Рішення № 100924991, 05.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 р. Справа№200/11580/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької, в якому просив суд:

визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.02.2015 року по 30.06.2019 року,

стягнути 527912,57 грн. заборгованість з виплати пенсії за період з 01.02.2015 року по 30.06.2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. В січні 2015 року виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з невідомих причин та, після звернення в травні 2019 року, поновлена з липня 2019 року. Відповідачем нарахована, але не виплачена пенсія за період з 16.05.2016 року по 30.06.2019 року в сумі 303378,02 грн. Відповідач протиправно не нарахував пенсію за період з лютого 2015 року по травень 2019 року, в сумі 224534,55 грн. та не виплатив заборгованість, що є незаконним, оскільки порушує конституційне право позивача на володіння власністю. Ефективним виконанням рішення суду позивач вважає саме стягнення суми заборгованості через Казначейську службу, оскільки позиція відповідача щодо виплати заборгованості на умовах окремого порядку є також порушення прав позивача. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 10 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив, де зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 17.05.2019 року. В зв`язку з неотриманням пенсійних виплат з вини позивача, заборгованість нарахована за період з 16.05.2016 року по 30.06.2019 року, тобто не більше ніж за три роки до дня звернення. Виплата заборгованості, згідно Постанови КМУ №637, відбудеться після відповідного фінансування на умовах окремого порядку. Відповідач також зазначає, що стягнення за судовим рішенням відбувається за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою від 16.05.2019 року №1414-5000126362/23734, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відповіддю на адвокатський запит від 08.07.2021 року позивачу поновлено виплату пенсії з липня 2019 року, заборгованість з пенсійних виплат за період з 16.05.2016 року по 30.06.2019 року склала 303378,02 грн. та нарахована за три роки до звернення за поновлення виплати. З 01.03.2021 року розмір пенсії ОСОБА_1 складає 16615,55 грн., до перерахунку складав - 14968,97 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 3

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 19

[...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх [...] у старості [...].

Стаття 92

Виключно законами України визначаються:[…] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено:

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно зі статтею 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону […] (частина 2 статті 49 Закону № 1058-IV).

Отже, чинний механізм виплати пенсій, який поєднує право на пенсію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, призвів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України.

Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як з підстав перевірки місця фактичного проживання.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Тому суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанови Кабінету Міністрів України з приводу здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є підзаконними нормативно-правовими актами, які обмежують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке протиправно припинило виплату пенсії позивачу з лютого 2015 року та поновило виплати в липні 2019 року.

Отже, не отримання ОСОБА_1 пенсійних виплат за вказаний період відбулось з вини Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке також протиправно нарахувало заборгованість з пенсійних виплат за період з 16.05.2016 року по 30.06.2019 року в сумі 303378,02 грн., а не з лютого 2015 року, оскільки саме відповідач протиправно припинив нарахування виплати пенсії та не здійснив її нарахування в порушення частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV.

Твердження відповідача про нарахування суми пенсії в межах трирічного строку прямо суперечить частині 1 статті 46 Закону № 1058-IV, так як вона регулює виплату пенсії яка була нарахована, проте не отримана з вини позивача.

Таким чином, при розгляді цієї справи судом встановлені протиправні дії відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо припинення та невиплати належних позивачеві грошових сум всупереч вимогам закону.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року встановлено, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про виплату пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак виплата якої була безпідставно обмежена, що суперечить вимогам Конституції та законів України, суд вважає доведеними доводи позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення боргу з пенсійних виплат суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту частини 2 статті 245 КАС У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю[…].

Вказаним нормам кореспондують норми статті 5 КАС України.

З урахуванням викладеного, судом встановлена протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з лютого 2015 року по травень 2019 року за відсутністю передбачених законом підстав.

При цьому, враховуючи, що відповідачем протиправно нарахована лише частина пенсії за період з 16.05.2016 року по 30.06.2019 року в сумі 303378,02 грн., остання підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 та пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України.

В той же час, пенсійні виплати за період з лютого 2015 року по травень 2016 року, самостійно розраховані позивачем в сумі 224534,55 грн., підлягають нарахуванню відповідачем, отже вимоги щодо стягнення певної суми в цій частині є передчасними. З врахуванням цих обставин, належним способом захисту щодо виплатити пенсії за період з лютого 2015 року по травень 2016 року є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату пенсії за вказаний період.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки вимоги про стягнення суми пенсії за період з лютого 2015 року по травень 2016 року, самостійно розраховані позивачем в сумі 224534,55 грн., задоволенню не підлягають через відсутність їх нарахування з боку відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 5279,14 грн., на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна задоволеним вимогам майнового характеру та за подачу позову немайнового характеру в сумі 3033,78 + 908 = 3941,78 грн.

Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.02.2015 року по 30.06.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з лютого 2015 року по травень 2016 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії за період з 16.05.2016 року по 30.06.2019 року у сумі 303378 (триста три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення суми пенсії за період з лютого 2015 року по травень 2016 року в сумі 224534,55 грн. - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3941,78 (три тисячі дев`ятсот сорок одна) грн. 78 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 листопада 2021 року, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов