою дитиною.

Відповідно до характеристик ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , характеризується позитивно. Займається вихованням сина, повністю забезпечує всім необхідним, дбає про його всебічний розвиток і здоров`я. Дитина завжди доглянута.

Відповідно до характеристики, наданої Одеським дошкільним навчальним закладом „Ясла-садок” № 306 Одеської міської ради Одеської області від 19.04.2021 № 01-31/75, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відвідує заклад. Дитина прив`язана до матері, яка проводить з ним весь вільний час. Мати бере участь у дитячих заходах та відвідує батьківські збори. Батько, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , участь в дитячих заходах та батьківських зборах не брав. До листопада 2020 року жодного разу не приводив і не забирав дитину з садочку. З 2021 року забирає дитину з закладу два рази на тиждень.

Відповідно до довідки, виданої Департаментом адміністративних послуг Одеської міської ради від 10.03.2021 № Г4-45216-ф/л, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного 10.03.2021 року у ході візиту спеціалістів служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що для виховання та розвитку дитини створено належні умови.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради 04.03.2021 року фахівцем із соціальної роботи було здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , та складено акт оцінки потреб сім`ї /особи, згідно з яким батько здатний виконувати обов`язки щодо виховання та догляду за малолітньою дитиною.

Відповідно до характеристик ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , характеризується як люблячий батько, часто зустрічали його з дитиною на прогулянках.

Відповідно до медичної довідки, виданої адміністрацією Комунальної установи „Міський психіатричний диспансер” Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 17.02.2021 № 822, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за даними архіву, реєстратури та картотеки не значиться.

Відповідно до довідки, виданої адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 18.02.2021 № 000042, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки на наркологічному обліку не значиться.

Відповідно до листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 23.07.2021 року № 04/01-2344 батькам дитини рекомендовано:оберігати дитину від стресів та зберегти його психо-емоційний стан;приділяти синові більше уваги;присвячувати синові свій вільний час для повноцінного розвитку особистості;не вирішувати міжособисті проблеми у присутності дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків встановлених Конституцією України.

Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст.9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй з прав дитини держава повинна забезпечувати, щоб дитина не розлучалась з батьками проти її бажанню.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року – дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до положень ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

На засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, мати дитини наполягала на задоволені своєї заяви стосовно визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом з нею. Батько дитини наполягав на задоволені своєї заяви стосовно визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом з ним.

Відповідно до проекту висновку від 28.04.2021 року № 05/5610 служба у справах дітей Одеської міської ради вважає можливим визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10.09.2021 року за №1034/01-11 «Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 » Київська районна адміністрація Одеської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

При викладених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визначення місця проживання дитини є обґрунтованими та задовольняються судом.

При вирішенні спору щодо стягнення аліментів суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За приписами ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно ст. 180, ч.ч.1-2 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач - ОСОБА_1 не має на утриманні інших малолітніх або неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, батьків.

При визначенні розміру аліментів суд також виходить із засад розумності та справедливості, враховує можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання сина, його гармонійного розвитку, а також враховуючи, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним.

При цьому, суд також враховує, що малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,потребує матеріальної допомоги та не може бути позбавлений права на аліменти.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 182, 183 СК України, суд, враховуючи як матеріальне становище позивача, яка проживає з сином, так і матеріальне становище відповідача, з урахуванням того, що обов`язок по утриманню дітей у батьків є рівним, вважає, що розмір аліментів, який буде стягуватись на утримання малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , повинен бути встановлений у розмірі ј (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 листопада 2020 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

У наданій позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у суді представляв адвокат Слюсар Олег Володимирович на підставі ордеру, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та договору №2011 про надання правової допомоги від 20 листопада 2020 року.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги №2011 від 20.11.2020 року, вартість послуг за надання правової складає 10 000,00 грн., які клієнт сплачує адвокату протягом п`яти днів з моменту укладення цього договору.

Так, 20.11.2020 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. за надання правової допомоги були сплачені ОСОБА_3 адвокату Слюсару Олегу Володимировичу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №2011 від 20.11.20201 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 681 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом з матір`ю – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі ј (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 листопада 2020 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі у 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 08.11.2021 року.

Суддя Петренко В. С.