Ухвала суду № 100929438, 08.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 листопада 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/5456/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Юрченка Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 30 вересня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Юрченка Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі – відповідач), з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 , щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2017 року по 2021 рік;

2) зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 , невиплаченої частини щорічної грошової допомоги до 5 травня за період часу з 2017 року по 2021 рік, з урахуванням раніше отриманої частини відповідної допомоги.

Ухвалою від 04 жовтня 2021 року позовну заяву адвоката Юрченка Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п`яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для надіслання відповідачу, з визначенням належного відповідача у справі, із зазначенням відносно нього всіх відомостей, передбачених пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, із зазначенням правового обґрунтування виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за минулий період 2017 - 2019 роки до прийняття Конституційним Судом України рішенням від 27.02.2020, з врахуванням незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів та можливості поширення зазначеного рішення Конституційного Суду України на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення (грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2019 роки), тобто до набуття з 27 лютого 2020 року позивачем права на соціальне забезпечення у порядку, встановленому статтею 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV«Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом щодо недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2020 роки разом із документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку.

Від представника позивача 29 жовтня 2021 року до суду надійшов супровідний лист, до якого додано уточнену позовну заяву та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що своєчасно звернутися з позовною заявою до Луганського окружного адміністративного суду в строк, передбачений вимогами статті 122 КАС України, ОСОБА_1 не мав можливості, так як проходив службу в лавах ЗС України, що підтверджується контрактами про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу від 30.09.2016, з відміткою про поновленням контракту, наказами про звільнення від 25.06.2020 та 17.06.2021, рішенням Луганського окружного адміністративного суду № 360/2671/20 від 05.02.2021, про поновлення на службі ЗС України, і фактично не міг не скористатися допомогою фахівця в галузі права або навіть особисто звернутися з позовною заявою до суду, так як не мав доступу, ні до друкованих ні електронних засобів для оформлення позовної заяви.

Просив поновити строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Дослідженням клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду встановлено, що основним доводами клопотання є проходження позивачем служби в Збройних силах України і фактично не міг не скористатися допомогою фахівця в галузі права або навіть особисто звернутися з позовною заявою до суду, так як не мав доступу, ні до друкованих ні електронних засобів для оформлення позовної заяви.

Щодо зазначеного доводу представника позивача.

Статтею 17-1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII) передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, перебіг шестимісячного строку на звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом розпочався:

- щодо грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік – з 01 жовтня 2017 року та сплив 31 березня 2018 року;

- щодо грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік – з 01 жовтня 2018 року та сплив 31 березня 2019 року;

- щодо грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік – з 01 жовтня 2019 року та сплив 31 березня 2020 року;

- щодо грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік – з 01 жовтня 2020 року та сплив 31 березня 2021 року.

Дана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 по справі № 607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Позивачем до суду не додано належних доказів, які б підтверджували неможливість звернутися до суду з позовом у визначений КАС України строк протягом пів року саме з підстав проходження військової служби.

Надані представником позивача копії контрактів підтверджує лише факт проходження позивачем військової служби.

Проте, суду не надано жодних доказів, що позивач кожен день у період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2021 року безпосередньо виконував свої посадові обов`язки за місцем проходження служби у військовій частині.

Суд зазначає, що жодним законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору щодо перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня. Зокрема, Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у межах спірних правовідносин не передбачає досудового врегулювання спору шляхом звернення до органу з питань соціального захисту населення з заявою (скаргою) з приводу щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону.

У зв`язку з викладеним звернення позивача до органу з питань соціального захисту населення з заявою (скаргою) про перерахунок та доплату щорічної допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, у межах спірних правовідносин не є обов`язковим та не може вважатись досудовим порядком вирішення спору.

Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20.

Єдиним способом захисту порушеного права у цьому випадку є звернення до суду.

Суд зазначає, що позивач з 15 лютого 2017 року є учасником бойових дій, а отже, і отримувачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 2017 року. Таким чином позивачу має бути достеменно відомо про порядок, розміри та строки виплати такої допомоги.

Крім того суд звертає увагу представника позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 в якій суд дійшов висновку, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Отже доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не підтверджено жодним належним доказом.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем в заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.

Таким чином, позивачу слід звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.

Крім того, з огляду уточненої позовної заяви не вбачається, що представником позивача наведено правове обґрунтування виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за минулий період 2017 - 2019 роки до прийняття Конституційним Судом України рішенням від 27.02.2020, з врахуванням незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Тільки з дати прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, тобто в 2020 році у позивача виникло право на отримання допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Позивачем не наведено правового обґрунтування можливості поширення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення (грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2019 роки), тобто до набуття з 27 лютого 2020 року позивачем права на соціальне забезпечення у порядку, встановленому статтею 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV«Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій – п`ять мінімальних пенсій за віком.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За приписами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини третьої статті 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Частиною шостою статті 121 КАС України визначено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на три календарних днів з дня отримання ухвали про продовження строку.

Керуючись статтями 12, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Продовжити адвокату Юрченку Володимиру Григоровичу в інтересах ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 3 календарні дні з дня отримання даної ухвали суду.

Запропонувати позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом разом із документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку;

- уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копії для надіслання відповідачу, із зазначенням правового обґрунтування можливості поширення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення (грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2019 роки), тобто до набуття з 27 лютого 2020 року позивачем права на соціальне забезпечення у порядку, встановленому статтею 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV«Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій – п`ять мінімальних пенсій за віком.

У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя К.О. Пляшкова