Рішення № 100928568, 08.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2021 року Справа № 280/7295/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що полягають у неврахуванні до загального страхового стажу позивача ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.02.1986 по 29.12.1987, з 15.111990 по 02.01.1991 та з 17.11.1995 по 10.12.1998;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу спірних періодів його трудової діяльності, зокрема: з 01.02.1986 по 30.06.1987 у виконкомі Августинівської сільської ради народних депутатів, з 30.06.1987 по 29.12.1987 у виконкомі сільської ради Лукашевської сільської ради народних депутатів, з 15.11.1990 по 02.01.1991 у міжгосподарському відділі капітального будівництва Запорізького райкому КП України, з 17.11.1995 по 10.12.1998 у Міжгосподарському малому підприємстві «Комбі», у зв`язку з чим зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з дати її призначення, а саме, з 19.08.2020.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначив наступне. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, проте, йому було відмовлено. З відповіді на адвокатський запит від 05.08.2021, з копії протоколу про призначення пенсії, розрахунку стажу та заробітної плати, позивачу стало відомо, що органами Пенсійного фонду не було враховано до його страхового стажу наступних періодів його трудової діяльності: з 01.02.1986 по 29.12.1987, оскільки в записі про звільнення відсутні повні реквізити документа; з 15.11.1990 по 02.01.1991 у зв`язку з наявністю виправлення в даті наказу про звільнення; з 17.11.1995 по 10.12.1998, оскільки в записі про звільнення відсутній підпис та печатка відповідальної особи установи, що безпосередньо визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993. Також, позивач не має нести тягар відповідальності чи зазнавати негативних наслідків через порушення, допущені відповідальною особою при заповненні трудової книжки. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження по справі №280/7295/21 без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву та пояснення відповідно.

Представник відповідача 17.09.2021 через канцелярію суду (вх. №53714) надав відзив. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та вказує, що пунктами 1, 2, 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії та для підтвердження наявного страхового стажу надав пакет документів для розгляду. Так, відповідачем встановлено низку недоліків, що унеможливлюють зарахування певного періоду до страхового стажу, оскільки з наданих позивачем документів встановити та обчислити трудовий стаж неможливо. Періоди роботи позивача довідками не підтверджений. Також представник відповідача наголошує на пропуск строку звернення позивача із позовом. За таких обставин відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 06.10.2021 по 19.10.2021 у відпустці згідно Наказу №314 від 06.10.2021, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 №02-35/21/64 та у зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 17.10.2021 по 29.10.2021 на лікарняному, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 №02-35/21/67 та листками непрацездатності №955736-2001593100-1, №955736-2001598520-1, №955736-2001812822-1, питання щодо подальшого вирішення справи вирішується суддею у порядку черговості.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

У жовтні 2020 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою від 15.10.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 спірний період роботи позивача зазначено:

- з 01.02.1986 звільнений у звязку з обранням головою виконкому сільської ради народних депутатів в с. Августіновка (Рішення від 31.01.1986 №3), запис у трудовій книжці №4;

- з 31.01.1986 обраний головою виконкому Лукашівської сільської ради народних депутатів (Рішення №2 першої XX скликання від 30.06.1987), запис у трудовій книжці №4;

- з 30.06.1987 обраний головою виконкому Августинської сільської ради народних депутатів (Рішення №3 пятої сесії від 31.03.1986), запис у трудовій книжці №5;

- з 14.11.1990 по 02.01.1991 прийнятий за переведенням в міжгосподарський відділ капітального будівництва Запорізького райкому КП Україна (Наказ №37 від 13.11.1990, наказ №1-к від 02.01.1991), запис у трудовій книжці №9-10;

- з 17.11.1995 по 10.12.1998 прийнятий на посаду директора у Міжгосподарському малому підприємстві «Комбі» (Наказ №35 від 17.11.1995, Наказ №54 від 11.12.1998), запис у трудовій книжці №14-15.

До заяви про призначення пенсії позивачем були додані такі документи:

- паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія трудової книжки НОМЕР_1 ; диплом про навчання;

- довідка СПОВ про заробітну плаїу з 01.07.2000 по день звернення;

- довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 43 та № 01-32/В-1512;

- лист Державноо архіву Запорізькій області від 04.08.2020 №01-32/13-1512;

- лист архівного відділу Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 20.07.2020 № 07-02/27-В/05-07;

- розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 11.12.1998 № 742;

- наказ ММП«Комбі» від 11.ЮІ2.1998 №54;

- наказ ТОВ «Агроремстрой» від 11.12.1998 № 1.

23.10.2020 № 0800-0207-8/55995 позивача повідомлено про періоди, які не були зараховані до страхового стажу.

З відповіді на адвокатський запит від 05.08.2021, з копії протоколу про призначення пенсії, розрахунку стажу та заробітної плати, позивачу стало відомо, що органами Пенсійного фонду не було враховано до його страхового стажу наступних періодів його трудової діяльності:

з 01.02.1986 по 29.12.1987, оскільки в записі про звільнення відсутні повні реквізити документа; з 15.11.1990 по 02.01.1991 у зв`язку з наявністю виправлення в даті наказу про звільнення; з 17.11.1995 по 10.12.1998, оскільки в записі про звільнення відсутній підпис та печатка відповідальної особи установи, що безпосередньо визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993.

Щодо довідки №43, виданої ТОВ «Агрорембуд» про заробітну плату за період з листопада 1995 року по грудень 2001 року зазначено, що вона видана з порушеннями п.2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005, тому врахувати зазначену довідку до обчислення пенсії у від повідача немає законних підстав.

Вважаючи дії відповідача, що полягають у незарахуванні зазначених вище періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки позивача, неправомірними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відхиляє посилання відповідача на висновки постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, оскільки такі правові висновки зроблені Верховним Судом при інших фактичних обставинах.

Висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаютьсяЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно достатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення`до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідност. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник,

виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стажвстановлюєтьсяна підставіінших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 запис №4 вбачається, шо з 31.01.1986 по 30.06.1987 він працював головою виконкому сільської ради Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на яку був

обраний на підставі Рішення №3 п`ятої сесії 19 скликання 31.01.86.

Зазначений період підтверджується також довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії віл 25.06.2021 №0148/1806, виданої Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області

У довідці про заробітну плату для обчислення пенсії Широкінсьвої сільської ради Запорізького району Запорізької області від 25.06.2021 №0148/1806 вказано, що позивач працював головою сільської ради в Августинівській сільській раді Запорізького району Запорізької області з січня по червень 1987 року. Період роботи з 31.01.1986 по 31.12.1986 взагалі цією довідкою не підтверджено.

Суд дослідив довідку №0148/1806 від 25.06.201, яка видана Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та зазначає, що у довідці зазначено, що позивач з січня 1987 по червень 1987 року дійсно працював головою сільської ради в Августинський сільській раді Запорізького району Запорізької області,

Тому, суд погоджується з позицією відповідача, що період з 31.01.1986 по 31.12.1896 зарахуванню не підлягає, оскільки не підтверджений належними доказами.

З 30.06.1987 по 12.01.1988 позивач працював головою виконкому сільської ради Лукашевської сільської ради Запорізького району Запорізької області, шо підтверджується записами трудової книжки №5 та №6, на яку був обраний на підставі Рішення №2 першої сесії XX скликання 30.06.87 та звільнений від займаної посади у зв`язку з переходом на партійну роботу на підставі Рішення четвертої сесії XX скликання 12.01.88. Зазначений період підтверджується також довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 25.06.2021 №0148/1807, виданої Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області

Тому зарахуванню підлягає період з 01.07.1987 по 31.12.1987.

Щодо періоду трудової діяльності з 15.11.1990 по 02.01.1991, слід зазначити, що згіідно запису №9 та №10 трудової книжки, у період з 14.11.1990 по 02.01.1991 позивач працював у міжгосподарському відділі капітального будівництва головним інженером, прийнятим на посаду на підставі наказу №37 від 13.11.1990. Однак, дійсно, у записі №10 в трудовій книжці, внесеним виконуючим обов`язки відділу кадрів ОКС наявне виправлення у даті наказу про звільнення позивача (виправлено місяць з «02» на «01»).

Однак, копією наказу про прийняття на роботу віл 13.11.1990 №37-к та копією наказу про звільнення позивача з посади головного інженера ОКС віл 02.01.1991 №1-к, виданими правонаступником Міжколгоспного відділу капітального будівництва - КП «Архітектурно- будівельним бюро» ЗРР підтверджується період роботи позивача у зазначеному підприємстві з 14.11.1990 по 02.01.1991.

Щодо періоду трудової діяльності позивача ОСОБА_1 з 17.11.1995 по 11.12.1998, суд зазначає, що в трудовій книжці позивача також наявні записи №14 та №15, що свідчать про те, що у спірний період він дійсно працював директором у Міжгосподарському Малому підприємстві «Комбі», зокрема, запис №14 містить відомості про прийняття на роботу на посаду директора згідно наказу №35 від 17.11.1995 та запис №15, згідно якого 11.12.1998 у зв`язку з перереєстрацією зазначеного вище підприємства, він був переведений в ТОВ «Агробембуд» згідно з наказом №54 від 11.12.1998.

Зазначений період роботи позивача підтверджується також довідкою про заробітну плату №2007/1 та довідкою про періоди трудової діяльності в ТОВ «Агрорембуд» (до перереєстрації - ММП «Комбі») №2007/2 від 20.07.2021, виданою ТОВ «Агрорембуд». При цьому запис №15 трудової книжки дійсно не містить підпису відповідальної особи та печатки підприємства. Однак, як зазначалось вище, вказаний спірний період повністю підтверджений вищезазначеними довідками підприємства, долученими до цієї позовної заяви.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_2 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області в зарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправною.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2статті 5 КАС Українизахист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзакону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією П541/9824154/1 від 27.01.2021.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що полягають у неврахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.01.1987 по 29.06.1987, з 30.06.1987 по 29.12.1987, з 15.11.1990 по 02.01.1991 та з 17.11.1995 по 10.12.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу спірних періодів його трудової діяльності, зокрема: з 01.01.1987 по 29.06.1987 у виконкомі Августинівської сільської ради народних депутатів, з 30.06.1987 по 29.12.1987 у виконкомі сільської ради Лукашевської сільської ради народних депутатів, з 15.11.1990 по 02.01.1991 у міжгосподарському відділі капітального будівництва Запорізького райкому КП України, з 17.11.1995 по 10.12.1998 у Міжгосподарському малому підприємстві «Комбі», у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з дати її призначення, а саме, з 19.08.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 08.11.2021.

Суддя Р.В. Сацький