Рішення № 100925880, 08.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/3697/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області до Державного підприємства «Тячівське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Тячівське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Тячівське лісове господарство» та зобов`язати відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення між Лісового заказника місцевого значення «Тересвянська долина» загальною площею 192,9, який знаходиться на території ДП «Тячівське лісове господарство», та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що Тячівською окружною прокуратурою в ході моніторингу використання земельних ділянок на території області виявлено факти порушення законодавства в сфері охорони об`єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, Державним підприємством «Тячівське лісове господарство», яке є землекористувачем лісового заказника місцевого значення «Тересвянська долина», не вживаються заходи щодо винесення меж такого та не закріплено його межі в натурі, не виготовлено землевпорядну документацію, що унеможливлює його належне використання та зберігання. Вказана бездіяльність є порушенням Законів України «Про природно-заповідний фонду України», «Про землеустрій», Земельного кодексу України та суперечить інтересам держави, оскільки наслідком такої може бути самозахоплення земельних ділянок природно-заповідного фонду та їх нецільове використання.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву. Зазначену ухвалу суду вручено представнику відповідача 31 серпня 2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив, про продовження процесуального строку для подання такого не клопотав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3-я особа у встановлений в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року строк своїх пояснень щодо позову також не надіслала.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що під час вивчення стану дотримання земельного законодавства при використанні земель природно-заповідного фонду, Тячівською окружною прокуратурою виявлено факт не розроблення землевпорядної документації, в тому числі, щодо лісового заказника місцевого значення «Тересвянська долина» (арк. спр. 10 – 12).

Зокрема, органом прокуратури з`ясовано, що рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради від 13.12.2018 №1348 лісовий заказник «Тересвянська долина» (далі – ЛЗ «Тересвянська долина») оголошено об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення на площі 192,9 га без вилучення площі від землекористувача – Державного підприємства «Тячівське лісове господарство» (далі – ДП «Тячівське лісове господарство») (арк. спр. 19).

Відповідно до охоронного зобов`язання від 01.04.2020 №06-24/846/1, ДП «Тячівське лісове господарство» дало зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження території ЛЗ «Тересвянська долина» загальною площею 192,9 га (арк. спр. 20 – 22).

Згідно з Положенням про лісовий заказник місцевого значення «Тересвянська долина» (далі – Положення) ЛЗ «Тересвянська долина» входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.

П. 1.5 розділу 1 Положення передбачено, що землекористувач бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження заказника.

Межі ЛЗ «Тересвянська долина» встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника в натурі його межі визначаються відповідно до проекту його створення (п. 1.6 розділу 1 Положення).

Таким чином ДП «Тячівське лісове господарство», як землекористувача об`єкта природно-заповідного фонду ЛЗ «Тересвянська долина», зобов`язано дотримуватись встановленого особливого режиму для такої території, а також забезпечити її охорону та збереження.

Разом з тим, згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 20.05.2021 №10-7-0.5-3979/2-21 у Державному земельному кадастрі відомості про межі ЛЗ «Тересвянська долина» відсутні.

Вважаючи бездіяльність ДП «Тячівське лісове господарство», яка полягає у не невжитті заходів по винесенню меж об`єкта природно-заповідного фонду ЛЗ «Тересвянська долина» та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості), протиправною та такою, що створює передумови для нецільового використання земель такого, прокурор звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 43 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 ЗК України).

Вищезазначене кореспондується з положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456-XII (далі – Закон).

Згідно ст. 7 Закону межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Ч. 5 ст. 53 Закону визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження (ч. 3 ст. 26 Закону).

Окрім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 60 Закону, охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Ст. 20 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, в тому числі, в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно зі ст. 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Ч. 1 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Таким чином, законодавчими нормами на землекористувачів земельних ділянок об`єктів природно-заповідного фонду покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження територій таких. Разом з тим, в спірних правовідносинах ДП «Тячівське лісове господарство», як землекористувач ЛЗ «Тересвянська долина», взятих на себе зобов`язань не виконало, заходів для оформлення землевпорядної документації Заказника та визначення меж такого в натурі (на місцевості) не вчинено.

Жодних аргументів та доказів на спростування вищезазначених обставин відповідач до суду не подав.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України та в зв`язку з відсутністю витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків чи проведенням експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Незалежності, буд.27, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ – 02909967) до Державного підприємства "Тячівське лісове господарство" (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд.160, с.Нересниця, Тячівський район, Закарпатська область, 90540, код ЄДРПОУ – 40475037), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 38766364) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Тячівське лісове господарство» щодо не проведення робіт із винесення меж лісового заказника місцевого значення «Тересвянська долина» загальною площею 192,9 га, який знаходиться на території Державного підприємства «Тячівське лісове господарство», та закріплення їх в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Державне підприємство «Тячівське лісове господарство» забезпечити організацію проведення робіт із винесення між Лісового заказника місцевого значення «Тересвянська долина» загальною площею 192,9 га, який знаходиться на території Державного підприємства «Тячівське лісове господарство», та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін