Рішення № 100938676, 21.10.2021, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/1387/17

Провадження № 2/505/60/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2021 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді – Павловської Г.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевчук С.В.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

за відсутності представника Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області

за відсутності представника Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, в особі Подільського відділу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Подільську Одеської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, в особі Подільського відділу про поновлення строку звернення до суду із позовом та визнання права на земельну частку (пай)

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, в особі Подільського відділу про поновлення строку звернення до суду із позовом та визнання права на земельну частку (пай), та просить поновити строк звернення до суду із вказаним позовом, визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель КСП «Фонтан» Котовського району Одеської області.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 1962 року почала працювати дояркою в колгоспі «Новий путь», який у квітні 1975 року увійшов до складу колгоспу імені Калініна. В жовтні 2003 року загальними зборами уповноважених було прийнято рішення щодо перейменування колгоспу імені Калініна в колективне сільськогосподарське підприємство – КСП «Фонтан».

У зв`язку з важким матеріальним становищем вона була змушена працевлаштуватись на Котовський автогенний завод не виходячи з членів колективного господарства. Заяву щодо звільнення з членів колгоспу вона не писала та на засіданні загальних зборів уповноважених вона не розглядалась. Зазначила, що під час розпаювання земель КСП «Фонтан», її до списку додатка до державного акту на право колективної власності не включили. Тобто, на момент розпаювання земель, вона являлась членом КСП, але помилково не була внесена до даного списку. Дізнавшись про своє порушене право вона звернулась до голови Борщівської сільської ради та Котовської РДА із заявою про надання земельної частки (паю) із земель не витребуваних паїв та отримала відмову, у зв`язку з тим, що вона не була включена до списку до Державного акту, оскільки працювала на Автогенному заводі.

Вважає, що невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

Позивач зауважила, що строк звернення до суду із вказаним позовом пропущений нею з поважних причин, оскільки на момент розпаювання земель КСП «Фонтан» вона не виходила із членів колгоспу, перебувала в членах цього господарства та набула право на земельну частку (пай), однак помилково не була включена до списку додатку до Державного акту на отримання земельну частку (пай). У зв`язку з юридичною необізнаністю вона не знала, що порушені її права, про це стало їй відомо в 2015 році при зверненні до Архівного відділу Котовської районної державної адміністрації Одеської області.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.03.2019 р. дану цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.04.2019 р. замінено первісного відповідача Подільську районну державну адміністрацію Одеської області на належного – Куяльницьку сільську раду Одеської області. Виключено третю особу у справі, Борщівську сільську раду Подільського району Одеської області.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року витребувано з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області інформацію щодо вільних земель в Подільському районі Одеської області для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Куликова О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти заявлених вимог не заперечують, вважають подану позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтованою, а надані матеріали – достатніми для визнання права на земельну частку (пай).

Представник третьої особи Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Судом встановлено, що згідно довідки, виданої колгоспом ім.Каліліна ОСОБА_2 , працювала з 01.01.1962 року по 31.12.1965 року, з 01.01.1968 року по 31.12.1969 року, з 01.01.1971 року по 31.12.1979 року у якості доярки та повністю виконувала встановлені норми обслуговування тварин.

Згідно архівної довідки №87 від 09.06.2015 року, наданої архівним відділом Котовської районної державної адміністрації у документах архівного фонду №28 «Колгосп імені Калініна, Колективне сільськогосподарське підприємство «Фонтан», с.Малий Фонтан, Котовського району, Одеської області» в книгах протоколів загальних зборів уповноважених та книгах протоколів засідань членів правління колгоспу за період 1979-1980 роки заяви щодо звільнення з членів колгоспу гр. ОСОБА_2 не розглядалось, рішення щодо звільнення з членів колгоспу не приймалось.

Згідно Історичної довідки до фонду №47 від 09.06.2015 року №87/03-19, наданої архівним відділом Котовської районної державної адміністрації у документах архівного фонду №28 «Колгосп імені Калініна, Колективне сільськогосподарське підприємство «Фонтан», с.Малий Фонтан, Котовського району, Одеської області, значиться щодо діяльності колгоспу, та той факт, що в квітні 1975 року в склад колгоспу імені Калініна ввійшли колгоспи «Батьківщина» с.Дібровка та «Новий путь», Борщівської сільської ради, Котовського району. За період з 1965 по 1974 роки колгосп «Новый путь» діяв під такою назвою і документи на зберіганні в архівному відділі.

Керуючись Указом Президента України від 03.12.1999 р. № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки КСП «Фонтан с.М.Фонтан з березня 2000 року реформовано в 2 сільськогосподарських виробничих кооперативу: СВК «Фонтан» і СВК «Гидерим». Правонаступником справ з особового складу (книг заробітній платі) був СВК «Фонтан», які передані в СВК «Зоряне» ,які зберігаються та використовуються до теперішнього часу.

Відповідно до архівної копії від 12.11.2015 року №171/03-19 виданого архівним відділом Подільської районної державної адміністрації Одеської області у документах архівного фонду №52 «Котовська районна державна адміністрація Одеської області м.Котовськ» у книзі розпоряджень голови Котовської районної державної адміністрації за 2004 рік значиться розпорядження від 08.09.2004р. №356, «Про затвердження проектно-технічної документації по організації території земельних часток (паїв) КСП «Дібровка» с. Дібровка Борщівської сільської ради і складань державних актів на право приватної власності на землю» в СПИСКУ власників земельних часток (паїв), КСП «Дібровка» с.Дібровка, Борщівської сільської ради. Котовського району, яким передаються у приватну власність земель ділянки прізвище ОСОБА_2 не значиться.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Основного Закону України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України ( редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95"Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акту.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додається до державного акту на право колективної власності, не була включена.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Разом з цим вирішення питання щодо не включення підприємством особи до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), має на меті оскарження дій чи бездіяльності цього підприємства, що вказує на необхідність залучення до участі у справі у такому випадку відповідної юридичної особи або її правонаступника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18).

Однак, при поданні до суду позовної заяви позивачем ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі та не пред`явлено позовних вимог до правонаступника реорганізованого колгоспу імені Калініна, яке не включило її до списку, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю - КСП «Фонтан».

Тобто, зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про не включення ОСОБА_2 до списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивачка у пред`явленому позові не заявляла.

Вищезазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц та у Постанові від 16 червня 2021 року у справі №179/1592/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Щодо строку давності, про яку зазначила позивачка у своїй заяві від 07.06.2017 р. суд зазначає наступне.

Як судом вже зазначалося вище, КСП «Фонтан» отримало державний акт на право колективної власності на землю до якого додавався список осіб членів даного КСП, що мають право на земельну частку (пай).

Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно з статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна давність за наведених обставин застосовується судом незалежно від заяви сторони у справі.

Аналогічні за своїм змістом висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у своїх постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 147/294/18 (провадження № 61-20292св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19) та від 16 вересня 2020 року у справі № 330/2463/17 (провадження № 61-79св19).

Позивачка ОСОБА_2 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Посилання позивачки у заяві від 07.06.2017 р. на те, що про порушення своїх прав дізналась лише у 2015 році, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Позивачці було відомо про поширені факти того, що мешканці с. Борщі, які були членами КСП «Фонтан» та отримали спочатку сертифікати про право на земельну ділянку (пай), а в подальшому і державні акти про право власності на земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вже тривалий час здають відповідні земельні ділянки (паї) в оренду та отримають за останню плату, зокрема у натуральній формі.

Окрім того, початок розпаювання земель колишніх колгоспів є загальновідомим фактом. Тому позивачка ОСОБА_2 , як член колгоспу повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Фонтан» (1995 рік) акту на право колективної власності на землю. Однак позивач у передбачений законом строк не звернулась до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду ОСОБА_2 із вказаним позовом та визнання за нею права на земельну частку (пай), а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В поновленні строку звернення до суду ОСОБА_2 із позовною заявою до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, в особі Подільського відділу про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, в особі Подільського відділу про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Павловська

Повне судове рішення складено та підписано 02 листопада 2021 року.