Рішення № 100934112, 09.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1761/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративному позові ОСОБА_2 просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.04.2021 року за №1082-886/Ж-17/8-2400/21 здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 21.01.2021 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №7323-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 21.01.2021 року №01-08/303 і №01-08/304 з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.08.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону Україні "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця у відповідності до вимог п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

Однак, відповідач своїм листом №1082-886/Ж-17/8-2400/21 від 06.04.2021 року протиправно відмовив у переведенні з одного виду пенсії на інший, так як чинні норми законодавства не передбачають призначення пенсії по інвалідності державним службовцям.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 з 28.04.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.

21.01.2021 Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".

19.02.2021 Головне управління повідомило Позивача листом за вих. №2400-1706-8/5737 про відсутність підстав для переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Зазначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №889-VIII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 14.05.1996 року Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 6-7).

Згідно матеріалів пенсійної справи позивач з 28.04.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058- ІV

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №644822 позивачу 23.12.2019 року встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01.01.2023 року (а.с. 8).

Згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.09.1991 року трудовий стаж позивача на посаді державного службовця складає - 13 років 11 місяців 8 днів. Зокрема в період з 04.05.2000 року по 26.02.2002 року перебував на посаді начальника організаційного відділу апарату обласної державної адміністрації, а в період з 20.01.2005 року по 03.11.2017 року перебував на посаді директора архіву Чернівецької області (а.с. 9-12).

21.01.2021 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про і загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця у відповідності до вимог п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

У відповідь на вказану заяву, відповідач листами №2400-1706-8/5737 від 19.02.2021 року та повторно листом №1082-886/Ж-17/8-2400/21 від 06.04.2021 року повідомив позивача, що підстав для переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII немає (а.с. 13).

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у здійсненні переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XIIта актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XIIу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Стосовно доводів відповідача, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 62 років), стаж державного службовця і страховий стаж, то суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

Зазначена правова позиція висловлена викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаній зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону N 3723.

Судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.09.1991 року складає - 13 років 11 місяців 8 днів. Зокрема в період з 04.05.2000 року по 26.02.2002 року перебував на посаді начальника організаційного відділу апарату обласної державної адміністрації, а в період з 20.01.2005 року по 03.11.2017 року перебував на посаді директора архіву Чернівецької області, отже станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII займав посади державної служби та мав не менш як 10 років стажу на посадах державної служби.

Таким чином, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, та має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року по справі №507/926/17, від 03 квітня 2019 року по справі №398/3484/16-а та від 14 листопада 2019 року по справі №348/2369/16-а.

З огляду на наведене, суд вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити переведення (призначення) ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 21.01.2021 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №7323-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 21.01.2021 року №01-08/303 і №01-08/304 з урахуванням проведених виплат.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність оскаржуваних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.04.2021 року за №1082-886/Ж-17/8-2400/21 здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 21.01.2021 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №7323-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 21.01.2021 року №01-08/303 і №01-08/304 з урахуванням проведених виплат.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш