Рішення № 100928993, 08.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року № 320/9021/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО»

про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО», в якому просить суд:

- стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (код ЄДПОУ 31425352) у банках, що обслуговують боржника – 270414,35 грн. в рахунок погашення податкового боргу по податкам.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 5 270414,35 грн. з податку на додану вартість. Борг є узгодженим, проте самостійно ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» не сплачений.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що заборгованість з податку на додану вартість у товариства відсутня, оскільки борг був сплачений. Відповідачем наголошено, що контролюючим органом у спірних правовідносинах не дотримано приписів п. 59.1 ст.59 ПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, також зазначив, що наявність у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує отримання відповідачем вказаної вимоги, оскільки дане рекомендоване повідомлення не містить інформації про зміст поштового відправлення, яке направлялося адресату, вказав на те, що належним та допустимим доказом отримання податкової вимоги може бути виключно опис-вкладення до цінного листа.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.10.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.10.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Із клопотанням про розгляд справи з проведенням судового засідання сторони не зверталися.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 31425352; місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Новосілки, вул. Садова, буд.6), зареєстровано з 16.11.2005 як юридична особа, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №13391200000002125.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Київській області станом на 12.04.2020 згідно даних інтегрованих карток платника податків ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» рахується податковий борг на загальну суму 270414,35 грн, в тому числі податок на додану вартість 270414,35 грн.

Відповідачем подано до контролюючого органу: податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2019 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року.

Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 №0145275404, яке було направлено на адресу товариства та вручено уповноваженому представникові 25.11.2019.

Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0019005404, №0018965404 яке було направлено на адресу товариства та вручено уповноваженому представникові 26.03.2020.

Головним управлінням ДПС у Київській області виставлено податкову вимогу ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» від 14.11.2018 №447253-54 на суму податкового боргу 68073,70 грн, яку було направлено на адресу товариства та вручено уповноваженому представникові за довіреністю.

Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин та подання позовної заяви).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами Податкового кодексу України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, чинний на час виникнення спірних правовідносин, (далі також - Порядок № 422), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 422 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.

Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

VI. Оцінка суду

Згідно з пп. 15.1 -15.2 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, в разі не сплати грошового зобов`язання, що визначене в поданій платником податків декларації, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, визначена в декларації узгоджена сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу.

Судом встановлено, що відповідачем подано до контролюючого органу: податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2019 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року.

Крім того, частину податкового зобов`язання нараховано контролюючим органом шляхом винесення податкових повідомлень-рішень від 13.11.2019 №0145275404, від 18.02.2020 №0019005404, №0018965404.

З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Київській області було виставлено відповідачу податкову вимогу виставлено податкову вимогу ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» від 14.11.2018 №447253-54 на суму податкового боргу 68073,70 грн, яку було направлено на адресу товариства та вручено уповноваженому представникові за довіреністю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені платником податків в деклараціях з єдиного податку податкові зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом, сплачені не були. Отже, такі зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 270414,35 грн, з огляду на погашення такого боргу, оскільки будь-які докази сплати грошового зобов`язання відповідачем суду не надано.

Також, суд не бере до уваги долучений до відзиву на позов документ з інформацією про нарахування податкових зобов`язань, оскільки останній не містить відомостей про суб`єкта складення такого документа та не є можливим встановити щодо якої особи складено такі розрахунки.

Відтак, будь-які докази сплати самостійно визначеного зобов`язання в податковій звітності з єдиного податку, та/або оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.11.2019 №0145275404, від 18.02.2020 №0019005404, №0018965404, податкової вимоги від 14.11.2018 №447253-54, в матеріалах справи відсутні.

З приводу посилання апелянта на те, що вказана вищевказана податкова вимога не була отримана ТОВ «АНТОР-ЕКСПО», слід зазначити наступне.

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.

Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 140/30/20 вказав наступне: «…Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.

…Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений».

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема, якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Посилання відповідача на те, що контролюючим органом у спірних правовідносинах не дотримано приписів п. 59.1 ст.59 ПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем податкової вимоги №1044-54 від 22.01.2020 року, а наявність у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.5) не підтверджує отримання відповідачем вказаної вимоги, оскільки дане рекомендоване повідомлення не містить інформації про зміст поштового відправлення, а також позивачем не надано опис-вкладення до цінного листа, який відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 є належним доказом отримання податкової вимоги колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на таке.

Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку затвердженогопостановою Кабінету Міністрів Українивід 5 березня 2009 року № 270колегією суддів встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.

При цьому як зазначено у пункті 8 цих Правил оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Згідно з пунктом 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Із системного аналізу зазначених норм, слідує, що Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Суд враховує, що Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 20.10.2020 року по справі №140/30/20.

Стосовно відсутності на інтернет-порталі АТ «Укрпошта» даних про відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №0813201022178, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження вказаного відповідачем суду не надано.

Водночас суд звертає увагу відповідача, що відомості про дані відправлення для їх відстежування за штрихкодовим ідентифікатором зберігаються в інформаційній системі АТ "Укрпошта" півроку.

Таким чином, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено позивачем до матеріалів справи свідчить про надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.

Отже, ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги та податкових повідомлень–рішень в порядку встановленому законом.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, податкову вимогу та податкові повідомлення–рішення надіслано на адресу відповідача в порядку встановленому Податковим кодексом України, вказане свідчить про наявність підстав для стягнення податкового боргу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у вищевказаній постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 140/30/20.

Разом з цим, суд констатує, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №К/9901/8600/18 №826/18379/14.

Висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів добровільної сплати суми узгодженого грошового зобов`язання, або адміністративного чи судового його оскарження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Позивач не заявляв клопотань щодо стягнення таких витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (код ЄДПОУ 31425352; місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Новосілки, вул. Садова, буд.6) у банках, що обслуговують боржника – 270414,35 грн. в рахунок погашення податкового боргу по податкам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.11.2021.