Рішення № 100937088, 07.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8829/20

Провадження № 2/752/2276/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, -

в с т а н о в и в:

у травні 2020 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних.

Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та користується наданими йому житлово-комунальними послугами.

Зазначило, що ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 17.04.2020 року за період з жовтня 2017 року по березень 2020 року утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги на суму 6 497,13 грн., яка станом на день подачі позовної заяви не сплачена.

Належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 є частиною житлового будинку, а тому відповідач спільно з власниками квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку зобов`язаний брати участь у витратах на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій пропорційно загальної площі нежитлового приміщення.

Тому, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 6 497,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 304,85 грн., 3 % річних в розмірі 222,41 грн. та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

27.04.2021 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої станом на 27.04.2021 року у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 послуг, які надавались йому у період з квітня 2020 року по березень 2021 року, заборгованість останнього зі сплати за утримання будинку та прибудинковою території збільшилась на 4 509,84 грн. Тому, остаточно просило стягнути з ОСОБА_1 загальну заборгованість у розмірі 11 006,97 грн., 3% річних у розмірі 286,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 519,80 грн. (а.с. 104-107).

Ухвалою від 15.05.2020 року відкрито провадження у справі призначено проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 28.08.2020 року (а.с. 23-24).

Ухвалою від 28.08.2020 року розгляд справи відкладено на 02.02.2021 року (а.с. 64).

Ухвалою від 02.02.2021 року розгляд справи відкладено на 27.04.2021 року (а.с. 75).

Ухвалою від 27.04.2021 року розгляд справи відкладено на 07.09.2021 року (а.с. 126).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» не є власником та управителем будинку АДРЕСА_2 , а також не є виконавцем послуг по утриманню цього будинку, тому, на його думку, товариство безпідставно вважає себе організацією, яка надає послуги з утримання цього будинку та на рахунок якої необхідно сплачувати кошти за надані послуги. Крім того вказав, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснювало нарахування сум на підставі незатверджених тарифів і без укладення відповідного договору (а.с. 31-62).

ТОВ «Ліко-житлосервіс» подало відповідь на відзив, в якій вказало про безпідставність та недоведеність тверджень ОСОБА_1 , зазначило, що товариство є обслуговуючою організацією, яка надає послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується належними доказами, та нараховує плату за надані послуги на підставі затверджених тарифів на відповідно до умов укладеного з ОСОБА_1 договору про надання послуг, тому вважало доводи відзиву необґрунтованими (а.с. 85-102).

ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, та посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі Акту прийому-передачі житлового будинку від 18.10.2016 року (а.с. 7).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с. 10).

19.10.2016 року між ТОВ «Ліко-житлосервіс» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 46/1/586 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги, визначені в п. 1.2 Договору у житловому будинку по АДРЕСА_4 , а Замовник зобов`язується забезпечувати своєчасну оплату цих послуг у строк та на умовах, що передбачені Договором (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.016 року або до дати затвердження органом місцевого самоврядування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.

Згідно п. 1.2. вказаного договору для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку і споруд та прибудинкової території в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за дорученням замовника протягом строку, зазначеного в договорі, за плату надавати наступні послуги: прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації; дератизація; дезінсекція; технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності; поливання дворів, клумб і газонів; освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води.

Згідно п. 3.1. розділу 3 договору розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється з урахуванням фактичних витрат виконавця. Розмір змінюється в залежності від строку оплати послуг, відповідно до Розпорядження КМР (КМДА) № 140 від 03.02.2011 року «Про впорядкування нарахування плати за житлово-комунальні послуги в м. Києві». Таким чином, розмір щомісячної плати становить: у разі внесення замовником плати за надані послуги до 20-го числа - 370,92 грн.; після 20-го числа - 388,59 грн.

В той же час, згідно п. 3.7. розділу 3 договору сторонами погоджено, що у разі збільшення фактичних витрат виконавця на надання послуг, визначених п. 1.2. договору, виконавець має право збільшити розмір плати за послуги, після розміщення відповідних інформаційних оголошень у під`їздах будинку за 30 календарних днів до запланованої дати збільшення розміру плати.

Згідно п. 6.3. розділу 6 договору після затвердження тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій органами місцевого самоврядування відповідно до діючого законодавства, сторони зобов`язуються укласти договір про надання послуг з утримання будинків і та прибудинкових територій, підготовлений виконавцем на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529. Виконавець зобов`язується розмістити у під`їздах житлового будинку інформаційні оголошення про затвердження тарифу та про необхідність укладення між виконавцем та замовником договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, підготовлений виконавцем на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529.

Замовник зобов`язаний протягом 30 календарних днів після розміщення відповідного оголошення з`явитись для укладення з виконавцем договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, підготовлений виконавцем на типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529. Якщо замовник протягом 30 календарних днів після розміщення відповідного оголошення не з`явиться для укладення з виконавцем договору про надання з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, підготовлений виконавцем на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529, то договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вважається узгодженим (укладеним) між сторонами, а замовник набуває усіх прав та обов`язків, визначених договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, підготовлений виконавцем на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529.

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

За нормою ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається, договір № 46/1/586 про надання послуг від 19.10.2016 року, є діючим, доказів протилежного в розпорядження суду не надано. Волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх волі, що було відображено в договорі, який недійсним в установленому порядку не визнаний, і відповідачем не доведено протилежного.

Відомості про те, що органами місцевого самоврядування відповідно до діючого законодавства був затверджений тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять, відповідачем не надані.

Тому, посилання відповідача на не укладення між ним та позивачем договору відповідно до п. 6.3. розділу 6 договору, через що позивач позбавлений права не пред`явлення до нього вимог, судом оцінюється критично та до уваги не приймається, з огляду на недоведеність доказами в розрізі положень ст. ст. 76-80 ЦПК України наявності підстав для укладення такого договору, та невиконання позивачем умов договору № 46/1/586 про надання послуг від 19.10.2016 року. Окрім того, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не підставою для звільнення споживача від обов`язку по оплаті за ці послуги. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі 6-2954цс15, постанова від 20.04.2016 року.

З матеріалів вбачається, що наказом ТОВ «Ліко-житлосервіс» № 41 від 30.10.2017 року змінено вартість послуг по АДРЕСА_2 , можливість чого передбачена п. 3.7. договору № 46/1/586 про надання послуг від 19.10.2016 року, укладеного між сторонами у справі, про що було повідомлено відповідача листом за вих. № 2039 від 06.08.2018 року (а.с. 12, 122).

Аналіз положень договору № 46/1/586 про надання послуг від 19.10.2016 року дає суду підстави для висновку про те, що позивачем порушень умов останнього чи їх неналежне невиконання не допущено, а доказів на підтвердження зворотного, зокрема відповідачем, не надано.

Згідно із розрахунком заборгованості, наданого позивачем, за період із жовтня 2017 року до березня 2020 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 6 497,13 грн., а за період з квітня 2020 року по березень 2021 року - 4 509,84 грн. (а.с. 14, 107).

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.

Статтями 20, 21 Закону (в редакції, чинній у спірний період) визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як зазначено вище, позивач та відповідач уклали договір № 46/1/586 про надання послуг від 19.10.2016 року, у якому погодили всі істотні умови, у тому числі умову про предмет договору та умову про порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, зокрема: за предметом договору: власник будинку - виконавець зобов`язався надавати співвласнику - споживачу послуги з обслуговування та ремонту житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Тобто, як норми житлового законодавства, спеціального закону, що регулює даний вид правовідносин, встановлюють обов`язок для власників квартир (членів кооперативу) та членів їх сімей нести витрати по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконує свій обов`язок щодо сплати вартості спожитих послуг в повному обсязі.

Будь-яких доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався з будь-якими претензіями до ТОВ «Ліко-житлосервіс» щодо ненадання послуг або їх неналежного надання.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території з відповідача в розмірі 11 006,97 грн. (9 497,13 грн. + 4 509,84 грн.) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що із введенням в дію з 10.06.2018 року Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» суттєво змінено систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг і такої послуги, як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачено. Разом з тим, вказаним законом визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, яка визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню

Таким чином, з 10.06.2018 року виконавчий орган (Київська міська державна адміністрація) позбавлений повноваження щодо встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак, згідно з п. п. 3, 31 розділу VI Закону раніше укладені договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зберігають чинність до дати набрання чинності договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Обов`язок щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3% річних від суми невиконаного зобов`язання за спірний період становить 286,26 грн. (222,41 грн. + 63,85 грн.), а інфляційна складова - 519,80 грн. (304,85 грн. + 214,95 грн.).

Даний розрахунок проведено відповідно до вимог чинного законодавства, не спростований відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних обґрунтованими, в зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 212-215, 218, 223-226, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» заборгованість за оплату послуг станом на 27.04.2021 року за період з жовтня 2017 року по березень 2021 року в розмірі 11 006,97 грн. (одинадцять тисяч шість гривень 97 копійок), інфляційні втрати в розмірі 519,80 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять гривень 80 копійок), 3 % річних в розмірі 286,26 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 26 копійок), а всього - 11 812,23 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дванадцять гривень 23 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс», код ЄДРПОУ 30303467, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 - для сплати заборгованості; р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 - для сплати інфляційних втрат, 3% річних судового збору, адреса: 03198, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58-А.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко