Ухвала суду № 100926866, 05.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/14646/21

У Х В А Л А

І МЕ Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2021 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 1:Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна , Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 1:Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна, Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що така заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивачем такого доказу долучено не було. Проте, в тексті поовної заяви вказано на те, що: орієнтовний розрахунок витрат на судовий розгляд справи: 908 гривень 00 копійок - сплата судового збору за подання позову; 454 гривні 00 копійок - сплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Разом із тим, згідно позовної заяви, позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору за подання позову відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним в постанові Верховного суду від 26.02.2020 р. в справі № 643/2870/18 «При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх гуків. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах с спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

При цьому ОСОБА_2 , вказує, що таким чином, позов про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Відповідно до п. 17) ч.1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Згідно п.22) ч.1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (з наступними змінами), при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні позову споживачем.

Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором кредиту№210226-29054-2 від 26.02.2021. Разом із тим зі змісту п.1.3 самого договору №210226-29054-2 копія якого додана до матеріалів позовної заяви, вбачається, що Кредит надається не на споживчі цілі.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України N 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій.

Отже, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, в зв`язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір, з огляду на наступне.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у позовній заяві є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса та визнання недійним кредитного договору.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пунктів 3,18 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII«Про захист прав споживачів», виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Тобто Закон № 1023-XII регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Суди не вправі керуватися законодавством про захист прав споживачів при вирішенні спорів, що випливають з відносин між фізичними особами, які вступають у договірні відносини між собою з метою задоволення особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Тобто, на відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем дія ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється. Таким чином, висновок позивача про те, що на спірні правовідносинипоширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», є неправильним, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог відносини, які виникли між позивачем та відповідачем - є договірними, що виникли між фізичними особами.

Крім того, при зверненні до суду позивачем не надано доказів того, що відповідач є суб`єкт господарювання в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, повинен був викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено, тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним законом.

Таким чином, на час постановлення даної ухвали, матеріали справи не містять доказів того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивач вказав, що згідно ч.3ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»позивачка звільнена від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг (Постанова Верховного суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19).

Проте, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьоїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».»

Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача наст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними. Оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору кредиту який не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 Закону України "Про захист прав споживачів".

А тому суд приходить до висновку, що позивач, при зверненні до суду із даним позовом має сплатити судовий збір, та надати суду оригінал квитанції, що передбачено ЦПК України

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до ціни позову за подання до суду позовної заяви майнового характеру, фізичною особою, та становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021року становить 2270 грн.

Так, при зверненні до суду із даним позовом, ОСОБА_1 , слід було сплатити суму судового збору в розмірі в розмірі 980,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998;Рахунок отримувача: UA308999980313141206000007493 ; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 177, 175 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст.136, 185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 1:Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна, Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош