Рішення № 100937636, 04.10.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33964/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., за участю секретаря - Шевченко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що невідома особа шляхом обману (підробки документів та підписів на Договорі) отримала кредит у ПАТ «Укрсиббанку». Викладені обставини були повідомлені ТОВ "Фінансова компанія "Кредит- Капітал" після чого дана установа припинила звертатися до ОСОБА_1 . Як стало відомо ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" відступила своє вимоги до Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (ідентифікаційний код 42642578), яка на підстав наділених важень отримала виконавчий напис № 4759 у Приватного нотаріуса мирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем (надалі - Виконавчий напис).На підставі отриманого Виконавчого напису Відповідач звернувся до Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни з Заявою щодо стягнення заборгованості за виконавчим написом № 4759 від 03.07.2020 з ОСОБА_1 .На сьогодні за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аланд" відкрито Приватним виконавцем Клітченко O.A. виконавче провадження № АСВП:62567468, щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 . Такі обставини, шляхом обману, невідомої особи, яка заволоділа документами (паспортом громадянина України на імя ОСОБА_1 та її ідентифікаційним кодом), створює негативні наслідки для ОСОБА_1 оскільки відбувається стягнення коштів з особи, яка не отримувала кредиту та не підписувала Договору та інших супутніх документів щодо кредитного договору 93832380000. Станом на 19.05.2021 р. з ОСОБА_1 незаконно стягнути 8 700 (вісім тисяч сімсот) гривень 97 коп. на користь ТОВ «ФК «Аланд» та Приватного виконавця Клітченко Оксану Анатолівну. Позивач у судове засіданні не з`явився, до суду подала заяву у якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнень до позовної заяви, які надійшли до суду 12.10.2021 року. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином, тому є можливим розгляд справи в його відсутності. Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату та час судових засідань повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі. Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не всі відповідачі подали відзив і сторона позивача не заперечує проти такого порядку вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів. Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. 19.05.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УКРСИББАНК» укладено договір № 93832380000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Сума ліміту кредитування 8000 грн. Як вбачається з копії виконавчого напису, ТОВ «ФК «Аланд» є правонаступником ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 14/05/2020-АФ від 14 травня 2020 року. 03 липня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 27 729,69 грн на користь ТОВ «ФК «Аланд», зареєстрований за № 4759, за період з 14 травня 2020 року по 25 травня 2020 року. 15 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження № 62567468 про стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О. С. з ОСОБА_1 .. Крім цього, 20 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. у межах виконавчого провадження № 62567468 видано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 18 лютого 2021 року № 1, у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, за умови, що такі порушення встановлені рішеннями судів, а також набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за № 8679 на ім`я Горая Олега Станіславовича . За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Частиною першою ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Відповідно до ст. 518 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до статті 626 та 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Щодо вимоги позивача про визнання недійсним виконавчого напису № 4759 від 03.07.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., суд зазначає наступне. Єдиним способом скасування виконавчого напису нотаріуса є звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Тобто, позивач мотивуючи вимогу про недійсність виконавчого напису нотаріуса, вказує про те, що він був вчинений з порушенням норм чинного Законодавства. Тому, суд при вирішенні даного питання буде керуючись Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»), цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок). Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку. При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття». Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Судом також встановлено, що приватний нотаріус Горай О.С. 03.07.2020 року вчинив виконавчий напис № 4759, не пересвідчившись у безпірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника. Таким чином, як свідчать обставини справи, виконавчий напис про стягнення заборгованості, яка не була безспірною, вчинено із порушенням норм чинного Законодавства, а тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто як просить позивач - недійсним. Враховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову в цій чатині. Що стосується вимоги позивача про стягнення з ТОВ «АЛАНД» необґрунтовано стягнутих коштів у сумі 13364,72 грн., то суд дійшов наступних висновків. Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Враховуючи те, що кошти набуті банком за виконавчим написом нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, набуті без достатньої правової підстави, і чинним законодавством не передбачено іншого способу повернення цих коштів, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та зобов`язання відповідача повернути позивачу утримані кошти в сумі 13364,72 грн. Оскільки, позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2270,00 грн., пропорційно розміру задововолених вимог. З огляду на вищенаведене, керуючись ст. 1, 3, 11, 18, 83, 203, 215, 236, 626, 627, 1212 ЦК України, ст. 12,13, 81, 82, 133, 137, 141, 174, 259, 263-265, 268, 273, 280, 351-354, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів - задовольнити частково. Виконавчий напис, вчинений 03.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем за реєстровим № 4759, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості визнати таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13364,72 грн. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовити. Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Остапчук Т.В.