Рішення № 100928660, 08.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2021 року Справа № 937/9320/21 ЗП/280/91/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла адміністративна справа № 937/9320/21 за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корнієнко Наталії Вікторівни від 10.09.2021 у ВП №66335670 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 10.09.2021 державним виконавцем винесено постанову у ВП №66335670 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн. Водночас, дану постанову позивач вважає протиправною, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2021 ВП №66335670 відсутнє зазначення про те, що примусове виконання рішення суду передбачає справляння виконавчого збору та відсутні будь-які відомості про можливість добровільного самостійного виконання рішення боржником у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження». Тобто, позивачу, як боржнику, не надано строку для добровільного виконання судового ріщення та не попереджено про можливе стягнення виконавчого збору. Крім того, оскаржувана постанова винесена через тиждень після відкриття виконавчого провадження та разом із винесенням постанови про закриття виконавчого провадження від 10.09.2021,що суперечить вимогам ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Також зауважує, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду і до теперішнього часу вказане рішення належним чином не виконано. Вказує, що рішення суду не виконано з незалежних від неї причин і позивач не перешкоджала його виконанню. Також посилається на практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/1587/13, від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц, від 07.02.2019 у справі №823/1279/17, від 28.02.2019 у справі №819/1116/17. З урахуванням викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №937/9320/21 та призначено судове засідання на 03.11.2021; витребувано від Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) докази, а саме засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 66335670.

29.10.2021 від позивача надійшла заява (вх. №62413) про перенесення судовго засідання у з`вязку із складною ситуацією із COVID-19 та перебуванням Запорізької області у червоній зоні. Просить не розглядати справу без її присутності.

Стосовно даного клопотання слід зазначити, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. (п. 2 ч. 2 ст. 205 КАС України).

Разом із тим, у поданому клопотанні позивач не повідомляє про причини неявки, які можуть бути визнані поважними. Загальні твердження про перебування Запорізької області у червоній зоні, без конкретних посилань на те, що неможливість прибуття до суду зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, не можуть розцінюватися як наявність поважних причин неяки у судове засідання.

Звідси, враховуючи викладене, а також скорочені терміни розгляду даної категорії справ, підстави для відкладення судового засідання відсутні.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 01.11.2021 №62515), в якому зазначив, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Стосовно посилань позивача на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2021 ВП №66335670 відсутнє зазначення про те, що примусове виконання рішення суду передбачає справляння виконавчого збору вказує, що у даній постанові сума виконавчого збору не відображена у зв`язку із некоректною роботою реєстру АСВП та наголошує, що дану постанову позивач не оскаржує. Також вказує, що державним виконавцем проводилися заходи примусового виконання рішення суду, про що складені відповідні акти від 26.08.2021, від 30.08.2021, від 08.09.2021. У задоволенні позову просить відмовити.

02.11.2021 від відповідача надійшла заява (вх. №63222) про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.04.2021 у справі №937/5708/20 затверджено по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, - мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27 квітня 2021 року, відповідно до якої встановлено наступне: визначити ОСОБА_2 наступний графік спілкування з донькою ОСОБА_3 , для можливості прийняття участі у вихованні дитини, а саме: побачення з донькою ОСОБА_3 , без присутності матері ОСОБА_1 , щотижня у неділю. В інший час ОСОБА_2 може спілкуватися та проводити час з донькою ОСОБА_3 за домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі даної ухвали та заяви ОСОБА_2 про примусове виконання рішення суду (вх. від 30.07.2021) державним виконавцем Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корнієнко Наталією Вікторівною 02.08.2021 відкрито виконавче провадження №66335670.

Постановою від 10.09.2021 державним виконавцем Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корнієнко Наталією Вікторівною закінчено виконавче провадження №66335670 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У цей же день державним виконавцем Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корнієнко Наталією Вікторівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору №66335670, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 12 000,00 грн. Вказана постанова є виконавчим документом, на підставі якого 13.09.2021 відкрито виконавче провадження №66789726.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 10.09.2021 №66335670, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою з вимогою про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі - у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За визначенням частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також, окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення.

Також, стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є обов`язком державного виконавця, а отже вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення не є обов`язковою умовою для стягнення виконавчого збору.

Суд акцентує увагу на тому, що виконаче провадження №66335670 закінчено саме на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2021 ВП №66335670 не оскаржено. Доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Слід зазначити, що за правилами, встановленими частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Згідно частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Також, відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, посилання позивача на те, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду і до теперішнього часу вказане рішення належним чином не виконано не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору. Також, не є такою підставою і те, що рішення суду не виконано з незалежних від позивача причин і ОСОБА_1 не перешкоджала його виконанню.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20 зазначив, що із системного аналізу положень статті 27, пункту 11 частини першої статті 39, частини третьої статті 40, частини 63 Закону № 1404-VIII слідує, що у випадку закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не поставлені у залежність від повного або часткового виконання виконавчого документа. Виконавчий збір у такому разі є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Стосовно посилань позивача на те, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2021 ВП №66335670 відсутнє зазначення про справляння виконавчого збору та відсутні будь-які відомості про можливість добровільного самостійного виконання рішення боржником у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що предметом даного спору є правомірність постанови державного виконавця Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корнієнко Наталії Вікторівни від 10.09.2021; будь-які посилання, які не стосуються предмету спору, суд відхиляє.

Стосовно строків винесення оскаржуваної постанови слід зазначити, що відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Слід зазначити, що суд відхиляє посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/1587/13, від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц, від 07.02.2019 у справі №823/1279/17, від 28.02.2019 у справі №819/1116/17, оскільки у даних справах суд досліджував питання стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній до 28.08.2018); тобто, у зв`язку із зміною правового регулювання, висновки, викладені Верховним Судом у вищевказаних постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про правомірність постанови державного виконавця Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корнієнко Наталії Вікторівни від 10.09.2021 у ВП №66335670 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 000,00 грн., та про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мелітопольського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99; ідентифікаційний номер 34976173) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено та підписано 08.11.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко