Рішення № 100936934, 09.11.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3457/21

Провадження № 2-о/712/131/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Черкаська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Черкаська міська рада, звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси померла ОСОБА_2 .

При житті все своє майно вона заповіла їй, ОСОБА_1 , зробивши заповіт.

02.09.2020 року у приватного нотаріуса Сопільник А.О., після смерті ОСОБА_2 , була відкрита спадкова справа, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі під № 66349014.

На день смерті померлій ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1 , де вона проживала і була зареєстрована.

Спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 не має. Вона є єдиним спадкоємцем за заповітом.

Спадкове майно, відповідно довідки КП «ЧОБТІ» №13976 о від 31.08.2020 станом на 01.01.2013 року, належало на підставі Свідоцтва про право власності ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 в рівних частках.

ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 . Вони проживали та були зареєстровані в квартирі вдвох і приватизували вказане житло ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Його матір прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (проживала та була зареєстрована на день його смерті разом).

Фактично прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не встигла оформити її юридично. 21.08.20 року вона дала довіреність на її ім`я на збір документів та одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Однак вона не встигла це зробити, бо через тиждень довіритель помер.

На даний час, для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 необхідно підтвердити родинні стосунки матері та сина, але вона не може надати свідоцтво про народження ОСОБА_4 . Запити нотаріуса у відповідні органи результатів не дали, тому вона змушена звернутися до суду з даною заявою.

На день смерті спадкодавця ОСОБА_3 його постійне місце проживання та реєстрації співпадало із місцезнаходженням його нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 . Разом з ним у вказаній квартирі зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_2 . Вони разом приватизували квартиру у 1997 році.

Із документів вона маю лише свідоцтво про розірвання шлюбу 15.03.1989 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яке видане 10.01.1991 року. Це батьки померлого ОСОБА_4 , по батькові співпадає з колишнім чоловіком померлої ОСОБА_2 .

Також із документів покійного ОСОБА_3 матір зберегла тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 з фото військовозобов`язаного, яке було видане замість військового квитка.

Родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 можуть підтвердити друзі та знайомі сім`ї. Це ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Отже, вважає, що вказані факти мають юридичне значення для отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом і підтверджуються наступними доказами: копією її паспорту та довідки ІНПП; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копією заповіту; копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; копією довідки управління з питань держреєстрації Черкаської міської ради про зареєстрованих осіб станом на 02.04.2013 р.; копією довідки управління з питань держреєстрації Черкаської міської ради про зареєстрованих осіб станом на 28.08.2020 р.; копією довідки БТІ про підтвердження права власності на 01.01.2013 року; копією свідоцтва про розірвання шлюбу; копією довіреності ОСОБА_2 на ОСОБА_1 від 21.08.21 року; копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_3 ; показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Враховуючи, що нотаріус, при наявності підтверджених в судовому порядку родинних відносин померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , не відмовляється видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії не видавалася.

Виходячи з наданих доказів, вважає, що у суду є всі підстави для встановлення юридичного факту, що ОСОБА_3 , померлий в місті Черкаси ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Черкаси.

Просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , померлий в місті Черкаси ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Черкаси.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник Черкаської міської ради в судовому засіданні при вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси померла ОСОБА_2 .

При житті все своє майно ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту від 20 серпня 2020 року.

Згідно ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України заявниця являється спадкоємцем за заповітом.

Інших спадкоємців не має.

02.09.2020 року у приватного нотаріуса Сопільник А.О., після смерті ОСОБА_2 , була відкрита спадкова справа, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі під № 66349014.

На день смерті померлій ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1 , де вона проживала і була зареєстрована.

Спадкове майно, відповідно довідки КП «ЧОБТІ» №13976 о від 31.08.2020 станом на 01.01.2013 року, належало на підставі Свідоцтва про право власності ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 в рівних частках.

ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 . Вони проживали та були зареєстровані в квартирі вдвох і приватизували вказане житло ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Його матір прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.).

Фактично прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не встигла оформити її юридично. 21.08.20 року вона дала довіреність на ім`я заявниці на збір документів та одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Однак заявниця не встигла це зробити, бо через тиждень довіритель помер.

На даний час, для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 необхідно підтвердити родинні стосунки матері та сина, але заявниця не може надати свідоцтво про народження ОСОБА_4 . Запити нотаріуса у відповідні органи результатів не дали.

На день смерті спадкодавця ОСОБА_3 його постійне місце проживання та реєстрації співпадало із місцезнаходженням його нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 . Разом з ним у вказаній квартирі зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_2 . Вони разом приватизували квартиру у 1997 році.

Із документів заявниця має лише свідоцтво про розірвання шлюбу 15.03.1989 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яке видане 10.01.1991 року. Це батьки померлого ОСОБА_4 , по батькові співпадає з колишнім чоловіком померлої ОСОБА_2 .

Також із документів покійного ОСОБА_3 матір зберегла тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 з фото військовозобов`язаного, яке було видане замість військового квитка.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які підтвердили родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме що остання є матір`ю ОСОБА_3 .

Встановлення факту, що має юридичне значення необхідно заявниці для отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом і підтверджуються наступними доказами: копією її паспорту та довідки ІНПП; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копією заповіту; копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; копією довідки управління з питань держреєстрації Черкаської міської ради про зареєстрованих осіб станом на 02.04.2013 р.; копією довідки управління з питань держреєстрації Черкаської міської ради про зареєстрованих осіб станом на 28.08.2020 р.; копією довідки БТІ про підтвердження права власності на 01.01.2013 року; копією свідоцтва про розірвання шлюбу; копією довіреності ОСОБА_2 на ОСОБА_1 від 21.08.21 року; копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_3 ..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 19, 78-81, 89, 141, 263-265, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Черкаська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , померлий в місті Черкаси ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Черкаси.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/sud2316/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий: В.А. Романенко