Рішення № 100930634, 05.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа №440/12031/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення з 80% до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні ОСОБА_1 перерахунку на підставі довідки ТУДСА України у Полтавській області від 10.04.2020 №02/1210/2020;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди на підставі довідки ТУДСА України у Полтавській області від 10.04.2020 №02/1210/2020 з 19.02.2020 з урахуванням фактично сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є суддею у відставці та має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Однак, пенсійний орган внаслідок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зменшив його розмір з 80% до 50% суддівської винагороди, виключивши зі стажу роботи, що дає право на відставку, календарний період строкової військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу, що призвело до зменшення визначеного законом розміру гарантованої державою виплати.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 24-26/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що при перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідач керувався приписами чинної на час перерахунку статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, на підставі якої визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

При призначенні довічного грошового утримання у лютому 2007 року пенсійний орган обчислив стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку, тривалістю 20 років 00 місяців 00 днів, зарахувавши до стажу роботи позивача: службу в ОСОБА_2 з 11.05.1971 по 10.05.1973 тривалістю 2 роки 00 місяців 00 днів, навчання в юридичному інституті з 01.08.1980 по 30.06.1984 тривалістю 01 рік 11 місяців 15 днів, роботу народним суддею Нововятинського міського народного суду Кіровської області з 18.03.1985 по 21.06.1987 тривалістю 02 роки 03 місяці 04 днів, роботу суддею, заступником голови Октябрського районного суду м. Полтави з 22.06.1987 по 04.04.2001 тривалістю 13 років 09 місяців 12 днів /т. 1, а.с. 48, 52-53/.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у лютому 2007 року обчислене у розмірі 80% суддівської винагороди, що підтверджено копією протоколу /т. 1, а.с. 52/.

У травні 2007 року ТУДСА України в Полтавській області пенсійному органу надано розрахунок стажу роботи судді, заступника голови суду у відставці, який дає право на отримання довічного грошового утримання, у якому до стажу роботи ОСОБА_1 зараховані періоди: служби в Радянській Армії з 11.05.1971 по 10.05.1973 тривалістю 2 роки 00 місяців 00 днів, навчання в юридичному інституті з 01.08.1980 по 30.06.1984 тривалістю 01 рік 11 місяців 15 днів, роботи на посаді в.о. народного судді Нововятинського міського народного суду Кіровської області з 28.12.1984 по 17.03.1985 тривалістю 00 років 02 місяці 21 день, роботи народним суддею Нововятинського міського народного суду Кіровської області з 18.03.1985 по 21.06.1987 тривалістю 02 роки 03 місяці 04 днів, роботи суддею, заступником голови Октябрського районного суду м. Полтави з 22.06.1987 по 05.09.2001 тривалістю 14 років 02 місяці 14 днів, а загалом - 20 років 07 місяців 24 дні /т. 1, а.с. 56-57/.

На підставі зазначеного розрахунку пенсійним органом у червні 2007 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% заробітку (суддівської винагороди) /т. 1, а.с. 62-63/.

Усі подальші перерахунки довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 упродовж 2008-2018 років пенсійні органи проводили з розрахунку 80% заробітку (суддівської винагороди), виходячи зі стажу роботи позивача на посаді судді тривалістю 20 років 07 місяців 23 дні, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями протоколів /т. 1, а.с. 73, 78, 91, 111, 113-117, 123, 131, 141, 144, 145, 168-171, 182-191, 211-212, 238-239, 242-246; т. 2, а.с. 38-40, 48-50, 56-60, 63-64, 71-77/.

10.04.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Полтавській області, на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, видано ОСОБА_1 довідку №02/1210/2020 про суддівську винагороду станом на 18.02.2020 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с.10/.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 16.04.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку ТУ ДСА в Полтавській області №02/1210/2020 від 10.04.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с.9/.

21.04.2020 відділом з питань перерахунків пенсій № 17 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Полтавській області прийнято рішення №487, яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 /т. 2, а.с. 89-90/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №440/4501/20, що набрало законної сили 25.11.2020, зобов`язано ГУПФ України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1210/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 /т. 2, а.с. 106-114/.

На підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1210/2020 та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №440/4501/20 ГУПФ України в Полтавській області 16.03.2021 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 з розрахунку 50% суддівської винагороди /т. 2, а.с. 130-131/.

04.03.2021 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1210/2020 /т. 1, а.с. 12/.

Листом від 01.04.2021 вих.№2637-1781/П-02/8-1600/21 відповідач повідомив про правомірність обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди виходячи з положень статті 142 Закону №1402-VIII /т. 1, а.с. 14-15/.

Не погодившись з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 50% від суми суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

На момент виходу позивача у відставку діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (надалі - Закон №2862-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Частиною четвертою цієї статті було передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У силу абзацу третього пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Так само, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

01.01.2012 набрав чинності Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №2453-VI), а Закон №2862-ХІІ втратив чинність.

Пунктом 11 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону №2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Так само, у абзаці четвертому пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), що є чинним на цей час, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Разом з цим, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII (у редакції Закону від 21.12.2016 №1798-VIII) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Так, у силу пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для збереження при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 розміру заробітку, за яким позивачу обчислено відповідну виплату на момент його виходу у відставку.

Спірні відносини виникли з огляду на набуття позивачем права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.

Так, у цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

У пунктах 16, 17 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 у справі №300/530/21 зазначив, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 у справі №300/530/21 дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402-VIII.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 необхідно враховувати розмір, встановлений частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.

З огляду на те, що Закон №2453-VI втратив чинність, а діючим Законом №1402-VIII не передбачено застосування відсоткового значення суддівської винагороди відповідно до Закону №2453-VI чи Закону №2862-ХІІ (за нормами якого право на відставку набув позивач), то для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відсутні правові підстави.

Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, ніж ті, які були передбачені Законом №2453-VI, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання за складовими суддівської винагороди, які передбачені Законом №1402-VIII, одночасно з розміром відсотку за Законом №2453-VI та/або Законом №2862-ХІІ.

При цьому суд зауважує, що розмір довічного грошового утримання, на який позивач має право згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Законів №2453-VI та №2862-ХІІ, а тому застосування відсоткового значення розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України.

Матеріалами справи у їх сукупності підтверджено, що стаж роботи позивача на посаді судді (з урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів) становить 20 років 07 місяців 24 дні /т. 1, а.с. 56/.

Таким чином, проводячи ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1210/2020 та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №440/4501/20 у розмірі 50% суддівської винагороди відповідач правомірно виходив з приписів статті 142 Закону №1402-VIII, а не приписів Законів №2453-VI та №2862-ХІІ, які втратили чинність та для застосування яких немає відповідної відсилочної норми у чинному законодавстві.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 29.09.2021 у справі №160/9739/20 та від 11.10.2021 у справі №160/10640/20.

Суд акцентує увагу на тому, що позивач реалізував право на відставку за наявності мінімально необхідного стажу роботи на посаді судді (з урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів) тривалістю повних 20 років, а тому щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 правомірно обчислене відповідачем виходячи з 50% суддівської винагороди; підстав для збільшення позивачу щомісячного довічного грошового утримання на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років немає.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, суд звертає увагу на такі обставини.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників спірних відносин, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Оскільки судом у справі №440/4501/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди, як передбачених, підстави позову у зазначеній вище справі є відмінними від цього спору, такий спір є новим. А тому, підстав для закриття провадження у цій справі немає.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 01.10.2021 №73186 /т. 1, а.с. 18/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /т. 1, а.с. 19/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені частиною восьмою статті 18, частинами сьомою, восьмою статті 44, статтями 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Кукоба