Рішення № 100929826, 28.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року м. Львів

справа №380/4483/20

провадження № П/380/4617/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача - Жак Н.Т.,

представника відповідача – Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж – Захід» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж – Захід» (80193, м. Соснівка, вул. Львівська, 5/18, ЄДРПОУ 25550718) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039) у якій позивач просить:

- визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення – рішення від 24.03.2020 №0003460501;

- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ТОВ «Престиж – Захід» судові витрати.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки не містить доказів факту порушення підприємством норм податкового законодавства. У перевірений період підприємство мало фінансово – господарські правовідносини з контрагентом ТОВ «Максбудрем» на підставі договору на виконання ремонтно – будівельних робіт №01/07 від 01.07.2019, за умовами якого замовник доручає, а підрядник виконує роботи на об`єктах замовника. Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ-3 між ТОВ «Престиж – Захід» та ТОВ «Максбудрем» за період серпень та вересень 2019 року, платіжними дорученнями, копією акту звіряння взаємних розрахунків, карткою рахунку 631 за період з 01.08.2019 по 30.09.2019 а також тим, що дані роботи були передані власнику майнового комплексу ПрАТ «ВФ Україна», який являється замовником реконструкції об`єкта нерухомого майна під розміщення телекомунікаційного центру зв`язку, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, які в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Усі первинні документи оформлено відповідно до вимог законодавства. Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль – забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети – отримання прибутку. З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень – рішень ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки. Економічний ефект від здійснених господарських операцій із ТОВ «Максбудрем» позивач отримав у вигляді реалізованої реконструкції об`єкта нерухомого майна під розміщення телекомунікаційного центу зв`язку майнового комплексу ПрАТ «ВФ Україна». У свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій ТОВ «Максбудрем» було зареєстроване в ЄДРПОУ, зареєстроване платником податків, банкрутом не визнавалось та на цей час здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Максбудрем» на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів у відповідності до здійснених господарських операцій. Просить позов задоволити у повному обсязі.

02.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що доводи контролюючого органу про нереальність операцій з ТОВ «Максбудрем» ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимим доказами. Зазначає, що наявність у позивача достатньої кількості трудових ресурсів, власних та орендованих основних засобів не свідчить про відсутність потреби у залученні до виконання будівельних робіт субпідрядників, оскільки в цей період позивачем виконувались значні обсяги будівельних та ремонтних робіт одночасно на 2 великих об`єктах, про що було відомо відповідачу. Окрім того, звертає увагу на те, що постанови Червоноградського міськрайонного суду Львівської області від 02.06.2020 оскаржені в апеляційному порядку.

Представник позивача в судовому зсіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив, просить позов задоволити у повному обсязі.

Заперечення відповідача:

28.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не погодився з позовними вимогами та вважає їх такими, що не враховують всіх обставин справи та не базуються на нормах чинного законодавства. В обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті за результатами перевірки, що оформлена актом від 28.02.2020 №418/05.1/25550718, в процесі проведення якої встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Максбудрем», оскільки такі фактично не відбувалися. В матеріалах перевірки описана інформація щодо неможливості виконання ТОВ «Максбудрем» цивільно – правових зобов`язань в частині здійснення будівельних робіт у зв`язку із відсутністю у зазначених суб`єктів господарювання економічних можливостей. В основу висновків про нереальний характер задокументованих ТОВ «Престиж – Захід» господарських операцій покладена інформація, що міститься в АІС «Податковий блок». Зокрема, згідно даних системи ТОВ «Максбудрем» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області. Основний вид діяльності – будівництво житлових і нежитлових будівель. Чисельність працівників в серпні 2019 року – 11 осіб, вересні 2019 року – 12 осіб, виплати доходів по цивільно – правових договорах та за ознакою « 157- дохід виплачений самозайнятій особі» не проводились. Відповідно до АІС «Податковий блок» підсистема «Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України» встановлено, що ТОВ «Максбудрем» протягом серпня та вересня 2019 року здійснювало виконання будівельних робіт на користь 67 суб`єктів господарювання на значній території України. Відповідно до даних ІС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Максбудрем» не здійснювало придбання послуг субпідряду, залучення до виконання робіт треті х осіб, а також послуг з придбання чи оренди основних засобів. Тому вважає, що ТОВ «Максбудрем» не могли здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності власних та залучених основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт. Сам договір між позивачем та ТОВ «Максбудрем» не містить інформації щодо істотних умов, таких як предмет, ціна та строк виконання робіт. Аналіз копій актів приймання виконаних робіт засвідчив, що їх зміст додатково вказує на нереальність операцій з надання вказаних послуг за серпень – вересень 2019 року. На необґрунтованість податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями вказують також постанови Червоноградського районного суду Львівської області від 02.06.2020 по справі №459/932/20 та від 09.06.2020 по справі №459/931/20. Відтак, на переконання відповідача, на нереальність господарських операцій між ТОВ «Престиж – Захід» та ТОВ «Максбудрем» вказують численні прямі та непрямі докази, зібрані перевертючими в ході проведення перевірки позивача, які в сукупному взаємозв`язку підтверджують їх удаваність та виключну спрямованість на отримання податкової вигоди. Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 11.06.2020 позовну заяву залишено без руху.

18.06.2020 позивачем подано заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 02.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальність «Престиж – Захід» зареєстроване як юридична особа 22.04.1998 року, ЄДРПОУ 25550718, є платником податку на додану вартість (з 01.07.2004). Згідно витягу з ЄДРПОУ, до видів діяльності позивача віднесено: будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво інших меблів, виробництво щитового паркету, виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, установлення столярних виробів, покрівельні роботи, роздрібна торгівля залізними виробами будівельними матеріалами та санітарно – технічними виробами в спеціалізованих магазинах, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, інша професійна, наукова та технічна діяльність.

На підставі направлень від 17.02.2020 №1722, 1723 та відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.02.2020 №1045, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Престиж – Захід» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Максбудрем» за період серпень та вересень 2019 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 28.02.2020 №418/05.1/25550718 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Престиж – Захід» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п. 200.2, п.200.4 Податкового кодексу України (далі – ПК України) внаслідок чого підприємством занижено податкова на додану вартість на загальну суму 687121 грн., в тому числі за вересень 2019 у сумі 687121 грн.

24.03.2020 ГУ ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки від 28.02.2020 №418/05.1/25550718 винесено податкове повідомлення – рішення №0003460501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 858901,25 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 687121 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 171780,25 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС у Львівські області. За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення, згідно з яким висновки акта перевірки вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ «Престиж – Захід» від 13.03.2020 не спростовують висновки акта.

Не погоджуючись з правомірністю винесення податкового повідомлення – рішення від 24.03.2020 №0003460501, позивач його оскаржив в адміністративному порядку. Однак, рішенням ДПС України від 19.05.2020 №16538/6/99-00-08-05-01-06, залишено без змін податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24.03.2020 №0003460501, а скаргу – без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням – рішенням 24.03.2020 №0003460501, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.8 ст. 201 ПК України, Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.14.1.231 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» (замовник) укладено договір генерального підряду №DZ-19-500064 від 21.01.2019, відповідно до п.1.1 якого генпідрядник, відповідно до ліцензії АЕ №525323 ДАБІ від 09.12.2014 зобов`язується виконати, на умовах цього договору генерального підряду і за завданням замовника комплекс робіт по реконструкції об`єкту нерухомого майна під розміщення Телекомунікаційного центру зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» в м. Львів, вул. Пасічна, 135, що виконуються в рамках проекту «Капітальний ремонт комплексної будівлі для розміщення технології та персоналу (м. Львів, вул. Пасічна,135)», а замовник зобов`язується прийняти виконані належним чином роботи й оплатити їх вартість генпідряднику на умовах, визначених цим договором і додатковими угодами до нього, що є невід`ємними частинами даного договору з моменту їх вступу в дію. Відповідно до п.1.2 договору генерального підряду, комплекс робіт з реконструкції об`єкту, що зобов`язується виконати генпідрядник складається з: загальних будівельно – монтажних робіт; електромонтажних робіт; сантехнічних робіт; робіт по вентиляції та кондиціюванню; робіт з благоустрою території; робіт з газо забезпечення; робіт по улаштуванню протипожежного водопроводу; робіт з оздоблення фасадів; робіт з улаштування систем протипожежного захисту; робіт з монтажу устаткування дахової котельні; виконання функцій замовника з одержання дозвільної документації; інших робіт. Згідно п.2.1 договору генерального підряду, у зв`язку з тим, що роботи виконуються поетапно, по кожному етапу визначається вартість, терміни і види виконуваних робіт та складається відповідна додаткова угода. Згідно п.4.5, 4.8 договору генерального підряду, проміжні розрахунки та кінцевий розрахунок замовним здійснює протягом 15 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт відповідно до додаткових угод. Підставою для підписання актів виконаних робіт є належним чином виконані роботи. Акти виконаних робіт готуються генпідрядником та підписуються повноважними представниками сторін, за результатами приймання відповідних робіт. Згідно п.6.1.3, 6.1.6 договору генерального підгляду, вибір субпідрядників погоджувати з замовником. Кінцеве рішення у визначенні субпідрядників приймає замовник. Погодження відбувається шляхом обміну повідомленнями засобами електронної пошти. Проводити закупівлю будівельних матеріалів у корпоративного постачальника замовника. При підписанні актів виконаних робіт надавати замовнику копії накладних з вказаною вартістю матеріалів.

Між позивачем (генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» (замовник) укладено додаткові угоди до договору генерального підряду №DZ-19-500064 від 21.01.2019, зокрема: №3 від 14.03.2019; №4 від 12.08.2019; №6 від 05.09.2019; №8 від 15.11.2019.

01.07.2019 між позивачем (замовник) та ТОВ «Максбудрем» (підрядник) укладено договір на виконання ремонтно – будівельних робіт №01/07, відповідно до п.2.1 якого, замовник доручає, а підрядник виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об`єктах замовника, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає її в обумовлені строки замовнику. Усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини протягом гарантійного строку експлуатації об`єкту, а замовник зобов`язується передати підряднику фронт робіт, прийняти та оплатити роботи. Згідно п.3.1 договору, договірна ціна за цим договором складає: згідно актів виконаних робіт та включає витрати підрядника на необхідні матеріали.

Підрядником та замовником на підтвердження виконання умов договору від 01.07.2019 №01/07 складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 3284481,60 грн., в т.ч. ПДВ 547413,60 грн. у серпні та вересні 2019 року.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Престиж – Захід» взаєморозрахунки з ТОВ «Максбудрем» за період серпень 2019 – вересень 2019 відображено наступними проведеннями: Дт 93 Кт 631- 3284481,60 грн., Дт 631 Кт 311- 4148721,60 грн.; Дт 6442 Кт 631- 691454 грн.

Оплата по договору від 01.07.2019 №01/07 здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку на суму 4148721,60 грн. згідно платіжних доручень від 20.08.2019 №41, від 21.08.2019 №42, від 11.09.2019 №4320, від 23.09.2019 №4371.

ТОВ «Максбудрем» для ТОВ «Престиж – Захід» зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №9 від 21.08.2019, №10 від 20.08.2019, №2 від 11.09.2019, №1 від 11.09.2019, №1 від 20.08.2019.

Водночас, зі змісту акту перевірки вбачається, що посадові особи відповідача дійшли висновку, що ТОВ "Максбудрем " не здійснювало операцій з надання ТОВ "Престиж – Захід" будівельно-монтажних робіт на вказаному об`єкті, а лише здійснювало складання первинних бухгалтерських документів на безтоварні операції. Зокрема, в акті перевірки зазначається, що за результатами аналізу діяльності постачальника відповідно до наявної інформації в АІС «Податковий блок» перевіркою встановлено, що за період серпень 2019 та вересень 2019 та в попередніх періодах у ТОВ «Максбудрем» відсутнє придбання послуг по виконанню ремонтно – будівельних робіт по об`єктах ПрАТ «МТС Україна», загально будівельних (демонтажних) робіт та придбання необхідних матеріалів для ремонтно – будівельних робіт, що свідчить про відсутність придбання робіт (послуг), матеріалів для подальшої їх реалізації на ТОВ «Престиж – Захід». Згідно проведеного аналізу даних ЄРПН та Балансу станом на 31.12.2018 встановлено відсутність власних та орендованих основних фондів, транспортних засобів, спецтехніки необхідної для виконання вищезазначених робіт. ТОВ «Максбудрем» маючи невідповідний штат працівників, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних та ремонтних робіт одночасно у Львівській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Івано – Франківській, Полтавській, Харківській областях та м. Києві, що свідчить про нереальний характер їх фактичного проведення.(сторінка 16 акта перевірки).

Крім того, в акті перевірки вказано, що ТОВ «Максбудрем» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутністю залучених контрагентів – підрядників необхідних для виконання вищевказаних робіт (сторінка 18 акта перевірки).

Аналогічні висновки наведені відповідачем і у відзиві на позовну заяву.

Водночас суд не може погодитись із вказаними висновками відповідача, оскільки системний аналіз фінансово-господарських операцій, первинних документів, які підтверджують здійснення будівельно-монтажних робіт, первинних документів, які підтверджують передачу виконаних будівельно-монтажних робіт ПрАТ «ВФ Україна» (замовнику), а також інших доказів свідчить про реальність господарських операцій, правильність відображення їх в обліку, наявність для позивача ділової мети та розумної економічної причини їх здійснення.

Пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року за № 73, визначено, що витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно із пунктами 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Як встановлено пунктом 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

З огляду на приписи статей 44 та 134 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу витрат вартість виконаних будівельно-монтажних робіт від ТОВ "Максбудрем", та у відповідності до вимог статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.181, статті 198 пункту 198 підпункту "а" та пункту 198.6 Податкового кодексу України включав до складу свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за такі будівельно-монтажні роботи, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 частини 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Таким чином, підставою для виникнення у позивача витрат, а також права на податковий кредит з ПДВ є факт реального здійснення будівельно-монтажних робіт та здійснення операцій із придбання та оплати таких робіт, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому реальний характер договору на виконання ремонтно – будівельних робіт №01/07 від 01.07.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "Максбудрем" підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по виконанню робіт, про що свідчать надані для перевірки документи, а також наявні в матеріалах справи докази: договір №01/07 від 01.07.2019 (том 1 а.с.50-51), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ – 2в та форма КБ – 3) (свідчать про факт виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядником та їх прийняття позивачем, як замовником) (том 1 а.с.52-90); податкові накладні (свідчать про право Позивача на податковий кредит); ліцензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж - Захід" від 23.12.2014 АЕ №525323 (том 1 а.с.109-110), договір генерального підряду №DZ-19-500064 від 21.01.2019 та додаткові угоди до нього, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ – 2в та форма КБ – 3) (свідчать про фактичну передачу виконаних будівельно-монтажних робіт позивачем як генпідрядником замовнику та їх прийняття замовником); копії платіжних доручень (том 1 а.с.91-94); акти звіряння взаємних розрахунків (том 1 а.с.95); штатний розпис ТзОВ «Престиж – Захід» (том 1 а.с. 96-107); дозвіл №0099.19.46, №0334.17.46, виданий ТзОВ «Престиж – Захід» (том 1 а.с.111, 113); ліцензія АЕ №291833 (том 1 а.с.112); ліцензія від 28.11.2018 №72-Л, видана ТзОВ «Максбудрем» (том 1 а.с.124-125).

Відповідні первинні бухгалтерські документи між позивачем та ТОВ "Максбудрем" були оформлені за наслідками фактичного здійснення господарських операцій, які спричинили зміни майнового стану позивача, як суб`єкта господарювання та платника податків. Такі господарські операції супроводжувалися реальним рухом активів на підприємстві, а їх результати були відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Престиж - Захід". Відповідні первинні документи підписані уповноваженими представниками сторін.

Правові наслідки у вигляді наявності у позивача витрат та права на формування відповідних сум податкового кредиту виникли за наявності сукупності таких обставин та підстав, як фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій з виконання будівельно-монтажних робіт; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такі операції; наявності у сторін договору спеціальної податкової правосуб`єктності (на момент здійснення господарських операцій всі суб`єкти були зареєстровані платниками ПДВ); наявності у Товариства належним чином зареєстрованих податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу на те, що відповідач прийшов до висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ "Максбудрем" на підставі витягів податкової інформації, складених податковими органами, які містять висновки про наявність у підприємства-контрагента позивача ознак фіктивності (відсутність можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутністю залучених контрагентів – підрядників необхідних для виконання вищевказаних робіт).

Водночас, такі твердження не є безумовною підставою для висновку про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Ставлячи під сумнів можливість виконання ТОВ "Максбудрем" робіт за договором підряду, відповідач посилається, зокрема, на недостатню кількість працівників, які перебували у трудових відносинах із вказаним товариством. Водночас, у відповідний період у трудових відносинах з ТОВ "Максбудрем" перебувало 12 працівників, про що вказано в акті перевірки. Твердження контролюючого органу про те, що ТОВ «Максбудрем» маючи невідповідний штат працівників, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних робіт та ремонтних робіт одночасно у 9 областях України та м. Києві не обґрунтовані в частині поняття «значних обсягів робіт» та «невідповідний штат працівників». При цьому, в акті перевірки не відображено інформації про те, які ж обсяги робіт було виконано ТОВ «Максбудрем» у спірний період по договорах з іншими контрагентами (окрім позивача).

Крім того, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Максбудрем" наявна ліцензія на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, термін дії з 28.11.2018 року (том 1 а.с. 124,125), що підтверджує можливість суб`єкта господарювання здійснювати вказану у ліцензії діяльність з точки зору організаційних, кваліфікаційних та технологічних вимог.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про нереальність договору.

Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інформація з баз даних, стосується виключно контрагента і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як покупця товарів та робіт у його контрагента.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4648/13-а, зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постанові від 16.01.2018 у справі №826/1398/14.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

За таких обставин посилання відповідача виключно на податкову інформацію та дані з електронних баз даних фіскальних органів по контрагенту позивача щодо відсутності у нього виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, в якості обґрунтування висновку нереальності здійснення господарських операцій, оскільки такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару, виконання робіт.

Таким чином, доводи відповідача щодо неспроможності контрагента позивача здійснити надання послуг за вищенаведеним договором, не підтверджені жодними належними доказами.

Водночас контролюючим органом не враховано, що порушення вимог законодавства зі сторони контрагентів Товариства не можуть мати негативних наслідків для самого ТОВ "Престиж - Захід", оскільки останнє діяло у цих правовідносинах добросовісно, з повним і неухильним дотриманням вимог податкового законодавства. Контролюючим органом не встановлено фактів, які б свідчили про обізнаність посадових осіб ТОВ "Престиж - Захід" про можливу протиправну діяльність контрагентів та про узгодженість таких дій. Позивач прийняв за відповідними актами приймання будівельних робіт виконані субпідрядником (ТОВ "Максбудрем") будівельно-монтажні роботи та відповідно здав їх Замовнику за Договором генерального підряду.

Окрім того, суд також вважає за необхідне звернути увагу і на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічну позицію займає і Верховний Суд, що викладені, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року (справа №815/3479/17), від 31 липня 2018 року (справі № 817/1339/17), від 31 липня 2018 року (справа № 808/1507/16), від 06 червня 2018 року (справі № 822/1866/15).

Згідно із вимогами статті 242 частини 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також перевіркою було встановлено ряд невідповідностей в актах приймання будівельних робіт. Разом з тим, як випливає із листа ТОВ "Престиж - Захід" від 03.09.2020 №03/09 до ТОВ «Максбудрем» позивач просить вважати правильним найменування будівництва та його адреса: Виконання ремонтно – будівельних робіт по об`єктах ПрАТ «ВФ Україна» за адресою: м. Львів, вул. Пасічна,135 на замовлення ТзОВ «Престиж – Захід», та привести у відповідність первинні документи форми КБ-3 довідка про вартість виконаних будівельних робіт, та КБ-2в акт приймання виконаних будівельних робіт за період з липня 2019 по грудень 2019.

Стосовно наведених обставин суд враховує, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічну позицію займає Верховний суд, про які зазначив, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року (справа №815/3479/17), від 19 червня 2018 року (справа № 826/7704/17), від 21 серпня 2018 року (справа №820/10730/13-а).

У даному випадку сукупність інших обставин та обсяг первинних документів та інших доказів безсумнівно доводить реальний товарний характер здійснених господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про те, що сам договір між позивачем та ТОВ «Максбудрем» не містить інформації щодо істотних умов, таких як предмет, ціна та строк виконання робіт, суд такі відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту договору на виконання ремонтно – будівельних робіт між позивачем (замовник) та ТОВ «Максбудрем» (підрядник) №01/07 від 01.07.2019 він містить предмет: (п.2.1)«Замовник доручає, а підрядник виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об`єктах замовника, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає її в обумовлені строки замовнику. Усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини протягом гарантійного строку експлуатації об`єкту, а замовник зобов`язується передати підряднику фронт робіт, прийняти та оплатити роботи»; ціна: (п.3.1) «договірна ціна за цим договором складає: згідно актів виконаних робіт та включає витрати підрядника на необхідні матеріали»; строк виконання робіт: (п.5.1) «підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт упродовж десяти днів з моменту отримання аванс. Орієнтований термін виконання робіт протягом 2019 року. Зазначена дата може змінюватись, що затверджується сторонами у додатковій угоді до цього договору.»

Щодо мети укладення договору між позивачем та ТОВ «Максбудрем» судом враховуються доводи позивача про те, що у період з серпня по вересень 2019 року ними виконувалось великий обсяг робіт на іншому об`єкті будівництва відповідно до договору будівельного підряду №11-05/ВТ від 14.11.2018 на виконання комплексної модернізації будівлі ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 за адресою Волинська обл., м. Нововолинськ в рамках проекту «Перший крок у переході на використання відновлювальних джерел енергії», що підтверджується копією договору (том 2 а.с.30-31). Тому, з метою дотримання строків виконання будівельних робіт за договором з ПрАТ «ВФ Україна», ними укладено договір з ТОВ «Максбудрем».

Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, судом резюмується, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Максбудрем" мають реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, а тому відсутні підстави для висновків про завищення витрат та заниження податкових зобов`язань по податку на прибуток, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також реєстрація контрагентом позивача податкових накладних, оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами.

В той же час, недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року (справі №820/19541/14).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Щодо доводів контролюючого органу про те, що на необґрунтованість податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями вказують також постанови Червоноградського районного суду Львівської області від 02.06.2020 по справі №459/932/20 та від 09.06.2020 по справі №459/931/20, суд такі відхиляє з огляду на наступне.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 02.06.2020 у справі №459/932/20 ОСОБА_1 (головний бухгалтер ТОВ «Престиж – Захід») визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 ч.1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 02.06.2020 у справі №459/931/20 ОСОБА_2 (директор ТОВ «Престиж – Захід») визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 ч.1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. в користь держави.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу суд виходить з того з того, що обставина порушення бухгалтером та директором товариства порядку ведення податкового обліку, не може бути покладена в основу судового рішення у даній адміністративній справі, оскільки цими постановами не встановлено обставин і не містять висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Максбудрем» та не є підставою для висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №2а-12404/11/1370.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 №0003460501, прийняте відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 72-77, 90,94, 139, 241-246, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 24.03.2020 №0003460501, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж – Захід» (ЄДРПОУ 25550718) 12883,52 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.11.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна