Рішення № 100929725, 08.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12451/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області про визнання зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, в якій позивач просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення позивачу суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 28060,00грн. згідно з квитанцією №33834 від 23.04.2021.

Ухвалою від 02.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також зобов`язав позивача подати додаткові докази.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що вперше придбав житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. Позивач вважає, що має право на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири у розмірі28060,00грн.

28.08.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що відповідач не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, йому не відомо чи придбавають таке житло вперше. Позивач не надав жодних документів, які б підтверджували, що майно придбане вперше. Питання звільнення від сплати збору мало б вирішуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Посилається на те, що 26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яким запроваджено механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та відповідно не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

22.09.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав. Вважає аргументи відповідача безпідставними. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що до спірних відносин не повинні застосовуватися положення постанови КМУ №1740 від 03.11.1998 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Вказує, що довідка з місця проживання не підтверджує невикористання житлового чека, зазначає, що жодних житлових чеків позивач ніколи не отримував. Вважає, що відповідач помилково ототожнив підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з підставами для формування подання.

Третя особа правом на подання пояснення щодо позову та відзиву не скористалася.

Дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 23.04.2021, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Синюк С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1527 між позивачем (покупець) та товариством з додатковою відповідальністю «Львівський завод будівельних виробів» (продавець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки №255750345 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 07.05.2021, позивач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до квитанції №33834 від 23.04.2021 позивач сплатив 28060,00 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до УК Франківському районі м.Львова (код отримувача 38008294).

26.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із претензією про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. До заяви долучив копію договору купівлі-продажу, копію квитанції про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування №33834 від 23.04.2021, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача, копію свідоцтва про право на надання правової допомоги, також копію ордера на надання правничої допомоги.

Листом від 02.06.2021 №1300-5604-8/48942 відповідач повідомив позивача про те, що долучені до заяви документи не підтверджують факт придбання нерухомості вперше.

Виходячи з наявності підстав для зобов`язання відповідача сформувати подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" об`єктом оподаткування для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 вказаного Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для таких суб`єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного у пункті 8 статті 2 вказаного Закону (пункт 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування").

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що у справах про повернення 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) суди задовольняли позовні вимоги позивачів Мотиви судових рішень зводилися до того, що відсутність законодавчого механізму довести обставину придбання житла вперше на стадії нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири змушує людину сплатити цей збір, інакше їй відмовлять у вчиненні згаданої нотаріальної дії. Надалі органи Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), котрі не мають достовірного законодавчого механізму перевірки твердження про придбання житла вперше, відмовляють фізичній особі у видачі подання про повернення з бюджету помилково сплаченого збору. Суди відхиляли доводи ПФУ про відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше з тих мотивів, що саме держава повинна створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на фізичну особу, що не є платником збору на загальнообов`язкове пенсійне страхування.

Разом з цим, 26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866).

Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, зокрема, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Пункт 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає наступний зміст:

«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 вказаного Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

За наведених обставин, суд відхиляє доводи представника позивача про нерелевантність Порядку №1740, оскільки такі ґрунтуються на довільному трактуванні правового регулювання спірних правовідносин.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У цьому випадку саме фізична особа повинна довести, що помилилася, коли зайво сплачувала збір, а не перекладати тягар доказування своєї помилки на державу, котра створила цілком доступний та дієвий механізм доказування цієї обставини.

У вимірі спірних правовідносин суд акцентує увагу на тому, що позивач, звертаючись до відповідача із претензією від 26.05.2021, не додав відомостей про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що повинні підтверджуватися довідками з місць проживання (після 1992 року).

Отже, поданий позивачем до відповідача пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення, тому відповідач цілком обґрунтовано відмовив заявнику у формування подання про повернення коштів з бюджету.

Суд також вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що суд у цій справі перевірив обґрунтованість відмови відповідача. У цьому контексті суд звертає увагу, що відмова відповідача, оформлена листом від 02.06.2021 №1300-5604-8/48942 не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.

Щодо аргументів представника позивача про те, що довідка з місця проживання не підтверджує використання житлових чеків суд зауважує, що спір, який розглядається стосується питання факту, а не питання права. Як наслідок, вказане впливає на предмет доказування у цій справі.

У свою чергу, суд зазначає, що під предметом доказування слід розуміти коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов`язані з правильним вирішенням питання про права і обов`язки сторін.

При цьому мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права, а також підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

У вимірі спірних правовідносин, суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що довідка з місця проживання не підтверджує використання житлових чеків, оскільки такі не впливають на правомірність рішення відповідача, зважаючи на те, що позивачем на підтвердження обставини про використання житлових чеків не подано жодних доказів. Суд наголошує, що відповідач, відмовляючи у повернення відповідного збору, керувався тим, що позивачем не подано необхідний пакет доказів, а не тим, що окремі докази не можуть підтвердити обставин, які підлягають з`ясуванню при вирішенні питання про повернення збору.

Щодо тверджень представника позивача про помилкове ототожнення відповідачем підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з підставами для формування подання, то суд зауважує, що формування подання для повернення помилково сплаченого збору є наслідком сплати збору за наявності підстав для звільнення від сплати такого збору. Як встановлено судом, відповідач, дослідивши подані позивачем документи обґрунтовано дійшов висновку про не підтвердження позивачем підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, суд висновує про помилковість висновків представника позивача у цій частині.

Додатково суд зазначає, що ухвалою від 02.08.2021 витребувано від позивача додаткові докази. Незважаючи на це, позивач вимоги ухвали суду не виконав, додаткові докази не подав. Відсутність витребуваних доказів не дає можливості суду встановити наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 8 листопада 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик