Рішення № 100933895, 03.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року справа № 580/2358/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача – Жорнік М.О.(за ордером),

представника відповідача – Птухи В.І. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Жорнік М.О. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; далі-позивач) з позовною заявою до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36; далі-відповідач) в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради невиплачену заробітну плату за липень, серпень, вересень 2020 року у розмірі 204450 грн.

25.05.2021 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. У період з 30.08.2021 по 06.09.2021 та з 07.09.2021 по 08.10.2021 розгляд справи не відбувався в наслідок тимчасової непрацездатності головуючого судді.

20.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

27.10.2021 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Черкаської міської ради №2-6403 від 01.10.2020 достроково припинено повноваження секретаря Черкаської міської ради ОСОБА_1 та звільнено зі служби в органах місцевого самоврядування, однак, заробітна плата за період: липень, серпень, вересень 2020 року не була нарахована та виплачена. При цьому позивачем наголошено, що місячний посадовий оклад секретаря міської ради міста І групи становить 13500,00 грн. у відповідності до постановою Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. №268. Надбавка за ранг виплачується усім посадовим особам місцевого самоврядування, позивачеві відповідно до розпорядження міського голови від 07.02.2020 №67 р/к присвоєно шостий ранг посадової особи місцевого самоврядування, що становить 650,00 грн. Крім того, відповідно до Положення "Про преміювання керівництва міської ради та її виконавчого комітету, а також працівників виконавчих органів Черкаської міської ради", затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25.10.2016 №2-1159 (зі змінами) щомісячне преміювання здійснюється за фактично відпрацьований час у розмірі, що не перевищує граничних розмірів щомісячного преміювання, затверджених міською радою, а тому позивач має право на нарахування та отримання премії у розмірі 400% посадового окладу за кожен відпрацьований місяць.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і позов просив задовольнити.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що згідно табелю обліку робочого часу виконавчого комітету Черкаської міської ради та актів, позивач з 30.07.2020 по 01.10.2020 був відсутній на робочому місці з нез`ясованих причин. А оскільки заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, підстав для виплати останньої відсутні, як і відсутні підстави для преміювання.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Черкаської міської ради від 06.02.2018 №2-2889 «Про обрання ОСОБА_1 секретарем Черкаської міської ради», ОСОБА_1 обрано на посаду секретаря Черкаської міської ради.

На підставі рішення Черкаської міської ради від 06.02.2018 №2-2889, розпорядженням міського голови м. Черкаси від 07.02.2018 №52-р «Про ОСОБА_1 », прийнято на службу з 07.02.2018 в органах місцевого самоврядування та присвоєно йому 7 (сьомий) ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Згідно відомостей особової картки ОСОБА_1 №1035 форми №П-2ДС та запису №6 трудової книжки серії НОМЕР_1 , 07.02.2020 останьому присвоєно черговий 6 (шостий ранг) посадової особи місцевого самоврядування у відповідності до розпорядження міського голови № 67-р(к) від 07.02.2020.

10 червня 2020 року позивачем було подано заяву про звільнення його з посади секретаря Черкаської міської ради.

22.06.2020 у відповідності до розпорядження міського голови м. Черкаси №253-р «Про надання відпустки ОСОБА_1 » - секретар міської ради ОСОБА_1 в період з 22.06.2020 по 10.07.2020 перебував у відпустці без збереження заробітної плати тривалястю 19 календарних днів.

01.10.2020 рішенням Черкаської міської ради №2-6403 від 01.10.2020 достроково припинено повноваження секретаря Черкаської міської ради ОСОБА_1 та звільнено зі служби в органах місцевого самоврядування у зв`язку із його зверненням з особистою заявою до міської ради в порядку Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виведено зі складу виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Міським головою м. Черкаси видано розпорядження від 01.10.2020 № 377-(к) про проведення з ОСОБА_1 відповідних розрахунків.

02.10.2020 ОСОБА_1 повернуто трудову книжку, однак, заробітна плата за період липень, серпень, вересень 2020 року не була нарахована та виплачена згідно довідки про доходи, виданої Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради від 23.10.2020 №60.

Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача в цій частині, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що у відповідності до табелів робочого часу (липень, серпень, вересень 2020 року), секретар міської ради Нищик Я.В. з 13.07.2020 не з`являвся на роботі, при чому з 30.07.2020 були складені акти, що підписані директором департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Гончаром Ю.Г., заступником начальника управління - начальником відділу судового супроводу юридичного управління департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Горшановою В.І., головним спеціалістом відділу звернень департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Лисенко В.В., головним спеціалістом відділу кадрової роботи департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Підопригорою О.М., згідно яких ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 08.00 до 17.00 до 01.10.2020, тобто до дати прийняття Черкаською міською радою рішення від 01.10.2020 №2-6403 та виданням міським головою розпорядження від 01.10.2020 № 377-(к).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року № 2493-III (Закон 2493-III) визначає правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

За змістом ст. 7 Закону 2493-III, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Отже, звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування регулюються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на відносини, не врегульованих цим законом, поширюються норми законодавства про працю, зокрема Кодексу законів про працю України.

Згідно статті 10 Закону №2493-III, прийняття на службу секретаря сільської, селищної, міської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою.

Таким чином, посада секретаря міської ради є виборною посадою, на яку особи обираються або затверджуються відповідною радою.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

За змістом ч. 5 ст. 50 Закону № 280/97-ВР, повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Таким чином посада секретаря ради є виборною посадою, призначення та звільнення з даної посади відбувається виключно на підставі рішення відповідної ради, а тому положення Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо порядку звільнення секретаря сільської ради в даному випадку є спеціальними по відношенню до норм КЗпП України.

Як встановлено судом, 01.10.2020 рішенням Черкаської міської ради №2-6403 достроково припинено повноваження секретаря Черкаської міської ради ОСОБА_1 та звільнено зі служби в органах місцевого самоврядування.

Отже, до 01.10.2020 позивач перебував на посаді секретаря міської ради з огляду на особливості призначення та звільнення з займаної роботи.

Статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 Кодексу законів про працю України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу або яка має бути виконана (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з боржника заборгованість по заробітній платі в сумі 204450 грн. за липень, серпень, вересень 2020 року.

Порядок обчислення заробітної плати визначено Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Постановою Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268.

Відповідно до додатку 50 Постанови №268, затверджена схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату міських (крім мм. Києва та Севастополя) рад та їх виконавчих комітетів, сільських, селищних рад, що представляють інтереси об`єднаних територіальних громад, та їх виконавчих комітетів) місячний посадовий оклад секретаря міської ради міста І групи становить 13500,00 грн.

Відповідно до додатку 57 Постанови №268, затверджений розмір надбавки до посадових окладів за ранги посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема за шостий ранг надбавка становить – 650,00 грн.

Як встановлено судом, позивачу присвоєно згідно розпорядження міського голови від 07.02.2020 №67 р/к шостий ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Крім того, постановою №268 визначено, що преміювання секретарів сільських, селищних, міських рад, заступників сільських, селищних, міських голів, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, старост, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці за рішенням сільського, селищного, міського голови. При цьому цією Постановою встановлено - конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Відповідно до Положення «Про преміювання керівництва міської ради та її виконавчого комітету, а також працівників виконавчих органів Черкаської міської ради», затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25.10.2016 №2-1159 (зі змінами) щомісячне преміювання здійснюється за фактично відпрацьований час у розмірі, що не перевищує граничних розмірів щомісячного преміювання, затверджених міською радою.

Пунктом 2.4 Положення чітко визначено, що розмір щомісячних премій залежить від виконання показників, зазначених в пункті 2.2 та особистого внеску в загальні результати роботи.

Суд наголошує, що додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Як встановлено судом, що і не заперечується сторонами, в період за липень, серпень, вересень 2020 року, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, з огляду на це підстави виплачувати позивачу премії за успіхи в роботі відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що премія визначається керівником органу у відповідному місяці за виконану роботу і не співвідноститься з накладеними дисциплінарними стягненнями.

Таким чином, з огляду на обставини справи, Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 протиправно невиплачено заробітну плату за липень, серпень, вересень 2020 року у розмірі 37754грн., а саме виходячи з (13500грн. місячний посадовий оклад +650грн. виплата надбавки за ранг)* 3 місяця з урахуванням відсутності на роботі з 01.07.2020 по 10.07.2020 у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в наслідок пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, ст. 238 КЗпП України унормовано, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Отже, клопотання представника відповідача є необгрунтованим та таким яке не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем не понесені.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38764676) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) невиплачену заробітну плату за липень, серпень, вересень 2020 року у розмірі 37754 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2021