Рішення № 100929097, 08.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ № 320/11589/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.10.2021 просив суд:

- скасувати постанову ВП № 66625677 від 27.08.2021 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову ВП № 66625677 від 27.08.2021 про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанову ВП № 66625677 від 27.08.2021 про стягнення витрат виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, безпідставно відкрито спірне виконавче провадження, оскільки рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, оскаржено в апеляційному порядку, що свідчить про те, що рішення не набрало законної сили. З урахуванням викладеного вважає, що постанови відповідача суперечить вимогам закону та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 26.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача в установлений судом строк відзиву на позовну заяву з невідомих для суду причин не надійшло, витребуваних документів (матеріалів виконавчого провадження) не надано.

Враховуючи, що відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк без поважних причин не скористався, у відповідності до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за необхідне розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 320/11366/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області, що полягають у безпідставному поверненні без належного виконання виконавчих листів: № 810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у розмірі 3224, 94 грн., № 320/567/19 від 13.05.2019 про стягнення коштів у розмірі 20298, 54 грн., № 320/567/19 від 13.05.2019 про стягнення коштів у розмірі 17706, 20 грн. Зобов`язано Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області поновити в черзі бюджетної програми КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» виконавчі листи: № 810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у розмірі 3224, 94 грн., № 320/567/19 від 13.05.2019 про стягнення коштів у розмірі 20298, 54 грн., № 320/567/19 від 13.05.2019 про стягнення коштів у розмірі 17706, 20 грн. датою їх першого надходження, а у разі спливу такої черги на час набрання даним рішенням законної сили - прийняти вказані виконавчі листи до виконання як вперше подані виконавчі документи. У задоволення решти позовних вимог відмовлено.

17.08.2021 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 320/11366/20, в якому зазначено, що судове рішення набрало законної сили 27.07.2021.

Постановою державного виконавця від 27.08.2021 за результатами розгляду заяви про примусове виконання, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 320/11366/20 виданого 17.08.2021.

В подальшому, 27.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000, 00 грн. та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження на загальну суму 195, 30 грн.

З матеріалів справи слідує, що на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 320/11366/20 позивачем засобами поштового зв`язку (поштове відправлення № 0119603508901) 06.08.2021 подано апеляційну скаргу від 05.08.2021 № 04-31/118, яка отримана судом першої інстанції 10.08.2021, про що свідчать наявні письмові докази.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. За результатами розгляду апеляційної скарги Шостим апеляційним адміністративним судом 13.10.2021 постановлено ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У зв`язку з не набранням законної сили рішенням у справі № 320/11366/20, позивач вважає, що винесення постанов у ВП № 66625677 від 27.08.2021 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження є порушенням його прав та інтересів, що і є підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.

В силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

При цьому, згідно з абзацом 1 та 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання) або виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як установлено судом, виконавче провадження ВП № 66625677 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. відкрито 27.08.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 320/11366/20 виданого 17.08.2021.

З позовної заяви слідує, що повний текст рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/11366/20 позивач отримав 08.07.2021.

У силу вимог частин першої та другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, позивачем на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 320/11366/20 засобами поштового зв`язку (поштове відправлення № 0119603508901) 06.08.2021 подано апеляційну скаргу від 05.08.2021 № 04-31/118, яка отримана судом першої інстанції 10.08.2021.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 13.10.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що ним було подано також касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі № 320/11366/20, у зв`язку з чим провадження щодо оскарження рішення суду від 24.06.2021 у справі № 320/11366/20 досі триває.

Разом з тим, ані доказів відкриття касаційного провадження, ані доказів надсилання та отримання касаційної скарги Верховним Судом позивачем не надано. Крім того, представником позивача долучено до додаткових пояснень не підписану касаційну скаргу без дати та номера. Доказів зупинення виконання рішення суду від 24.06.2021 у справі № 320/11366/20 матеріали справи також не містять.

В силу вимог частини першої статті 19 Закону № 1404-VІІІ, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

З матеріалів справи слідує, що копії оскаржуваних постанов державного виконавця позивачем отримані 02.09.2021.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач починаючи з 02.09.2021 вживав заходів щодо надання державному виконавцю у межах спірного виконавчого провадження ВП № 66625677 додаткових матеріалів на підтвердження того, що виконавчий документ виданий на підставі рішення суду, яке станом на день відкриття виконавчого провадження не набрало законної сили.

Таким чином, станом на день винесення спірних постанов у державного виконавця були відсутні відомості про оскарження рішення суду від 24.06.2021 у справі № 320/11366/20 в апеляційному порядку.

Разом з тим, пунктом 6 частини п`ятої, частини шостої статті 19 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Приписами пункту 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Позивач своїм правом на подання додаткових матеріалів та відповідних клопотань у межах спірного виконавчого провадження не скористався, державного виконавця про обставини не набрання судовим рішенням законної сили та оскарження його в апеляційному порядку в установлений законом спосіб не повідомив.

В силу вимог пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином суд доходить висновку, що оскільки державному виконавцеві станом на день винесення спірних постанов не було відомо про оскарження рішення суду в апеляційному порядку, а відомості, зазначені у виконавчому документі станом на день відкриття виконавчого провадження відповідали вимогам статті 4 Закону № 1404-VІІІ, державний виконавець правомірно прийняв до виконання виконавчий документ № 320/11366/20, виданий Київським окружним адміністративним судом 17.08.2021.

За таких обставин підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження суд не вбачає.

Щодо винесених державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, суд виходив з такого.

Пунктом 2 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1404-VІІІ, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (зі змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Таким чином, державний виконавець у межах виконавчого провадження ВП № 66625677 під час винесення спірних постанов діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1404-VІІІ.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи спростовані фактичними обставинами справи.

У підсумку з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 66625677 від 27.08.2021 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, а відтак вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору у випадку відмови у позові

У зв`язку з проходженням суддею Шевченко А.В. у період з 01.11.2021 по 05.11.2021 підготовки для суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України з метою підвищення рівня кваліфікації, рішення датоване 08.11.2021.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ: 37955989; місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 43315602; місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого (Виборзька), буд. 32) про скасування постанов відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.