Рішення № 100924997, 09.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 р. Справа№200/11923/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про

визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у розмірі 14289,35 грн. за несвочасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно;

стягнення компенсації втрати частини доходів у розмірі 14289,35 грн. за невчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем здійснено повну виплату належної позивачу заборгованості. Виплата заборгованості з пенсії за 2016, 2017 здійснювалась наступним чином: з січня 2019 по грудень 2019 сплачено 11074,44 грн.; з січня 2020 по червень 2021 сплачено 33223,14 грн. Вважає, що оскільки зазначена заборгованість сплачувалась без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою, він поніс матеріальні втрати від знецінення грошових коштів. З цих підстав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В установлений судом строк відповідачем відзиву на адміністративний позов позивача подано не було.

Згідно вимог частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Станом на час розгляду справи, відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, про причини неподання відзиву на позовну заяву відповідачем суду не повідомлено.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року відкрито провадження у справі розгляд справи; вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 15 жовтня 2021 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 27.09.2021 року виправлено описку в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року по справі № 200/11923/21-а, в третьому абзаці резолютивної частини ухвали замість "15 жовтня 2021 року" вказати "11 жовтня 2021 року".

Ухвалою суду від 11.10.2021 відкладено розгляд справи на 09 листопада 2021 року о 09:30 год.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданим Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2017 у справі №235/7638/16-а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України, Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі №235/7638/16-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2017 року по справі № 235/7638/16-а залишено без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2017 року по справі № 235/7638/16-а залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №235/7638/16-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неповідомлення у п`ятиденний строк Пенсійного фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених, з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно листа Пенсійного фонду України сума перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2017 становить 44297,54 грн.

Виплата заборгованості з пенсії підтверджується позивачем.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно з ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийнятті рішення в даній адміністративній справі.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Заборгованість з пенсії нараховано та виплачено в результаті перерахунку пенсії та виплачено у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №521/940/17, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийнятті рішення в даній адміністративній справі.

Оскільки, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №235/7638/16-а, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

А відтак, дії відповідача у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у розмірі 14289,35 грн. за невчасно виплачену частину пенсії, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши правові положення Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що виплати компенсації втрати частини доходів за невчасно виплачену частину пенсії саме у розмірі 14289,35 грн. належить до виключних повноважень відповідача. А тому ні суд, ні позивач не може перебирати на себе ці повноваження і обчислювати самостійно суму такої компенсації.

Крім того, станом на день прийняття рішення у суду відсутні підстави вважати, що відповідач розрахує компенсацію позивачу не у відповідності до Закону.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У цій правовій ситуації компенсація не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто, питання про те, який розмір буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19.

Отже, підстави для стягнення компенсації втрати частини доходів у розмірі 14289,35грн. відсутні.

Тобто, визначення розміру 14289,35 грн. за невчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 належить до дискреційних повноважень відповідача.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини доходів за невчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно та зобов"язання нарахувати та виплатити компенсації втрати частини за невчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. згідно квитанції від 07.09.2021 №42956.

Таким чином, з урахуванням часкового задоволення позову, судовий збір у розмірі 454грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192, 194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у розмірі 14289,35 грн. за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно; стягнення компенсації втрати частини доходів у розмірі 14289,35 грн. за невчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов"язати нарахувати та виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) компенсацію втрати частини за несвочасно виплачену частину пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 включно на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 454 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов