Ухвала суду № 100928825, 08.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"08" листопада 2021 р. справа № 300/6779/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо неврахування до стажу роботи на посаді судді календарного терміну проходження військової служби і стажу професійної діяльності на посаді юрисконсульта Надвірнянського райвиконкому та зобов`язання врахувати до стажу роботи на посаді судді календарний термін проходження військової служби за період з 03.07.1975 по 06.07.1977 і стаж на посаді юрисконсульта Надвірнянського райвиконкому за період з 26.04.1983 по 17.03.1986, виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із 19.02.2020, з врахуванням проведених виплат, а також виплату в одноразовому порядку суму заборгованого щомісячного грошового утримання з 19.02.2020, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) 03.11.2021 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.

Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує:

- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

З`ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, необхідно вказати, що за змістом частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як свідчить описова частина адміністративного позову, позивач вказує на те, що з 1 січня 2020 року збільшився базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що було підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На звернення позивача Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видало довідку від 3 березня 2020 року за № 171 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховинського відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, до якої долучив зазначену довідку. Втім, 1 червня 2020 року позивач отримав лист від 18 травня 2020 року за № 58, про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Окрім вказаного, за доводами ОСОБА_1 , рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №300/1410/20 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03.03.2020 за №171, та зобов`язано здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03.03.2020 за №171, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Вказане рішення набрало законної сили згідно ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року.

На виконання рішення суду від 22.09.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провело перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в розмірі 64% від заробітку. При цьому, листом від 05.02.2021 за №0900-0305-8/4332 повідомило, що згідно частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік на посаді судді понад 20 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Втім, жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин ОСОБА_1 , до адміністративного позову не долучив, що суперечить частині 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

З`ясовуючи, поряд з іншим, відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини 6 статті 161 коментованого Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи в силу вимог частини 2 статті 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перевіряючи позовну заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам Кодексу суддею встановлено, що позивачем в частині заявлених вимог пропущено, встановлений КАС України, строк звернення до суду та всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України не надано обґрунтованої заяви про поновлення цього строку і доказів поважності причин його пропуску.

Як слідує із змісту описової частини адміністративного позову, ОСОБА_1 вказує на протиправність дій відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, здійсненого на виконання рішення суду від 22.09.2020, без врахування стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а також календарного періоду проходження строкової військової служби. Тобто, позивач заявляючи позовну вимогу про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020, стверджує про виконання судового рішення у справі №300/1410/20.

Слід відмітити, що особливості оскарження дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду визначено статтею 383 КАС України.

Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина 1 статті 383 КАС України).

При цьому таку заяву, в силу вимог частини 4 статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Разом з тим, ОСОБА_1 , скористався правом на подання адміністративного позову, в прохальній частині якого ставить питання про відновлення порушеного права із 19.02.2020.

Так, як слідує із змісту заяви від 14.09.2021, поданої позивачем до відповідача, ОСОБА_1 просив врахувати до стажу роботи на посаді судді календарний термін проходження військової служби за період з 03.07.1975 по 06.07.1977 і стаж на посаді юрисконсульта Надвірнянського райвиконкому за період з 26.04.1983 по 17.03.1986. Таким чином позивач станом на 14.09.2021 був обізнаний щодо змісту порушення, яке просить усунути в судовому порядку.

Більше того, зміст адміністративного позову свідчить про те, що позивач попередньо отримав від органу пенсійного фонду лист від 05.02.2021 за №0900-0305-8/4332, яким повідомлено ОСОБА_1 про проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 64% від заробітку, на відміну від 90%, визначеного 25.11.2013 при призначенні відповідачем такого утримання у зв`язку із виходом у відставку. Відтак, з 05.02.2021 позивачу було відомо про розмір його грошового утримання виходячи із 64% від заробітку, що як свідчить позовна заява є наслідком не врахування органом пенсійного фонду до стажу роботи на посаді судді календарного терміну проходження військової служби і стажу на посаді юрисконсульта Надвірнянського райвиконкому.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду та зважаючи на обставини, визначені у адміністративному позові, суддя виходить із правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19).

У вказаній справі фізична особа звернулася до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійний орган не врахував їй при призначенні пенсії суми отриманих нею виплат, з яких сплачено страхові внески, а отже, ці суми не нараховані і є спірними.

При вирішення справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить три наступні норми, які визначають право на отримання пенсійних виплат за минулий період.

Так, за змістом статті 87 Закону №1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, в силу вимог статті 55 Закону № 2262-ХІІ, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вийшла із того, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Велика Палата Верховного Суду поважала, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

Разом з тим, питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 122 КАС), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.

Так, в контексті вказаного суд у досліджуваному випадку покликається на останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо соціальних справ Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К9901/15971/20), а саме.

‘‘ 32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття ‘‘дізнався’’ та ‘‘повинен був дізнатись’’.

33. Так, під поняттям ‘‘дізнався’’ необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

35. Поняття ‘‘повинен був дізнатися’’ необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

40. Щодо посилання позивача в позовній заяві на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону №1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

41. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

42. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

45. До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

46. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

47. За таких обставин Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

48. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

49. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.’’

У справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону №1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює ПФУ (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.

Велика Палата Верховного Суду вже відзначала, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону №1788-ХІІ період.

Припис частини другої статті 98 Закону №1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивачки, якби вона помилково не керувалася частиною другою статті 87 Закону №1788-ХІІ.

Отож, ОСОБА_1 не зазначив у позовній заяві належного пояснення щодо причин пропуску ним строків звернення до суду з 19.02.2020 (дати, з якої позивач просить перерахувати довічне грошове утримання) по 03.05.2021 (шість місяців, які передують дню звернення до суду; в розумінні дотримання строків звернення, визначених в пунктах 43, 44 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, адміністративне провадження №К9901/15971/20). Будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку суду не подав.

Таким чином, позивач звернувся з пропуском встановленого строку на звернення до суду з дати призначення позивачу пенсії по 03.05.2021.

У позовній заяві позивач не навів жодних об`єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали вчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи наведене, у зв`язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду (в частині вимог за період з дати призначення позивачу пенсії по 03.05.2021) та підлягає залишенню без руху.

Якщо ж позивач вважає протиправними дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду, то підлягають застосуванню строки звернення до суду, визначені частиною 4 статті 383 КАС України.

Таким чином, з огляду на приписи статті 123, частини 4 статті 161 та частини 6 статті 161 КАС Країни, суддя вказує на необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами та/або надання доказів наявності поважних причин пропуску такого строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статтею 123, частиною 5 статті 160, частиною 6 статті 161, частинами 1, 2 статті 169, статями 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо неврахування до стажу роботи на посаді судді календарного терміну проходження військової служби і стажу професійної діяльності на посаді юрисконсульта Надвірнянського райвиконкому та зобов`язання врахувати до стажу роботи на посаді судді календарний термін проходження військової служби за період з 03.07.1975 по 06.07.1977 і стаж на посаді юрисконсульта Надвірнянського райвиконкому за період з 26.04.1983 по 17.03.1986, виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із 19.02.2020, з врахуванням проведених виплат, а також виплату в одноразовому порядку суму заборгованого щомісячного грошового утримання з 19.02.2020, - залишити без руху.

2. Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом подання:

2.1. обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом (в частині вимог за період з 19.02.2020 по 03.05.2021) та доказів поважності причин його пропуску.

2.2. засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України письмові докази:

2.2.1. довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 3 березня 2020 року за № 171, видану територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.

2.2.2. заяву, подану ОСОБА_1 25 березня 2020 року до Верховинського відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

2.2.3. лист від 18 травня 2020 року за № 58 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та докази його отримання 01.06.2020.

2.2.4. рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №300/1410/20.

2.2.5. ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №300/1410/20.

2.2.6. лист Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.02.2021 за №0900-0305-8/4332.

В разі неможливості долучення певних доказів, повідомити про причини неможливості подання таких доказів.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.