Ухвала суду № 100937363, 05.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5814/21

Провадження №: 1-і/755/8/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

секретаря Діденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва Астапковича А.Ю. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Конотоп, Сумської області, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Астапковича А.Ю.,

захисника Полущенка Д.Г.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

встановив:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження №12021100040000685 від 06.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Прокурором у кримінальному провадженні подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Дніпровського районного суду м. Києва Козачук О.М., відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду передано для розгляду судді Дніпровського районного суду м. Києва Гализі І.О.

Клопотання прокурора мотивоване наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченої заявив клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачена підтримала клопотання захисника.

Прокурор щодо клопотання захисника заперечив.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Так, згідно п. 1 абз. 6 Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (СОУШ-19) № 558-ІХ від 13 квітня 2020року (далі- ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення») встановлено у разі неможливості, у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьої статті 35 КПК України, або розглянути головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є нетяжкими злочинами, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченої, міцність її соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченої, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Вказані вище обставини, на думку суду, дають підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України існують, а саме що обвинувачена може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 раніше засуджувалась за корисливі злочини, вчинила новий злочин в період дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, відносно неї на розгляді в інших судах знаходяться кримінальні провадження, не має постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків, а тому суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, заявлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились і запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме, домашній арешт, про який зазначає захисник, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченій строку тримання її під вартою.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, заявлені прокурором під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились.

При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов`язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Строк утримання обвинуваченої під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити у межах строків визначених вказаним Кодексом.

Керуючись ст. ст. 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання захисника Полущенка Д.Г. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відносно обвинуваченої ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва Астапковича А.Ю. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 03 січня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченій та направити начальнику Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08.11.2021 року о 12 год. 30 хв.

Суддя