Ухвала суду № 100937962, 09.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 6/760/784/21

Справа № 2-291/11

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2021 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:

помічника судді - Журавльова А.В.,

представника заявника - Яресько Т.В. (ордер від 11.08.2021);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 01001, м. Київ, а/с 488), про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 2-291/11 (№ 2-4648/10) за позовом публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» /далі - ПАТ «Фінанси та Кредит»/ (код ЄДРПОУ: 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович /далі - приватний виконавець Щербаков І.М./ (адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 35, 2-й поверх, офіс 10), Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /далі - Солом`янський ВДВС/ (адреса: 03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 76-Б),

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

20.08.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , датована 20.08.2021, за підписом представника позивача - адвоката Яреська Т.В. (діє на підставі ордеру), в якій заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-291/11 від 19.03.2014, виданий Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 в сумі 1 003 894,01 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.09.2021 вказану заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2021.

У судове засідання 09.11.2021 з`явився тільки представник заявника, якому оголошувався склад суду та роз`яснювалось право на відвід. Відводів складу суду не заявлено.

Інші учасники провадження також у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду на момент розгляду заяви не надійшло.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з яких вбачається, що приватний виконавець Щербаков І.М. отримав ухвалу суду 28.10.2021, а Солом`янський ВДВС - 02.11.2021.

Від ПАТ «Фінанси та Кредит» надійшло повернення поштового відправлення, разом з тим, суд бере до уваги, те, що:

-ухвала від 06.09.2021 направлялась на офіційну юридичну адресу банку;

-відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Фінанси та Кредит» знаходиться в стані припинення.

Крім того, відповідна інформація щодо розгляду даної справи розміщувалась на сайті судової влади, а ухвали - в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тобто суд, в умовах обмежених строків, встановлених для даного виду заяв, вчинив всі можливі та залежні від нього заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає заяву у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд заяви ОСОБА_1 за участі представника заявника.

Доводи заяви

Заява, що є предметом розгляду, обґрунтована, зокрема, наступним:

«Виконавчий лист № 2-291/11 виданий 19.03.2014 Солом`янським районним судом міста Києва на звороті містить 2 (дві) відмітки державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу:

1) 12.12.2014 року - виконавчий лист повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (в редакції закону станом на 12.12.2014 року);

2) 19.01.2017 року - повернуто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (в редакції закону станом на 19.01.2017 р.).

Отже, згідно виконавчого листа № 2-291/11 від 19.03.2014 вбачається, що 12.12.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Подпоріним Р.О. його було повернуто стягувачу без виконання.

Наголошуємо, що Заявнику не було відомо ні про відкрите виконавче провадження, ні про повернення виконавчого листа стягувачу без виконання.

15.09.2016 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на підставі виконавчого листа №2-291/11 від 19.03.2014 року повторно відкрило виконавче провадження ВП № 52220588 щодо стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 09807856) заборгованості за кредитним договором №03-08-Ип/41 від 20.08.2008 р. в сумі 1 003 894,01 грн. (один мільйон три тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні 01 копійка).

15.09.2016 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Пішковцій Оксаною Вікторівною було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52220588.

Звертаємо увагу суду, що з матеріалами виконавчого провадження №52220588 щодо виконання Виконавчого листа, Заявник не ознайомлювався. Постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню Виконавчого листа не отримував, інших постанов в рамках виконавчого провадження йому не надходило.

Заявник наголошує, що виконавче провадження № 52220588 було незаконно відкрите 15.09.2016 у зв`язку з тим, що строк на пред`явлення виконавчого листа № 2-291/11 від 19.03.2014 сплив.

Згідно ст. 22 Закон №606-ХІУ (в редакції закону, чинного на момент повернення виконавчого листа стягувану без виконання):

1. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів(посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців:

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше непередбачено законом».

Отже, з 12.12.2014 почався відлік строку в один рік для повторної подачі Виконавчого листа до виконання.

Тривав строк пред`явлення Виконавчого листа до виконання до 11.12.2015 року включно.

Згідно ст. 23 Закон № 606-XIV (в редакції закону, чинного на 16.09.2016 року - момент повторного відкриття виконавчого провадження),

«Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред`явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

2. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

3. У разі повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.»

Згідно ст. 23 Закон № 606-XIV (в редакції закону, чинного на момент відкриття виконавчого провадження - 15.09.2016 року):

«1. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

2. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, мас право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем, виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.»

Стягувач через суд не поновив строк на пред`явлення виконавчого листа, однак Виконавчий лист було подано на виконання, а державний виконавець незаконно відкрив виконавче провадження після завершення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання - 15.09.2016 року.

Тобто, головним державним виконавцем Пішковцій О.В. було відкрито виконавче провадження № 52220588 на підставі виконавчого листа № 2-291/11 від 19.03.2014, строк пред`явлення якого сплив 11.12.2015.

Враховуючи, і по стягувачем не робилося жодних спроб та дій, спрямованих на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, то це, фактично, унеможливлювало відкриття 15.09.2016 року державним виконавцем виконавчого провадження ВП №52220588 з виконання виконавчого листа № 2-291/11 від 19.03.2014 року за яким минув строк пред`явлення його до виконання.

Таким чином, Виконавець незаконно відкрив Виконавче провадження на розпочав на підставі цього незаконні заходи примусового стягнення».

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали заяви, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження зазначених заявником обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19.12.2013 № 22-ц/796/12624/2013 вирішено стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 в сумі 1 003 894,01 грн.

19.03.2014 на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.12.2013 № 22-ц/796/12624/2013, Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2-291/11 від 19.03.2014 про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 року в сумі 1 003 894,01 грн.

У виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили 19.12.2013 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 19.12.2014 року.

Виконавчий лист № 2-291/11, виданий 19.03.2014 Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 № 03-08-Ип/41 у сумі 1 003 894,01 грн. неодноразово пред`являвся до виконання, проте виконання за ним так і не відбулось.

Так, встановлено, що виконавчий лист № 2-291/11, виданий 19.03.2014 Солом`янським районним судом міста Києва на звороті містить дві відмітки про повернення виконавчого листа стягувачу:

1) 12.12.2014 - виконавчий лист повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (в редакції закону станом на 12.12.2014 р.));

2) 19.01.2017 - повернуто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (в редакції закону станом на 19.01.2017 р.)).

Зокрема, вбачається, що 15.09.2016 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Пішковцій Оксаною Вікторівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52220588.

Заявник наголошує, що виконавче провадження № 52220588 було незаконно відкрите 15.09.2016 у зв`язку з тим, що строк на пред`явлення виконавчого листа № 2-291/11 від 19.03.2014 сплив 11.12.2015, а тому відповідний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Норми права, застосовані судом, та мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 409/4751/12 (провадження № 61-41979св18) викладено правову позицію згідно з якою на повторне пред`явлення стягувачем виконавчих листів для виконання положення с. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016, якою передбачений новий більш тривалий строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання, не застосовуються.

Згідно з правовою позицією, зазначеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18):

«Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05 жовтня 2016 року збільшено і тепер вони пред`являються в строки встановлені цим законом, тобто в продовж 3 років.

Однак, у даній справі, за встановлених судами попередніх інстанцій її фактичних обставин, пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон набув чинності 05 жовтня 2016 року, тобто вже після того, як строк на пред`явлення спірних виконавчих листів завершився 03 березня 2016 року (річний строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року).

Згідно вимог частини четвертої статті 369 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви, що розглядається) у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Указані положення кореспондуються з відповідними положеннями частини другої статті 432 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви), згідно з якими суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Заявники як на підставу для задоволення заяви в даній справі посилались на те, що виконавчі листи були пред`явлені до виконання після закінчення строків пред`явлення їх до виконання.

Законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині четвертій статті 369 ЦПК України, на яку посилались заявники у даній справі.

При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішення про стягнення боргу з заявників набрало законної сили 03 березня 2015 року, тому виконавчі листи на виконання такого рішення мали бути пред`явлені до виконання за вимогами чинного на той час законодавства до 03 березня 2016 року, а також врахувавши, що стягувач пред`явив виконавчі листи до виконання у липні 2016 року, тобто з пропуском указаного строку для пред`явлення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог заяви в даній справі та визнання спірних виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню».

Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 308/6024/14 (провадження № 61-15084св19).

З огляду на наведені положення та встановлені обставини справи суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи заявника про те, що на момент повторного відкриття виконавчого провадження № 52220588 було пропущено строки пред`явлення його до виконання, з огляду на що відповідний виконавчий документ наразі підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259-261, 268, 352, 354, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий лист від 19.03.2014 № 2-291/11 про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 в сумі 1 003 894,01 грн таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич