Рішення № 100928590, 05.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року Справа № 280/6297/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду з надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-27814-13 від 17.05.2021 та №Ф-27814-13 від 10.06.2021.

Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та такими, що прийняті в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що вказана недоїмка утворилася внаслідок помилкового заповнення позивачем «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік» за номером 275 від 05.01.2021. Позивач вказує на те, що у зазначеному звіті помилково зазначені суми нарахованого єдиного внеску за період карантину - березень, квітень, травень 2020 року, що призвело до виникнення податкового боргу. Позивач зазначає, що з метою зняття актуальності поданого звіту він звернувся до ДПС з відповідною заявою, проте у задоволенні такої заяви було відмовлено. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем до контролюючого органу подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік №275 від 05.01.2020 на суму 12712,48 грн. При цьому, сплачено позивачем єдиного внеску у 2020 році було на суму 9595,30 грн., не зважаючи на подану декларацію з сумою 12712,48 грн. Таким чином, за позивачем обліковується заборгованість по єдиному внеску у сумі 3117,18 грн. Відповідач вказував на те, що позивачем самостійно узгоджено звіт №275 від 05.01.2020 на суму 12712,48 грн., що підтверджується підписом позивача, а право на використання можливості звільнення від нарахування, обчислення та сплати внеску особи не було використано. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

05.01.2021 позивачем до контролюючого органу подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, в якому позивачем самостійно зазначено суму нарахованого єдиного внеску за 2020 рік на суму 12712,48 грн.

17.05.2021 контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-27814-13, якою позивача зобов`язано погасити недоїмку в розмірі 3117,09 грн., яка обліковується станом на 30.04.2021.

10.06.2021 контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-27814-13, якою позивача зобов`язано погасити недоїмку в розмірі 3117,09 грн., яка обліковується станом на 31.05.2021.

Вважаючи отримані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.

Отже, законодавцем надано право платникам єдиного внеску не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок за період з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року.

При цьому, законодавець також зауважив і на те, що за бажанням платники єдиного внеску мають право прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року.

Судом встановлено та не спростовано учасниками справи, що позивачем у звіті за 2020 рік здійснено нарахування та обчислення єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року.

Отже, позивач не скористався правом не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок за період з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року, а відповідно у позивача виник обов`язок у повному обсязі сплати суму нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, відповідно до самостійно поданого звіту.

В свою чергу, позивачем у повному обсязі єдиний внесок сплачено не було, у зв`язку з чим відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Посилання позивача на те, що ним було помилково нараховано суми єдиного внеску за період з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року, суд відхиляє, оскільки такі доводи не впливають на правомірність формування відповідачем спірної вимоги, з урахуванням наявності чинного звіту про нарахування єдиного внеску на суму 12712,48 грн.

При цьому, суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи не є правомірність дій ДПС щодо зняття актуальності із поданого позивачем звіту за 2020 рік.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми «скасовуюча», «додаткова», цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

До матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивачем до закінчення строку подання Звіту за 2020 рік до контролюючого органу подавався виправлений звіт без нарахування єдиного внеску за спірний період.

Також, суд звертає увагу і на положення пункту 2 розділу V Порядку №435, відповідно до яких, внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.

При цьому, суд зазначає, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник, а тому позивач не може перекладати відповідальність за заповнення звіту на відповідача.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем протиправно сформовано дві вимоги під одним і тим самим номером, суд зазначає, що такий порядок формування вимог передбачений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме відповідно до пункту 4 розділу VI зазначеного порядку, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Проте, суд вважає, що у даному випадку у відповідача дійсно не було підстав для формування вимоги від 10.06.2021, оскільки на момент її прийняття тривала процедура адміністративного оскарження вимоги від 17.05.2021.

По-друге, не відбулось збільшення розміру недоїмки, що могло б бути підставою для формування нової вимоги із іншою сумою заборгованості. В даному випадку, відповідачем всупереч положенням Інструкції №449 сформовано дві однакові вимоги на одну і ту суму єдиного внеску.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2021, а тому така вимога підлягає скасуванню.

В свою чергу, вимога від 17.05.2021 сформована правомірно та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, по.Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про скасування вимог - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2021 №Ф-27814-13.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова