Рішення № 100925311, 12.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/3461/21

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В., Головата А.О. ,

за участю: представника позивача -Камінського А.Ф.,

представника відповідача - Байдали І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.11.2020 №0008410714.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань па загальну суму 318682,0 грин. за операцією із оренди нерухомого майна у нерезидента - повного товариства "Євроголд Сервіс Цумбюль та Ко. Торгова агенція" (резидента Швейцарії) та донарахування умовних зобов`язань на загальну суму 299903,00 грн. згідно п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України за операціями із придбання послуг по просуванню товару (торгової марки) від ТОВ "Епіцентр К" на тій підставі, що ці послуги по своїй сутності необхідні ТОВ "Епіцентр К", як власнику товару, оскільки збільшення попиту призведе до збільшення доходів власника, але ніяк не ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" є протиправними, безпідставними та не грунтуються на вимогах чинного законодавства. Відтак, прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначно підготовче судове засідання у справі.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що за результатами перевірки, з урахуванням розгляду заперечення на акт перевірки, встановлено порушення вимог: п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п,198.5 ст.198 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755- від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), та ч.5 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", товариством завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року на суму 618 585,0 грн.; п.4 змін до Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п.б п. 200.4, та п. в) п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), товариству відмовлено у бюджетному відшкодуванні за серпень 2020 року сум податку на додану вартість від`ємного значення з ПДВ за липень 2020 року в розмірі 1 238 277,0 грн.; п. 201.10 ст. 201 ПКУ та п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, товариством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, виписані при постачанні товарів/послуг на загальну суму 729388,00 грн., в тому числі: за січень 2020 року - на 56956,00 грн., за лютий 2020 року - на 52474,00 грн., за березень 2020 року - 58176,00 грн., за квітень 2020 року - 62105,00 грн., за травень 2020 року - на 68823,00 грн., за червень 2020 року - на 80259,00 грн., за липень 2020 року - на 83139,00 грн., за серпень 2020 року - на 156653,00 грн. На підставі встановлених порушень винесено спірне рішення, яке відповідає встановленим обставинам, порушенням та є правомірним.

У відповіді на відзив представник позивача просить позов задовольнити.

12.05.2021 позивач подав доповнення до позовної заяви в частині підстав позову, в яких зазначено, що за змістом акту перевірки, перевірка проводилася з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень, липень та серпень 2020 від"ємного значення податку на додану вартість. В той же час, зі змісту сторінок 8,10,24 акту випливає, визначення перевіркою податкових зобов"язань та встановлення завищеного від"ємного значення ПДВ за січень-серпень 2020 року. Отже, визначення відповідачем податкових зобов"язань та встановлення завищеного від"ємного значення ПДВ за січень-травень 2020 є протиправним.

Ухвалою від 12.05.2021 продовжено термін підготовчого судового засідання.

У відзиві на доповнення до позову відповідач зазначив, що ході аналізу податкових декларацій з ПДВ та додатків до них було встановлено, що від`ємне значення, задеклароване підприємством у рядку 21 Декларацій за червень, липень та серпень 2020 року, складається із сум від`ємного значення, задекларованих підприємством у попередні звітних періодах, починаючи з грудня 2019 року по серпень 2020 року включно. У зв`язку з тим, що період до грудня 2019 року було перевірено попередніми перевірками та враховуючи те, що підприємством постійно декларується від`ємне значення податку на додану вартість (рядок 21 декларацій), яке переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду, то даною перевіркою охоплено період саме з 01.12.2019 по 31.08.2020.

Ухвалою від 05.07.2021 закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

02.08.2021 представник позивача надав додаткові пояснення.

07.09.2021 представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача у справі на належного - Головне управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003 , код ЄДРПОУ ВП 44096781) .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

В період із 19.10.2020 по 06.11.2020 посадовими особами Головного управління ДПС України у Житомирській області (далі - відповідач або податковий орган) проведено документальну виїзну позапланову перевірку іноземного підприємства "Євроголд Індестріз Лтд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень, липень та серпень 2020 року від`ємного значення податку па додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за серпень 2020 року.

За результатами проведення документальної виїзної позапланової перевірки складено акт перевірки від 13.11.2020 №729/06-30-07-14/32265502.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст.198 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та ч.5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" через завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2020 на суму 729388,00 грн.;

п.4 змін до Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п.б п. 200.4, та п. в) п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), товариству відмовлено у бюджетному відшкодуванні за серпень 2020 року сум податку на додану вартість від`ємного значення з ПДВ за липень 2020 року в розмірі 1 238 277,0 грн.;

п. 201.10 ст. 201 ПКУ та п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, товариством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, виписані при постачанні товарів/послуг на загальну суму 729388,00 грн., в тому числі: за січень 2020 року - на 56956,00 грн., за лютий 2020 року - на 52474,00 грн., за березень 2020 року - 58176,00 грн., за квітень 2020 року - 62105,00 грн., за травень 2020 року - на 68823,00 грн., за червень 2020 року - на 80259,00 грн., за липень 2020 року - на 83139,00 грн., за серпень 2020 року - на 267456,00 грн.

Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" до ГУ ДПС у Житомирській області подано заперечення на акт перевірки.

Заперечення позивачем відповідачем частково враховані, про що зазначено у листі від 25.11.2020 та висновок акту перевірки викладено в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення :

п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п,198.5 ст.198 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-YI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), та ч.5 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" від 16.07,1999 року 996-XIV, товариством завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року на суму 618 585,0 грн.;

п.4 змін до Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п.б п. 200.4, та п. в) п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), товариству відмовлено у бюджетному відшкодуванні за серпень 2020 року сум податку на додану вартість від`ємного значення з ПДВ за липень 2020 року в розмірі 1 238 277,0 грн.;

п. 201.10 ст. 201 ПКУ та п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, товариством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, виписані при постачанні товарів/послуг на загальну суму 729388,00 грн., в тому числі: за січень 2020 року - на 56956,00 грн., за лютий 2020 року - на 52474,00 грн., за березень 2020 року - 58176,00 грн., за квітень 2020 року - 62105,0 грн., за травень 2020 року - на 68823,00 грн., за червень 2020 року - на 80259,00 грн., за липень 2020 року - на 83139,00 грн., за серпень 2020 року - на 156653,00 грн.

За результатами розгляду заперечення, ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.04.2020 №0008410714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2020 року в сумі 618585,00 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно із п.186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

У відповідності до п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно із п.188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України, визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду, є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що первинні документи, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Спірним податковим повідомленням - рішенням від 13.04.2020 №0008410714 зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2020 року в сумі 618585,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі встановлених перевіркою порушень позивачем: п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п,198.5 ст.198 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, та ч.5 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" від 16.07,1999 року 996-XIV, внаслідок чого товариством завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року на суму 618 585,0 грн.;

п. 201.10 ст. 201 ПКУ та п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 внаслідок чого товариством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, виписані при постачанні товарів/послуг на загальну суму 729388,00 грн., в тому числі: за січень 2020 року - на 56956,00 грн., за лютий 2020 року - на 52474,00 грн., за березень 2020 року - 58176,00 грн., за квітень 2020 року - 62105,0 грн., за травень 2020 року - на 68823,00 грн., за червень 2020 року - на 80259,00 грн., за липень 2020 року - на 83139,00 грн., за серпень 2020 року - на 156653,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено податкові зобов`язання на загальну суму 318682,0 грн. за операцією із оренди нерухомого майна у нерезидента - повного товариства "Євроголд Сервіс Цумбюль та Ко. Торгова агенція" (резидента Швейцарії) на загальну суму 318682,0 грн. та занижено податкові зобов`язання на загальну суму 299903,00 грн. згідно п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України за операціями із придбання послуг по просуванню товару (торгової марки) від ТОВ "Епіцентр К" .

Саме на вказаних порушенням ґрунтується висновки контролюючого органу.

Щодо заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 318 682,00 грн. в тому числі: за січень 2020 року - на 36661,0 грн., за лютий 2020 року - на 35092,0 грн., за березень 2020 року - 41313,0 грн,, за квітень 2020 року - 39019,0 грн., за травень 2020 року - на 39528,0 грн,, за червень 2020 року - на 39963,0 грн., за липень 2020 року - на 43429,0 грн., за серпень 2020 року - на 43677,0 грн. за операцією із оренди нерухомого майна у нерезидента - повного товариства "Євроголд Сервіс Цумболь та Ко. Торгова агенція" (резидента Швейцарії).

Висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань на загальну суму 318682,0 грн. ґрунтуються на тому, що за результатами проведених операцій з оренди нерухомого майна на підставі укладеного договору між нерезидентом - повного товариства "Євроголд Сервіс Цумбюль та Ко. Торгова агенція" (резидента Швейцарії) позивачем було отримано результат послуг, проте не забезпечено складання відповідно документа, що свідчить про проведену господарську операцію, чим порушено вимоги п.3.2 Договору оренди. Товариством не забезпечено документальне підтвердження господарської операції яка фактично відбулася.

При цьому, представник позивача зазначає, що відповідачем неправильно трактує умови укладеного договору оренди. Перевіркою не встановлено ані фактів сплати орендних платежів, ані оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, тому була відсутньою дата виникнення податкових зобов"язань за операцією.

Суд погоджується з доводами представника позивача, та водночас не погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Орендарем), та повним товариством "Євроголд Сервіс Цумбюль та Ко. Торгова агенція" (Орендодавцем), резидентом Швейцарії) був укладений договір оренди нерухомого майна від 01.02.2019 року №94, предметом якого являється передача у строкове платне користування будівлі блоку ремонтних цехів, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Промислова 1/154.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Відповідно із підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України для послуг, що пов`язані із нерухомим майном, місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна.

Таким чином, суд погоджується, що операції із оренди нерухомого майна у нерезидента підлягають оподаткуванню податком па додану вартість.

Пунктом 208.2 статті 208 Податкового кодексу України передбачено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 Податкового кодексу України.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 Податкового кодексу України, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлений документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 3.1 Договору оренди сторони визначили, що за користування Об`єктом оренди розмір орендної плати за місяць, із розрахунку 1 Євро за 1 кв. м. площі Об`єкта оренди, що складає 6671,70 Євро.

Пунктом 3.2 Договору оренди встановлено, що сплата орендних платежів проводиться один раз в рік після підписання двостороннього акту на підставі інвойса (рахунка- фактури) Орендодавця. Вказаний двосторонній акт підписується Сторонами щороку 31 грудня.

Таким чином, прийнявши розмір орендної плати за календарний місяць як розрахункову величину, сторони при цьому чітко встановили річний період як для сплати орендних платежів, так і для визнання зобов`язань на підставі двостороннього акту.

Пунктом 3.2 Договору оренди сторони чітко встановили, що сплата орендних платежів проводиться один раз в рік після підписання двостороннього акту па підставі інвойса (рахунка-фактури) Орендодавця. Вказаний двосторонній акт підписується Сторонами щороку 31 грудня.

Отже, суд вважає, що відповідачем не враховано, що сплата орендних платежів проводиться один раз на рік після підписання акта, а не щомісячно. При цьому, навіть за наявності у вказаному договорі оренди норми про обов`язок Орендаря (позивача) оплачувати щомісячно орендні платежі, то при фактичній відсутності таких щомісячних орендних платежів у позивача за операцією оренди була б відсутньою і дата виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, адже згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України дата виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами пов"язується, окрім іншого, із датою списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг, а не із договірною датою розрахунку.

В той же час, суд відмічає, що оскільки фактичної сплати на користь нерезидента вартості послуг з оренди за період із січня по серпень 2020 року за умовами договору не відбулося, у зв"язку з відсутністю для цього підстав, а також відсутністю документів на засвідчення факту постачання послуг нерезидентом, у позивача були відсутні підстави для складання податкових накладних на підтвердження податкових зобов`язань та податкового кредиту, адже була відсутньою дата виникнення податкових зобов`язань згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позивачем не було забезпечено складання відповідного документа, що свідчить про проведену господарську операцію, адже позивач, являючись Орендарем (а не Орендодавцем), мав обов`язок лише підписати наданий йому Орендодавцем двосторонній Акт, який згідно пункту 3.2 Договору оренди підписується щороку 31 грудня. Двосторонній акт створюється Орендодавцем, а не Орендарем.

Відповідачем не враховано, що згідно п.1.2 та 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України 24.05.1995 № 88 (далі - Положення №88), записи в облікових регістрах провадяться па підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення, поставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні маги такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка грала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої первинні повинні мати такі обов`язкові реквізити, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу вищенаведених норм двосторонній акт для відповідності ознакам первинного документа мав містити прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особисті підписи.

Проте, суд погоджується з доводами представника позивача, що передбачена пунктом 3.2 Договору оренди періодичність складання акту (щороку 31 грудня) не покладає обов"язку на підприємство вимагати від Орендодавця щомісячного складання акту та його пред`явлення для підписання позивачу, оскільки це договором не передбачено.

Умови пункту 3.2 Договору оренди вказують на те, що саме двосторонній акт, який підписується сторонами щороку 31 грудня, є підставою для розрахунку, тобто визнання факту постачання послуг нерезидентом.

Згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України дата виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами пов`язується, окрім іншого, із датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом.

Суд зазначає, що наведена редакція виключає можливість визначення податкових зобов`язань за датою фактичного використання послуг, як це визначив відповідач.

При цьому, суд вважає, що право сторін на встановлення періоду визнання зобов`язань за договором до 31 грудня, а не щомісячно, відповідає нормам цивільного права.

Так, у ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України сторонами визначено, як дату платежу, так і дату підписання акту наданих послуг, за підсумками року, то у позивача не виникало а ні права, а ні обов`язку на складання щомісячних податкових накладних за відсутності дати виникнення податкових зобов`язань за вказаною операцією.

Крім того, суд звертає увагу, що перевіряючими посилаючись на ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не враховано, що речення "Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення" відсутнє в цій нормі через її вилучення зі змісту із 03.01.2017 .

Також, суд зазначає, що відповідачем на стор.6 акту перевірки підтверджено зарахування позивачем права користування об`єктом оренди до складу необоротних активів при одночасному визнанні орендних зобов`язань перед Орендодавцем. Одночасне визнання зобов`язань із оренди, що підлягають погашенню, та щомісячне нарахування амортизації об`єкта права користування є свідченням дотримання підприємством принципу нарахування та відображення даної господарської операції у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, що подається згідно МСФЗ.

Таким чином, з огляду на відсутність ні фактів сплати орендних платежів, ні фактів оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, була відсутньою дата виникнення податкових зобов`язань за вказаною операцією.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 187.8 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов`язань на загальну суму 318 682,0 грн., в тому числі: за січень 2020 року - на 36661,0 грн., за лютий 2020 року - на 35092,0 грн., за березень 2020 року - 41313,0 грн., за квітень 2020 року - 39019,0 грн., за травень 2020 року - на 39528,0 грн., за червень 2020 року - на 39963,0 грн., за липень 2020 року - на 43429,0 грн., за серпень 2020 року - на 43677,0 грн. є протиправними та не відповідають встановленим обставинам справи.

Щодо порушення в частині заниження податкових зобов`язань на загальну суму 299903,00 грн. згідно п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України за операціями із придбання послуг по просуванню товару (торгової марки) від ТОВ "Епіцентр К" .

Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року внаслідок чого товариством занижено податкові зобов`язання на загальну суму 299 903,00 грн., в тому числі за січень 2020 року - на суму 20295,0 грн., за лютий 2020 року - на суму 17382,0 грн., за березень 2020 року - на суму 16863,0 грн., за квітень 2020 року - на суму 23086,0 грн., за травень 2020 року - на суму 29295,0 грн., за червень 2020 року - на суму 40296,0 грн., за липень 2020 року - на суму 39710,0 грн. та за серпень 2020 року - на суму 223779,0 грн. - донарахування умовних зобов`язань за операціями із придбання послуг по просуванню товару (торгової марки) від ТОВ "Епіцентр К".

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в ході аналізу придбаних послуг та їх використання в господарській діяльності підприємства, на підставі актів виконаних послуг, податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", встановлено, що товариство придбавало послуги по просування товару (торгової марки) у ТОВ "Епіцентр К".

Обґрунтовуючи правомірність висновків перевірки, контролюючий орган посилається на те, що придбані позивачем послуги у ТОВ "Епіцентр К" використані не в господарській діяльності . Надані за укладеними договорами про просування товару послуги необхідні ТОВ "Епіцентр К" як власнику товару, оскільки збільшення попиту призведе до збільшення доходів власника, але ніяк не ІП "Євроголд Індестріз ЛТД".

В той же, заперечуючи проти встановлених порушень позивач посилається на те, що відповідачем у повному обсязі не враховано умов договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ "Епіцентр К" та договору про надання послуг.

Суд погоджується з доводами позивача, та водночас, не погоджується з доводами відповідача, з огляду на таке.

Суд відмічає, що реальність господарських операцій відповідачем не заперечується. Заперечується лише факт використання у господарській діяльності отриманих за договорами послуг.

Таким чином, предметом дослідження у вказаному випадку є лише використання отриманих послуг від ТОВ "Епіцентр К" в господарській діяльності ІП "Євроголд Індестріз ЛТД".

02.12.2019 ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" ( Постачальник) уклало договір поставки №118770 з ТОВ "Епіцентр К" (Покупець). Згідно п. 1.1 даного Договору Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві Товар у встановлені строки, а Покупець зобов`язується приймати такий Товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору.

Предметом поставки згідно п.1.2 Договору поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікації та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником та покупцем.

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю бухгалтерські документи видаткова та товарно-транспортна накладна). Бухгалтерські документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату доставки партії товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в заявці покупця.

Згідно п. 2.1 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інтеркомс 2010) - пункт поставки згідно Замовлення Покупця.

Згідно п. 2.4 Договору право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до Покупця з моменту поставки Постачальником обробленого Товару в пункт поставки відповідно вимог Покупця, та після підписання Сторонами видаткової накладної, що засвідчує отримання Товару Покупцем.

Пунктом 2.5. Договору поставки визначено, що з метою просування товарів постачальника, покупець може надати постачальнику рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги згідно з умовами, визначеними в додаткових договорах, угодах, додатках.

Згідно пункту 4.12. Договору поставки сторони визначили, що у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торговельну мережу покупця, то покупець має право повернути її в період дії Договору. Постачальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту пред`явлення письмової вимоги покупцем забрати цей товар та або замінити його. У випадку порушення Постачальником строків повернення товару, встановленого цим пунктом, Постачальник зобов`язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі вартості товару, що підлягає поверненню.

Згідно п.9.1 договору поставки №118770 від 02.12.2019 оплата за товар здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару.

Пунктом 9.2 Договору поставки встановлено, що оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам.

У преамбулі Договору поставки сторони встановили, що споживачем товару є фізична особа, яка придбаває для особистих потреб у Покупця Товар, поставлений Постачальником.

Отже, внаслідок збільшення обсягів продажу для кінцевих споживачів, тобто збільшення доходів ТОВ "Епіцентр К", відбувається збільшення доходів підприємства та своєчасне погашення дебіторської заборгованості.

Отримані послуги використовувались підприємством у власній господарській діяльності, оскільки виконавцем надавались послуги по організації просування продукції шляхом здійснення заходів, які формують думку споживача щодо віддання переваги перед товарами інших постачальників товарам підприємства.

Враховуючи, що кінцевим споживачем товару є фізична особа, яка придбаває для особистих потреб у Покупця Товар, поставлений Постачальником, то договірні відносини позивача із ТОВ "Епіцентр К" за правовою природою укладеного договору поставки містять елементи договору консигнації, тобто коли товар, що поставляється на умовах даного договору, отримується Покупцем на умовах реалізації товару кінцевому споживачеві.

При цьому, суд відмічає, як випливає із умов укладеного Договору поставки, право власності на товар, зберігає за Позивачем значну частину повноважень, яке закріплюється за Покупцем без передачі останньому, до моменту реалізації товару за даним Договором, всієї сукупності прав, та є більш обмеженим і передбачає можливість володіння, користування і розпорядження з метою реалізації Товару кінцевим Споживачам Покупця ТОВ "Епіцентр- К".

Окрім договору поставки, між позивачем (Замовником) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) було укладено договір №118870 від 02 грудня 2018 року про надання послуг по організації просування товарів (торгівельної марки), предметом якого є надання Виконавцем послуг просування товару (торгової марки ) в регіонах України на мовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору №118870 від 02 грудня 2018 року послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання консультаційної інформації - щодо розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця; інформування щодо залишку товару на стелажах торговельних центрів Виконавця; проведення інформаційного обслуговування товарів, які поставляються Замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних; надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині торговельних центрів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами товарів; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Згідно п.4.6. Договору №118870 від 02 грудня 2019 року сторони домовились, що оплата послуг проводиться шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з сумами, які належать до сплати Виконавцем Замовнику за товар, поставлений за Договором поставки №118770 від 02 грудня 2018 року, на підставі Акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Фактичне надання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

-від 31.01.2020 №Ком/00-0002735 на 121770,00 грн., в т.ч. ПДВ 20295,00 грн.;

-від 29.02.2020 №Ком/00-0008260 на 104289,30 грн., в т.ч. ПДВ 17381,55 грн.;

-від 31.03.2020 №Ком/00-0011 155 на 101177,04 грн., в т.ч. ПДВ 16862,84 грн.;

-від 30.04.2020 №Ком/00-0015202 на 138516,90 грн., в т.ч. ПДВ 23086,15 грн.;

-від 31.05.2020 №Ком/00-0020714 на 161155,50 грн., в т.ч. ПДВ 26859,25 грн.;

від 31.05.2020 №Ком/00-0021487 на 14616,00 грн., в т.ч. ПДВ 2436,00 грн..

Матеріалами справи підтверджується, що невід`ємною частиною кожного із вищенаведених актів є звіти Виконавця, якими підтверджується надання послуг по організації просування товарів позивача, а саме - проведення оптимального розміщення товарів на площах гіпермаркетів з метою ознайомлення максимальної кількості покупців із товаром, отримання інформації про динаміку змін в обсягах реалізації, проведення інформування покупців про переваги товару позивача, проведення опитування клієнтів з метою вивчення незадоволеного попиту, інформування позивача стосовно залишків та реалізації асортиментних позицій для здійснення оптимального розподілу товарів, та ін..

Суд вважає, що укладання договору про надання послуг по організації просування товарів свідчить про бажання позивача досягнення вигідного економічного ефекту (ділової мети) при здійснені фінансово-господарської діяльності, тому як отримання доходу (сплата за поставлений товар) можливе шляхами передбаченими в укладеному договорі .

Так, зокрема у відповідності до звітів до договору надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) складених на підставі актів виконаних робіт, можливо проаналізувати хід реалізації кожної окремої партії товару, структуру товарообігу за відповідний період, хід реалізації товару мережі гіпермаркету, ряд здійснених організаційних заходів, які дійсно є ефективними та збільшують обсяг товару, який постачає позивач .

Договір повинен бути направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Фактичні обставини свідчать про те, що відповідачем не прийнято до уваги принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Разом з тим, суб`єктивна думка службових осіб відповідача, щодо "відсутності обов`язку щодо здійснення заходів по стимулюванню збуту товарів" не може бути правовою підставою для неврахування сум віднесених до оподаткування господарських операцій.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, (ст.42 ГК України).

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

З огляду на досліджені первинні документи, суд зазначає, що послуги, що отримуються позивачем, тісно пов`язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки послуги по організації просування товарів фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Суд погоджується, що дані послуги спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача шляхом популяризації продукції і торгової марки серед кінцевих споживачів та стимулювання споживчого попиту, що обумовлює господарський характер цих послуг. При цьому вказані дії з просування товару мають економічний ефект, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Укладення вказаного договору свідчить про бажання позивача досягнути вигідного економічного ефекту при здійсненні фінансово-господарської діяльності, тому як отримання доходу можливе шляхами, передбаченими даним договором.

При цьому, суд відмічає, що реальність виконання умов договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Більш того, змістом акту перевірки (стор.8-10) підтверджується, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність таких отриманих послуг.

Посилання відповідача на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються ТОВ "Епіцентр-К" (торговельною мережею) у відношенні товару, право власності на який, на його думку, перейшло до ТОВ "Епіцентр-К", не спростовує їх економічну цінність для позивача.

Висновок відповідача щодо відсутності зв`язку із господарською діяльністю по отриманих послугах з просування товарів через перехід до ТОВ "Епіцентр-К" права власності на товар згідно п.2.4 Договору поставки, спростовується пунктами 9.1, 9.2. та 4.12. того ж Договору, відповідно до яких оплата за товар здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару, оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам, Покупець має право повернути частину нереалізованого товару, а Постачальник зобов`язаний забрати цей товар протягом 30 календарних днів, при порушенні такого терміну - зі сплатою штраф у розмірі вартості товару, що підлягає поверненню.

Отже, дата переходу права власності і ризиків до Покупця з моменту поставки (пункт 2.4 Договору поставки) не охоплюють ризики додаткових втрат від нереалізованого товару кінцевим споживачам, які згідно пунктів 9.1., 9.2. та 4.12 Договору поставки залишаються ризиками позивача.

А разом із ризиками не реалізації товару кінцевим споживачам за позивачем, а не за ТОВ "Епіцентр-К", залишаються ризики коригування (зменшення) доходів, ризики неотримання коштів за виготовлений товар, ризики понесення додаткових логістичних витрат та штрафів.

Саме з метою, в тому числі, і убезпечення від цих ризиків позивачем отримувались від ТОВ "Епіцентр-К" послуги щодо просування товару (торгової марки) позивача.

Ефективність та ділова мета отриманих послуг щодо просування товару (торгової марки) підтверджується також відсутністю фактів повернення товарів від ТОВ "Епіцентр-К" за період перевірки (січень-серпень 2020р.).

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем при оцінці послуг щодо просування товару (торгової марки) також не враховано ту обставину, що здійснюване Виконавцем інформування фактичних та потенційних споживачів про переваги товару позивача перед аналогічними товарами інших виробників, досягало свого ефекту не лише при виборі товару, наявного на полицях в торговій мережі ТОВ "Епіцентр-К", а формувало позитивну думку і щодо товарів із торговою маркою "EUROGOLD", що вироблятимуться у майбутньому та підлягатимуть збуту не лише в торговій мережі ТОВ "Епіцентр-К".

Отже, вказані обставини вказують на безпосередній зв`язок отриманих послуг із господарською діяльністю позивача, а також підтверджують їх позитивний вплив на збільшення доходів саме ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" .

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що позивач ’"...самостійно здійснює просування та рекламу свого товару у торгівельних центрах ТОВ "Епіцентр К" та ще й при цьому проводить навчання працівників покупця".

До таких висновків відповідач дійшов на підставі пунктів 5.3, 5.4 та 5.5 договору поставки №118770 від 0212.2019.

В той же час, відповідач уважно не дослідив зміст вказаних пунктів, якими спростовуються твердження відповідача, адже в пунктах 5.3, 5.4 є вираз "...0 (нуль) раз", тобто такі обов`язки ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" перед ТОВ "Епіцентр К" не передбачались умовами договору і фактично не виконувались позивачем.

Наявність таких пунктів зумовлена застосуванням типової форми договору поставки у редакції ТОВ "Епіцентр К", однак через неприйняття сторонами таких умов у змісті пунктів 5.1, 5.2, 5.3 та 5.4 використано вираз ”...0 (нуль) раз, що автоматично вказує на їх незастосування в умовах договору поставки.

Отже, доводи відповідача з даного приводу спростовуються розділом 5 Договору поставки від 02.12.2019.

Доводи відповідача про відсутність виключного права позивача на отримання коштів від ТОВ "Епіцентр К" за поставлений товар лише після його реалізації споживачам спростовується пунктом 9.2. Договору поставки, яким прямо визначено, що оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Судом встановлено, що співставлення обсягів отриманих послуг проводилося з обсягами поставок для ТОВ "Епіцентр", а не із сумами реалізованого товару (кінцевим покупцям).

Разом з тим, згідно п.4.1 Договору №118870 від 02 грудня 2019 року розмір оплати за надання послуг по організації просування товарів (торгівельної марки) поставлений в залежність від суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки №118770 від 02 грудня 2018 року.

Додатковою угодою від 12 березня 2020 року до Договору №118870 від 02 грудня 2019 року пункт 4.1. викладено в наступній редакції: "Розмір оплати за послуги по організації просування товарів (торгівельної марки), яку Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцеві, складає 9% з урахуванням ПДВ від суми реалізованого товару за асортиментом відділу Виконавця "Сантехніка", та 3% з урахуванням ПДВ від суми реалізованого товару усього іншого асортименту, поставленого за договором поставки №118770 від 02 грудня 2018 року між Замовником та Виконавцем, за кожний місяць".

Отже, розрахунок суми оплати за послуги по організації просування товарів залежав від суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки, а не від суми поставленого товару. При цьому до суми реалізованого товару враховувались як отримані на поточний рахунок позивача кошти від ТОВ "Епіцентр К", так і суми зарахування вартості послуг в оплату товарів вартості на підставі акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що проведене відповідачем співставлення обсягів отриманих послуг із обсягами поставок для ТОВ "Епіцентр", а не із сумами реалізованого товару (кінцевим покупцям), і стало причиною наведених відповідачем розбіжностей між динамікою обсягів поставок та обсягів послуг.

Таким чином, з огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає протиправними висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 299903,00 грн. за операціями із придбання послуг по просуванню товару (торгової марки) від ТОВ "Епіцентр К" ,що є порушенням п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо посилань представника позивача на те, що відповідачі протиправно вийшли за межі визначеного у акті перевіреного періоду.

Також, суд звертає увагу, що на ст.1 акту перевірки зазначено про те, що відповідачем на підставі наказів ГУ ДПС України у Житомирській області від 07.10.2020 №1428 та від 30.10.2020 №1677 було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень, липень та серпень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за серпень 2020 року.

В той же час, зі змісту сторінок 8, 10, 24 акту перевірки слідує визначення перевіркою податкових зобов`язань та встановлення завищення від`ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2020 року.

В судовому засіданні був допитаний свідок ревізор ОСОБА_1 , який зазначив про те, що перевіркою було охоплено період з грудня 2019 по серпень 2020, оскільки підприємством постійно декларується від"ємне значення. У червень 2020 перенесене від"ємне значення попереднього періоду.

Згідно абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Відтак, відповідачем протиправно визначено податкові зобов"язання та встановлено завищене від"ємне значення з ПДВ за період січень 2020 - травень 2020. Більш того, суд звертає увагу на те, що навіть за вказаний період судом не встановлено порушення позивачем вимог п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст.198 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та ч.5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", п. 201.10 ст. 201 ПКУ. Протилежного відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Суд відмічає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Реальний характер взаємовідносин позивача з контрагентами документально підтверджено, а також доцільність укладення договорів з даними контрагентами доведена.

У свою чергу акт перевірки не містить доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, при складанні акту перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування.

Таким чином, вищевикладене свідчить про безпідставність та необґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.11.2020 №0008410714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2020 року в сумі 618585,00 грн. є протиправним, відтак, підлягає скасуванню, з огляду на що суд задовольняє позов у повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (вул. Промислова, 1/154,Житомир,10025, код ЄДРПОУ 32265502) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області ( вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003 , код ЄДРПОУ ВП 44096781) від 30.11.2020 №0008410714.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003 , код ЄДРПОУ ВП 44096781) на користь Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (вул. Промислова, 1/154,Житомир,10025, код ЄДРПОУ 32265502) судовий збір у розмірі 9278,77 грн. (дев"ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень сімдесят сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 08 листопада 2021 року