Рішення № 10092808, 21.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 60/161-10

вх. № 4918/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Антонюка В.М., довіреність №251 від 10.11.2009р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 2844,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати в сумі 982,39 грн. та пені в сумі 1862,33 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті орендної плати за договором №2394-Н від 15.03.2006р., з урахуванням чого виникла заборгованість, та нараховано пеню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2010 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 червня 2010 року о 10:30.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 21 червня 2010 року супровідним листом копію довіреності №251 від 10.11.2009р., копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача. Дані документи судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, через канцелярію господарського суду Харківської області 21 червня 2010 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення пені не визнає та заявляє про сплив строку позовної давності відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України та п.6 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Суд даний відзив долучає до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 15 березня 2006 року було укладено договір оренди №2394 - Н на оренду нерухомого майна.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно "блок - кабіна", що знаходиться за адресою: м. Харків, станція метрополітену "Університет" у підземному переході №3, об`єкт №15, загальною площею 3,34 кв.м., що знаходиться на балансі Державного підприємства "Харківський метрополітен". Вартість майна визначена відповідно з експертним висновком за станом 24.11.2005р. і становить 39700,00 грн.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що право відповідача на користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору після погодження його з Балансоутримувачем та відповідними службами Балансоутримувача, органами Державного протипожежного нагляду, СЕС, та трьохстороннього підписання акту приймання - передачі вказаного майна.

За актом приймання - передачі орендованого майна №1 від 15 березня 2006 року позивач та Балансоутримувач передали відповідачу спірне майно.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що цей договір діє з 15 березня 2006 року, припиняє дію і підлягає переукладанню з 15 лютого 2007 року включно.

Додатковою угодою №2 до спірного договору від 27 травня 2008 року внесено зміни до п.10.1. Договору та встановлено, що спірний договір подовжено на 2 роки 11 місяців з 15.02.2007р. по 14.01.2010р.

Згідно п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна , затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - січень 2006 року - 512,81 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2006 року.

Додатковою угодою №1 до спірного договору від 10 липня 2007 року змінено розмір орендної плати та встановлено, що орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 678,76 грн., орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року.

Згідно п.5.2. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого за період з липня 2009 року по вересень 2009 року виникла заборгованість у сумі 982,39 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.5. Договору оплата за цим договором здійснюється передплатою і повинна надходити від відповідача поквартально на розрахунковий рахунок Державного бюджету і Балансоутримувача не пізніше останнього числа місяця, попереднього наступному кварталу. В останній місяць кожного кварталу з 25 числа місяця, попереднього наступного кварталу. В останній місяць кожного кварталу з 25 числа по останнє число місяця відповідач здійснює доплату за попередній квартал з врахуванням індексації орендної плати та витрат на утримання майна і послуг, які надаються, і вносить попередньо оплату за наступний квартал у розмірі 100% скоригованої суми попереднього кварталу.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 982,39 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1862,33 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.6. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягнується до Державного бюджету і на користь Балансоутримувача відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В преамбулі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” зазначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Крім того, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір пені, встановлений законодавством може бути збільшений у договорі.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи позивач нарахував пеню за період з 23.10.2008р. по 30.09.2009р. в сумі 1862,33 грн., однак враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за період з 23.10.2008 року по 31 травня 2009 року, що становить суму 1170,85 грн. не підлягає задоволенню.

Перевіривши нарахування пені за період з 01 червня 2009 року по 30 вересня 2009 року, судом встановлено, що розмір пені за даний період становить 691,48 грн., з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 691,48 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 60,02 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 138,87 гривень з відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 254, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 625, 626, 759, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, ст.17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 1673,87 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України на р/р №31118094700005 в УДК у Комінтернівському районі міста Харкова, банк: ГУДК України у Харківській області, код ЄДРПОУ банку: 24134589, МФО банку: 851011 основну суму боргу у розмірі 982,39 грн. та пеню у розмірі 691,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 60,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 138,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 1170,85 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/161-10 підписано 23 червня 2010 року.