Рішення № 100928739, 09.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2021 року Справа № 280/7423/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 №Ф-6261-50 на суму 37 788,74 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємць з 08.02.1996 по 30.07.2021. З 2005 року позивач є працевлаштованою особою. Зазначає, що особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Враховуючи, що підстави нарахування недоїмки суперечать вимогам закону, позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

30.08.2021 позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою судді від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

21.09.2021 до суду надійшла заява ГУ ДПС у Запорізькій області, в якому просить суд замінити в позивача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

21.09.2021 представником відповідача до суду (вх.№ 54266) поданий відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) згідно реєстраційної та облікової картки платника податків перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 08.02.1996 року (номер державної реєстрації 665996688) - 831 - Головне управління ДПС у Запорізькій області, Вознесенівська Державна податкова інспекція (Хортицький район м. Запоріжжя), загальна система оподаткування, 30.07.2021 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, стан припинення платника податків - 11 - припинено, але не знято з обліку КОР НЕ ПУСТІ). Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводить незалежну професійну діяльність). Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15 819,54 грн., в тому числі: 09.02.20l8 в сумі 8 448,0 грн. за 2017 рік (Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік).; 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн. за I кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн. за ІІ кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн. за ІІІ кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам). ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2018. по 31.12.2018. - не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 15 819,54 грн. Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, в сумі - 10 719,72 грн. в тому числі: 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн. за IV кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн. за I кв-л 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.07.2019в сумі 2 754,18 грн. за IІ кв-л 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 21.10.2019 в сумі 2 754,18 грн. за IІІ кв-л 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам). ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 26 539,26 грн. Нараховано Єдиний внесок за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 9 049,48 грн. в тому числі: 20.01.2020 в сумі 2 754,18 грн. за IV кв-л 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 21.04.2020 в сумі 2 078,12 грн. за січень-лютий 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 20.07.2020 в сумі 1 039,06 грн. за червень 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.10.2020 в сумі 3 178,12 грн. за ІІІ квартал 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам). ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 35 588,74 грн. Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2021 по термін надання відповіді в сумі 2 200,00 грн., за 4 квартал 2020 року, оплату ОСОБА_1 не здійснював, заборгованість по оплаті єдиного внеску на дату надання відповіді склала - 37 788,74 грн. На підставі цих даних сформовано вимогу про сплату боргу від 25.06.2021 № Ф-6261-50. З наведених підстав відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

08.02.1996 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з ЄДР, перебував на загальній системі оподаткування.

30.07.2021 до ЄДР внесено відомості при припинення підприємницької діяльності позивача за його власним рішенням.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6261-50 від 25.06.2021, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску ( недоїмки, штрафу, пені) станом на 25.06.2021 складає 37 788,74 грн., з яких недоїмки - 37 788,74 грн., штрафу - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.

Не погодившись із вказаною вище Вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, щодо заявленого відповідачем клопотання процесуальне правонаступництво, суд зазначає, що згідно уточненого позову, позивач виклав свої позовні вимоги саме до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663), та саме до його відповідача відкрито провадження, а тому відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

01.01.2017набрав чинності Закон України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 1774), яким було внесено зміни, зокрема, до п.2 ч.1ст.7 Закону № 2464) щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців 1 і 2 пункту 2 частини 1 статті 7Закону № 2464в редакції Закону № 1774(зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464 змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до ч.. 2-4, 8, 12 ст.9Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону № 2464порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 з наступними змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 пункту 2 розділу VI Інструкції № 449встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У відповідності до п.3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Корецький та інші проти України», ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.

У рішенні від 09.01.2013 по справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.ь (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування латнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Суд звертає увагу, що системний аналіз наведених норм Закону № 2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) свідчить про те, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Так, судом встановлено, що з трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 вбачається зокрема, що в період з 2017 року по теперішній час, тобто в період за який визначено позивачу заборгованість зі сплати ЄСВ, позивач постійно перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» та ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» ( а.с.11-12).

З індивідуальних відомостей Пенсійного фонду про застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, роботодавець - платник єдиного внеску здійснював нарахування утримання та сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача у розмірах визначених Законом (а.с.13-18).

Отже, ОСОБА_1 був найманим працівником, відповідно застрахованим і у період 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому за мінімальний за нього були його роботодавці, а саме: - ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191230) та ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (код ЄДРПОУ 00191885).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності відповідачем не надано.

Таким чином, в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період з 15.11.2017 нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключало обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з ч. 1 та 2ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 27823 від 13.08.2021.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021. №Ф-6261-50 на суму 37 788,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова