Вирок № 100944294, 08.11.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/555/21

провадження №1-кп/136/42/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р., Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020200000230 від 01.11.2020, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Турбів, Вінницького р-ну, Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта професійно - технічна, не працюючого, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, в силу ст..89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення

прокурора Міхаілідіса М.В.,

зі сторони захисту

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Красномовець Н.П.,

інших учасників

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Лисого О.В.,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2020 близько 20 години 40 хвилин, ОСОБА_1 , будучи 05.05.2020 позбавленим права керування транспортними засобами строком на три роки, у справі про адміністративне правопорушення, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи страхового полісу на транспортний засіб, рухаючись по вул. Миру в с. Нова Прилука Липовецького району Вінницької області в напрямку м. Калинівка, неподалік буд. № 2А, в момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_3 , який рухався по краю проїзної частини у попутному з ним напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху його об`їзду, внаслідок чого допустив наїзд на даного пішохода.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 з отриманими тілесними ушкодженнями був госпіталізований до міської клінічної лікарні швидкої допомоги м. Вінниці, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 31.10.2020 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (0.70 о/оо).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1142 від 23.03.2021 у ОСОБА_3 виявлено сполучну травму тіла: закриту черепно-мозкову травму (садна на голові, струс головного мозку (клінічно); закриту тупу травму живота (заочеревинна гематома); множинні переломи кісток тазу, перелом здухвинної кістки справа, обох сідничних кісток, лобкової кістки справа та крижового відділу хребта на рівні 1-3 крижових хребців, яка виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), належить до тяжких тілесних ушкоджень, по давності утворення може відповідати строку ДТП (31.10.2020). Смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась поліорганною недостатністю. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_3 є причинний зв`язок. Характер та локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_3 свідчать про те, що в момент наїзду ОСОБА_3 перебував у вертикальному або в близькому до нього положенні та первинний контакт відбувся в задню поверхню нижніх кінцівок.

Відповідно до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/102-21/1692-ІТ від 04.02.2021, на момент експертного огляду в робочій гальмівній системі та рульовому керуванні автомобіля «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , несправностей, які б могли стати причиною вчинення в подальшому ДТП, не виявлено.

Згідно з висновком авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-21/3392-ІТ від 03.03.2021, у заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з технічної точки зору, регламентувались вимогами п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. У ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР. У ситуації, яка склалася, в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Таким чином, ОСОБА_1 , за вищевикладених обставин, порушив вимоги п.п. 2.1 (а, ґ), 2.9 (а), 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:

- п. 2.1 «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії», ґ) «чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України»;

- п. 2.9 а) «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

- п. 12.2 - «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

- п. 12.3 - «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення ОСОБА_1 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_3 .

Такі дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо воно спричинило смерть потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Суду пояснив, що 31.10.2020 у вечірню пору доби він, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , повертався з роботи, де працював не офіційно, додому, проїжджаючи по вул. Миру в с. Нова Прилука Липовецького району Вінницької області, в напрямку м. Калинівка, неподалік буд. № 2А, швидкість транспортного засобу, яким він рухався була десь 50 - 60 км/год. При цьому, у зв`язку із погодними умовами та вечірньою порою доби, не помітив пішохода ОСОБА_3 , який рухався по краю проїзної частини з ним у попутному напрямку. Зазначив, що у цей вечір був дощ, туман, мряка, калюжі, що ускладнювали видимість проїжджої частини, а на повороті не було освітлення, тому не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу чи об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив на наїзд на пішохода. Після дорожньо - транспортної пригоди він негайно зупинився, намагався викликати швидку допомогу та поліцію, надати допомогу потерпілому, який міг розмовляти та пояснював, що жодних претензій до нього він не має, так як той йшов ближче до проїжджої частини дороги і був випивший. Коли потерпілий перебував у медичному закладі, він, ОСОБА_1 , довідувався до нього, цікавився станом його здоров`я, возив ліки, донорів, намагався по силі та матеріальних достатках допомоги останньому, надаючи грошові кошти потерпілій неодноразово, а також на його поховання. Обвинувачений зазначив, що внаслідок його протиправних дій смерті потерпілому він не заподіював, а помер останній по збігу 21 дня, що має бути взято судом до уваги. На запитання суду відповів, що їздив на транспортному засобі, будучи позбавленим права керування, оскільки має хворобу ніг, а тимчасові заробітки пов`язані із будівельними роботами та відповідно потрібно було мати свій будівельний інвентар, що унеможливлює його перенесення ручною поклажею та наявними у нього хворобами. Змушений був заробляти гроші на прожиття сім`ї, оскільки має дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за меншою дитиною, та двоє малолітніх дітей, іншого доходу чи сторонньої допомоги сім`я не має, він є єдиним годувальником. Також обвинувачений пояснив, що дійсно, в обідню пору цього ж дня (31.10.2020) вживав спиртні напої. Визнав, що допустив порушення правил дорожнього руху внаслідок чого сталась дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження, внаслідок яких його було госпіталізовано. Утім у даній дорожній обстановці потерпілий рухався по проїжджій частині, мав темний одяг, у той день був туман, дощ, працюючі двірники, що ускладнювало видимість дороги, на що він звертав увагу слідчого при проведені слідчого експерименту.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що усвідомлює протиправність своїх дій, розкаявся, просив вибачення у потерпілої у судовому засіданні, запевнив, що зробив для себе відповідні висновки, просив не призначати йому занадто суворе покарання, оскільки перебуваючи на волі буде відшкодовувати заподіяну шкоду пов`язану з втратою потерпілою батька. Також він є чоловіком молодої дружини, батьком двох малолітніх дітей, яких необхідно виховувати та утримувати, що буде досить складно для його дружини самотужки, яка не працює. Цивільний позов про стягнення моральної шкоди обвинувачений визнав частково на суму 50 000 грн., вказуючи, що розмір заявлений потерпілою є занадто великий та не підйомним для його сім`ї на даний час, згоден виплачувати шкоду в силу своїх доходів та можливостей, буде прикладати усіх зусиль аби відшкодувати її найближчим часом. У ході судового розгляду ним було відшкодовано ще 6000 грн. потерпілій у відшкодування заподіяної моральної шкоди, про що ним долучено розписку відповідного змісту.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї винуватості, суд вважає, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні показала, що проживає в іншому населеному пункті, який є відмінним від простійного місця проживання її батька ОСОБА_3 , який проживав у с. Нова Прилука Вінницького району, Вінницької області та постраждав внаслідок ДТП за участі обвинуваченого ОСОБА_1 , отож про нещасну подію їй стало відомо зі слів знайомого ОСОБА_4 , в телефонному режимі. Обставини ДТП їй не відомі, однак зі слів знайомого, обвинувачений ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння, а її батько був випивший, проте, потерпіла вважає, що остання обставина не пом`якшує відповідальності обвинуваченого. Також потерпіла показала, що приїхала в село за першої можливості, підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_1 дійсно приходив у лікарню, надавав матеріальну допомогу на лікування та поховання батька кілька разів, а також після поховання ще 1200 доларів США, про що було надано відповідні розписки, також під час судового розгляду у відшкодування моральної шкоди передав 6000 грн.

Потерпіла зазначила, що їй було завдано немайнових втрат, а саме моральної шкоди, наявність якої обґрунтовано фізичним болем та душевними стражданнями, які вона понесла, у зв`язку із втратою близької їй людини - батька, внаслідок чого відбулися негативні зміни в її житті, які тривають і по даний час та є невиправними, отож з урахуванням глибини таких страждань та відновлення психологічного здоров`я, зважаючи на те, що між суспільно-небезпечними діями обвинуваченого та завданою моральною шкодою є прямий причинний зв`язок, враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, втрат немайнового характеру, оцінює моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн., розмір якої відповідає принципам розумності та справедливості, на її думку, однак просить врахувати, що обвинуваченим було відшкодовано в ході судового розгляду 6000 грн.

Потерпіла просила призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його діяння, у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування на певний строк, яке буде законним, на її думку, на яке заслуговує особа, що позбавила життя іншу людину.

Представник потерпілої Лисий О.В. в судовому засіданні вказав, що вина обвинуваченого є доведеною зібраними у кримінальному провадженні доказами, цивільний позов просив задовольнити, з урахуванням відшкодованих обвинуваченим грошових коштів у рахунок моральної шкоди, вважає, що матеріальне становище не може бути поставлене в залежність від розміру шкоди, яку заподіяно потерпілій смертю близької людини, що є невиправним болем. Просив призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування на певний строк. Також зазначив, що вимоги матеріального характеру до обвинуваченого вони не пред`являли на даний час, використавши своє право на звернення до Моторно (транспортного) страхового бюро України.

Свідок ОСОБА_5 , суду показав, що в кінці жовтні 2020 року біля 20 години до нього зателефонував знайомий ОСОБА_6 та повідомив, що його батька ОСОБА_3 збила машина в с. Нова Прилука Вінницької області. По приїзду на місце дорожньо-транспортної пригоди він побачив транспортний засіб червоного кольору, марки ВАЗ 2105, обвинуваченого ОСОБА_1 , який стояв осторонь, було явно, що він перебував у нетверезому стані, оскільки мав нечітку мову, нестійку ходу, а також відчувався запах алкоголю з ротової порожнини, батько був ще живий, лежав на землі на узбіччі дороги, продукти харчування з його сумки були розкидані. При цьому, батько ОСОБА_3 був одягнений у світлу кепку (біло - зеленого кольору), сіру сорочку та сумку, що дозволяли його вирізнити у темну пору доби на дорозі, яка освітлювалась вуличними ліхтарями. Видимість на дорозі була нормальна, незважаючи на невелику мряку, яка була у момент його приїзду на місце події.

По приїзду швидкої допомоги батька забрали до міської клінічної лікарні швидкої допомоги в м. Вінниця, де, як йому стало відомо, констатували значні тілесні ушкодження ніг, тазу та надавали необхідну медичну допомогу. Після цього, він передзвонив сестрі ОСОБА_2 та повідомив також про цю подію. Вказав, що не виявив бажання аби його було залучено до участі у справі в якості потерпілого.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що приходиться родичем потерпілому ОСОБА_3 , оскільки є чоловіком його онучки ОСОБА_6 31.10.2020 вони з дружиною десь близько 22:00 години їхали в с. Тарасівку, по дорозі на повороті в с. Нова Прилука помітили ДТП, під`їхавши ближче побачили транспортний засіб червоного кольору ВАЗ - 2105, на якому лобове скло мало вм`ятину на капоті, біля нього стояв ОСОБА_1 , а також впізнали діда дружини ОСОБА_3 , який лежав на землі, але був живий. Він помітив, що ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння. Працівників поліції та швидку викликав ОСОБА_4 . У цей вечір, коли він перебував за кермом, було темно (сутінки), асфальт був злегка мокрий, але на повороті за декілька метрів горів ліхтар вуличного освітлення, видимість, як на нього, була нормальна та дозволяла побачити об`єкти та пішохода.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона приходиться онучкою ОСОБА_3 , остання дала суду аналогічні покази показам свідка ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 31.10.2020, ввечері, він підвозив людей в с. Нова Прилука, зупинився по вул.. Миру неподалік магазину, де вони виходили. Передня частина автомобіля була направлена в бік м. Калинівки та в автомобілі було увімкнено ближнє світло фар, добре проглядалась дорога. У цей момент повз його автомобіля проїхав транспортний засіб червоного кольору ВАЗ - 2105, як було пізніше встановлено ним керував ОСОБА_1 та який рухався в напрямку м. Калинівки із швидкістю десь 60-65 км/год. Швидкість вказаного автомобіля ним визначалась відносно швидкості його транспортного засобу під час руху, оскільки він його обгонив заздалегідь при швидкості десь 85 км/год. В полі його зору, через декілька метрів, на повороті, перед транспортним засобом, яким керував ОСОБА_1 , він, ОСОБА_4 помітив пішохода, як з`ясувалось пізніше це був ОСОБА_3 , який рухався по краю проїзної частини у попутному напрямку з транспортними засобами. У подальшому він почув сильний удар та побачив як пішохід відлетів від транспортного засобу в сторону узбіччя на кілька метрів, а транспортний засіб ще декілька метрів рухався вперед та зупинився, видимість його була до місця події, яка дозволяла чітко побачити пішохода та обставини ДТП. Одяг, в який був вдягнений пішохід не був темного кольору. Під`їхавши на місце дорожньо - транспортної пригоди, він побачив, що потерпілий лежав на узбіччі дороги, при цьому, ОСОБА_1 не виходив із транспортного засобу, на якому лобове скло автомобіля було пошкоджене, мало вм`ятину. Саме він, ОСОБА_4 , викликав швидку допомогу, а потім працівників поліції, після чого ОСОБА_1 вийшов із автомобіля та закурив цигарку, тоді він помітив, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння, оскільки відчув різкий запах алкоголю від нього, а також на його запитання ОСОБА_1 відповів, що вживав алкогольні напої сьогодні. У момент дорожньо - транспортної пригоди дощу не було, дощ розпочався після того як подія вже сталась, а вони очікували на швидку допомогу. При цьому, ОСОБА_1 не намагався надавати будь - якої допомоги потерпілому, навпаки підкидав ногою розкидані по землі продукти харчування із сумки потерпілого, із потерпілим він не спілкувався, курив цигарки.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 31.10.2020 у вечірню пору доби дорожньо - транспортна пригода сталась навпроти будинку, де він проживає в АДРЕСА_1 . Побачивши світлові маячки він вийшов на вулицю, його було запрошено в якості понятого, самої ДТП він не бачив, але бачив транспортний засіб, на якому було пошкоджене лобове скло, а також лежав потерпілий на узбіччі дороги, а ОСОБА_1 стояв осторонь.

За клопотанням сторони захисту протокольною ухвалою від 04.06.2021 було задоволено клопотання про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , однак у подальшому сторона захисту відмовилась від допиту свідка ОСОБА_10 , така відмова була прийнята судом.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що працює водієм швидкої допомоги. 31.10.2020 він був водієм у складі бригади швидкої допомоги, яка виїхала на виклик по ДТП в с. Нова Прилука Вінницького району. У той вечір була мряка, а потім почався дощ. Одразу вони не попали на місце дорожнього транспортної пригоди, оскільки в чергову частину не правильно повідомили адресу ДТП, тому їздили по с. Нова Прилука, коли зупинились біля магазину «Вінтаж» помітили як люди неподалік махали та кликали, видимість була нормальна, аби помітити їх, вони під`їхали до місця події. Він побачив автомобіль червоного кольору ВАЗ - 2105, лобове скло якого було пошкоджене, ОСОБА_1 , який був вкрай переляканий, стояв в стороні, трусився, а також ОСОБА_3 , який лежав на узбіччі дороги, крові на ньому він не бачив, останній розмовляв та казав, що претензій до водія не має і йому пробачає.

Крім показань учасників кримінального провадження та свідків судом було безпосередньо досліджено письмові докази в ході судового розгляду, які підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме:

- протокол огляду місця поді складений 31.10.2020 в період часу з 21:50 години до 23:05 години слідчим СВ Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь К.С., за участі понятих ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та учасника події ОСОБА_1 , місце огляду - с. Нова Прилука, на ділянці дороги сполученням смт.Турбів м. Калинівка, зі сторони смт. Турбів по вул. Миру, буд.2 а. Відповідно до протоколу, плану-схеми та таблиць ілюстрацій, які є додатками до протоколу огляду місця дорожнього-транспортної події було зафіксоване конкретне місце дорожньо-транспортної пригоди, описані розташування транспортного засобу відносно елементів проїзної частини, виявлені пошкодження транспортного засобу, визначено орієнтоване місце наїзду на пішохода, вулиця освітлювалась вуличними ліхтарями, зафіксовано елементи вулиці, дороги; вид проїзної частини, вид та стан дорожнього покриття; примикаючі елементи до проїзної частини та розташовані до неї предмети та об`єкти; спосіб регулювання руху на ділянці шляху, його умови освітлення. Із таблиць ілюстрацій вбачається наявність мокрого дорожнього асфальтобетонного покриття та калюжі, видимість є достатньою на час проведення огляду та здійснення фотозйомки, що дозволяє чітко розгледіти у вечірню пору доби об`єкти. З місця події вилучено транспортний засіб ВАЗ - 2105, державний номерний знак - НОМЕР_1 , який відповідно до постанови слідчого від 01.11.2020 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні;

- висновок судово-медичної експертизи № 1142 від 23.03.2021, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлено сполучну травму тіла: закрита черепно-мозкова травму (садна на голові, струс головного мозку (клінічно); закриту тупу травму живота (заочеревинна гематома); множинні переломи кісток тазу, перелом здухвинної кістки справа, обох сідничних кісток, лобкової кістки справа та крижового відділу хребта на рівні 1-3 крижових хребців, яка виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), належить до тяжких тілесних ушкоджень, по давності утворення може відповідати строку ДТП - 31.10.2020. Відповідно до висновку, смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась поліорганною недостатністю. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_3 є причинний зв`язок. Характер та локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_3 свідчать про те, що в момент наїзду ОСОБА_3 перебував у вертикальному або в близькому до нього положенні та первинний контакт відбувся в задню поверхню нижніх кінцівок;

- висновок експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/102-21/1692-ІТ від 04.02.2021, відповідно до якого на момент експертного огляду в робочій гальмівній системі та рульовому керуванні автомобіля «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , несправностей, які б могли стати причиною вчинення в подальшому ДТП, не виявлено;

- висновок автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи № СЕ-19/102-21/3392-ІТ від 03.03.2021, де зазначено, що у заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з технічної точки зору, регламентувались вимогами п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. У ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР. У ситуації, яка склалася, в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 31.10.2020, де зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння - о 23:58 год - 0.70 о/оо; 00:18 год - 0,66 о/оо;

- протокол проведення слідчого експерименту складеного 15.12.2020 слідчим СВ Липовецького ВП Гладун О.О., за участі ОСОБА_1 , захисника - адвоката Книжник Я.В. та понятих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , який було проведено з метою встановлення видимості пішохода на місці проїзду в АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 розказав та показав обставини за яких було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_3 та виконано відповідні заміри. При цьому ОСОБА_1 робив зауваження, що обставини не відповідають фактичним даним, оскільки мали місце погані погодні умови, туман, дощ, працюючі двірники;

- протокол слідчого експерименту складений слідчим СВ СУ ГУНП у Вінницькій області Данилюк В.С. від 24.02.2021 за участі свідка ОСОБА_4 , а також понятих ОСОБА_12 ОСОБА_13 , відповідно до якого свідок ОСОБА_4 розказав та показав обставини щодо механізму ДТП, місця розташування транспортного засобу, яким він керував та транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , а також місце наїзду на пішохода, що було відображено на план - схемі, яка долучена до протоколу, жодних зауважень до змісту цього документу не було.

- було оглянуто транспортний засіб автомобіля «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому було встановлено наявність механічних пошкоджень на лобовому склі зі сторони пасажира у вигляді вм`ятин.

Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд, оцінюючи зібрані та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає їх належними та допустимими, такими, що не протирічать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, правильно кваліфіковані органами досудового слідства, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений в ході розгляду кримінального провадження вину визнав частково, не оспорював фактичних обставин щодо допущених ним порушень ПДР, за яких сталась дорожньо - транспортна пригоди та було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, лише не погодився з протоколом слідчого експерименту проведеного за його участі, вказуючи на невідповідність погодніх умов, в судовому засіданні вказав на наявність темного одягу на потерпілому у день події, а також не погодився з висновком експерта щодо того, що між сполучною травмою тіла отриманою внаслідок ДТП та смертю ОСОБА_3 є причинний зв`язок.

При цьому, суд звертає увагу, що обвинувачений у ході судового розгляду кримінального провадження у своїх показах не навів жодних аргументів щодо спростування встановлених судом вище обставин ДТП та перевірених зібраними доказами на доведення перед судом своєї позиції.

Під час допиту свідка ОСОБА_4 , який був безпосереднім єдиним очевидцем ДТП, його показів стосовно обставин ДТП, погодніх умов, одягу потерпілого та видимості обвинувачений не заперечував; не заперечував обвинувачений показів свідка ОСОБА_5 щодо наданих ним пояснень в частині, що стосується одягу, у який був вдягнений потерпілий; не спростовано висновків експерта в частині наявності причинного зв`язку між сполучною травмою тіла отриманою внаслідок ДТП та смертю ОСОБА_3 .

Будь - яких клопотань стороною захисту не заявлено, належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлених обвинуваченим суперечностей не надано, а ті докази, що були досліджені в ході судового розгляду спростовують твердження обвинуваченого в частині обставин з якими він не погодився.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України, вважає, що сторона захисту не навела жодних вагомих аргументів та доказів на доведення обставин повідомлених обвинуваченим, отож суд вважає їх недоведеними.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

З лочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, який із суб`єктивної сторони характеризується злочинною недбалістю.

Суд звертає увагу на те, що наслідком дорожньо-транспортної пригоди стало порушення обвинуваченим ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП внаслідок якої було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, які стоять у причинному зв`язку із його смертю.

При цьому, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-21/3392-ІТ від 03.03.2021, не вирішувалось питання як повинен був діяти в даній дорожній обстановці пішохід, оскільки таке питання могло бути вирішено судом самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху України.

Аналізуючи п.4 ПДР, суд констатує наявність в діях пішохода ОСОБА_3 порушення п. 4.1, 4.4 ПДР України, оскільки останній рухався по проїжджій частині у напрямку попутного руху транспортних засобів та у темний час доби не виділив себе яскравими елементами одягу зі смужками із світлоповертального матеріалу для своєчасного виявлення його іншими учасниками дорожнього руху.

Суд звертає увагу, що д ане кримінальне правопорушення, яке призвело до заподіяння смерті особі, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами відповідно до судових рішень ухвалених у справах про адміністративні правопорушення, востаннє постановою Липовецького районного суду у справі №136/527/20 від 05.05.2020, яким на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Як свідчить висновок від 31.10.2020, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до довідки про судимості від 10.11.2020, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак в силу ст.89 КК України вважається не судимий.

Згідно довідки Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 17.11.2020 за №630, ОСОБА_1 за місцем постійного проживання ( АДРЕСА_1 ), характеризується добре.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебуває з 23.08.2013 у шлюбі з ОСОБА_15 та мають двоє неповнолітніх дітей, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_4 , .

Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_15 на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за меншою дитиною, яка не досягла віку трьох років.

Відповідно до довідок виданих КНП «Липовецька центральна районна лікарня від 04.11.202, ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання може бути щире каяття.

При цьому, суд враховує усталену практику ВС України та позицію висловлену ВС ККС у справі № 166/1065/18 від 18.09.2019, який вказує, що щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась.

Ураховуючи те, що обвинувачений в ході досудового розслідування реально вживав заходи виправити ситуацію, в межах своїх матеріальних можливостей, оскільки не має офіційного заробітку та іншого доходу, оплачував добровільно частково лікування потерпілого, в підтвердження чому до матеріалів кримінального провадження додано відповідні докази (а.с.65, 66), що підтвердила потерпіла в ході судового розгляду, а також в судовому засіданні просив вибачення у потерпілої, тому суд вважає що в даній справі наявне щире каяття, а тому обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

При цьому, як було встановлено в ході судового розгляду обвинувачений добровільно частково відшкодовував матеріальну та моральну шкоду потерпілій, отож суд вважає, що з урахуванням матеріального стану обвинуваченого та його доходів, наявні підстави для визнання обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 часткове відшкодування ним завданої заподіяної шкоди потерпілій.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, яка характеризує певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню обвинуваченим інших норм правил безпеки дорожнього руху, оскільки саме порушення підпункту «а» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, відповідно до висновку експерта, а отже причинного зв`язку з наслідками, що настали у даній ситуації, воно не мало.

Така позиція висловлена ВС України в постанові ВП від 21.09.2019 у справі № 682/956/17 (провадження № 13-31кс19).

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, позиції потерпілої та її представника щодо призначення міри покарання обвинуваченому, яку вони пов`язують із ізоляцією обвинуваченого від суспільства, суд проаналізувавши всі ці фактори приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції частини інкримінованої статті, яке не містить альтернативних покарань, покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що відповідає вимогам ст.50, 65 КК України та узгоджується із роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує роз`яснення наведені в абзаці 3 п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", де зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Суд враховує, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, однак був позбавлений права керування транспортними засобами в адміністративному порядку.

ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, який має необережну форму вини, утім останній ігнорував судові рішення щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, а також вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначене свідчить про те, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а тому суд вважає, що є всі підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде додатковим дієвим засобом забезпечення його належної поведінки в майбутньому.

При цьому, суд враховує, посткримінальну поведінку обвинуваченого, з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер, готовий нести відповідальність, намагався добровільно частково відшкодувати матеріальну шкоду потерпілій, в силу своїх матеріальних можливостей, як на стадії досудового розслідування, так і в ході судового розгляду кримінального провадження в рахунок сплати заподіяної матеріальної та моральної шкоди, після вчинення ним даного кримінального правопорушення не притягався до відповідальності, оскільки відсутні судові рішення, які набрали законної сили, після закінчення строку дії запобіжного заходу не допускав порушень процесуальної поведінки, виконував покладені на нього обов`язки.

Вказані обставини суд визнає такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_1 ..

З урахуванням викладеного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, які було встановлено, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України та покладенням обов`язків, що передбачені ст.76 КК України.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69, 69-1 КК України не встановлено.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, потерпілою у даному кримінальному провадженні було пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, мотивуючи тим, що заподіяна їй моральна шкода полягає у втраті спокою, негативних емоції, які вона переживає внаслідок передчасної та трагічної загибелі батька, адже приголомшена цією звісткою, пережила значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують її турбувати і до цього дня. Крім того, ця шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному з подальшим намаганням відновити звичний спосіб життя, адже втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню та грошовій оцінці. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану їй моральну шкоду вона оцінює в розмірі 200 000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження та в останньому слові зазначив, що цивільний позов визнає частково в розмірі 50 000 грн., такий розмір є посильним для його сім`ї, згоден виплачувати завдані збитки, що ним було зроблено в ході судового розгляду та запевнив, що буде відшкодовувати їх у подальшому, утім якщо залишиться на волі, що дасть можливість заробляти кошти.

Нормами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суди мають врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд вважає доведеними обставини щодо протиправності дій обвинуваченого внаслідок чого сталась смерть близької для потерпілої людини - її батька ОСОБА_3 , отож наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні шкоди є доведеною.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь вини ОСОБА_1 , глибину та тривалість моральних страждань потерпілої ОСОБА_2 , яких вона зазнала внаслідок смерті її батька ОСОБА_3 , та із застосуванням принципів розумності і справедливості, майнового стану обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з останнього у відшкодування моральної шкоди 100 000, 00 грн., однак за наявності розписки, яка була надана обвинуваченим щодо сплати грошових коштів потерпілій у відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000 грн, що підтвердила потерпіла, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення має бути визначений у розмірі 94 000 грн., відтак цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст.100, 124 КПК України.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2020 стосовно обвинуваченого було застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також зобов`язано ОСОБА_1 здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Строк дії запобіжного заходу було продовжено ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 07.05.2021 строком на 2 місяці, тобто до 07.07.2021.

Ураховуючи те, що строк застосування запобіжного заходу закінчився, отож запобіжний захід вважається таким, що припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який він був застосований.

Крім цього, судом встановлено, що ухвалою суду від 16.11.2020 в даному кримінальному провадженні було накладено арешт на майно, питання про яке суд вирішує відповідно до ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавленням волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з ст.76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з дати проголошення вироку.

Строк відбування додаткового покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди - 94 000,00 (дев`яносто чотири тисячі) гривень 00 коп..

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Речові докази - автомобіль марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , - повернути законному володільцю.

Скасувати арешт накладений ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 16.11.2020 на автомобіль марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

Паспорт для виїзду за кордон виданий на ім`я ОСОБА_1 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження №136/555/21, - повернути після набрання вироком у даному кримінальному провадженні законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 2 288, 30 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя С.В. Шпортун