Рішення № 100924953, 01.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 р. Справа№200/11798/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59)

про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просила суд визнати протиправною, незаконною та скасувати сформовану ГУ ДПС у Донецькій області вимогу № Ф-4137-25 від 09 серпня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, на суму 39371,68 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що займається адвокатською діяльністю з 05.01.1994 року та здійснює адвокатську діяльність відповідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 265, видане 01.05.1994 року на підставі рішення Донецької обласної Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури № 2 від 28.12.1993 р.

Крім того, позивач зазначила, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В02 № 976772 від 02.02.2010 року позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за КВЕД 69.10. «Діяльність у сфері права», тобто позивач зареєстрована як физічна - особа-підприємець згідно Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно довідки №2176/10 від 06.02.2015 року, копія якої долучена до матеріалів справи позивач знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ у Жовтневим районі м. Маріуполя і отримує пенсію за віком з 13.06.2014 року.

Позивач звернула увагу суду, що вона не перебуває на податковому обліку як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, в той час як відповідач покладає на позивача подвійне оподаткування як фізичної особи - підприємця і як самозайнятої особи, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач має право самостійно обрати спосіб реєстрації та перебування на обліку в контролюючому органі.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №200/11798/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11 жовтня 2021 року.

29.09.2021 року від відповідача засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками не підписаний цифровим електронним підписом.

У відповідності до відзиву відповідач просив суд замінити Головне управлінням ДПС у Донецькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області, як відокремленим підрозділом ДПС та відмовити у задоволені позову з підстав викладених у відзиві.

Враховуючи ту обставину, що оригінал відзиву до суду не надійшов суд вважає за доцільне дослідити доводи, які викладені у неналежно оформленому відзиві.

Підставами для відмови у задоволенні позову відповідач визначає наступне.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464).

Згідно інформаційної бази даних органів ДПС ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 13.06.2014 року.

У період з 28.12.1993 року по теперішній час ОСОБА_1 , знаходиться на обліку – Головне управління ДПС у Донецькій області, Центральна ДПІ (Центральний район, м.Маріуполь, 581), як 94 - Фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю на загальній системі оподаткування. За період 01.01.2012 року по 06.05.2015 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування, платник 2 групи - 20 %. Стан платника податків - 0 - ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ, як

ФІЗИЧНА ОСОБА, ЯКА ЗАЙМАЄТЬСЯ НЕЗАЛЕЖНОЮ ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ. Дата встановлення позначки - 28.12.1993 року.

За податковий період 2014 року позивач несвоєчасно сплачувала ЄСВ за 1 та 2 квартали 2014 року.

Головним управління ДФС у Донецькій області (Жовтнева ОДПІ м. Маріуполь) було сформовано рішення про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату з єдиного внеску (Додаток 12) № 0036561706 від 25.11.2015 (на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), яке було (спрямовано поштою), рекомендоване повідомлення повернулось з закінченням терміну зберігання - 28.12.2015 року (оригінал за даними відповідача відсутній).

Копії вищезазначеного рішення про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату з єдиного внеску № 0036561706 від 25.11.2015 року із доказами його направлення позивачу відповідачем до суду не надано.

Як зазначає відповідач, з 01 січня 2017 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464) (ця норма Закону № 2464 почала діяти з 01.01.2018, до 31.12.2017 відповідно до абзацу четвертого ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані були сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року).

З 01 січня 2017 року подання звітності та сплата по єдиному внеску є обов`язковою для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, але за 2017 рік ОСОБА_1 , звітність по єдиному внеску не надано.

Головним управління ДФС у Донецькій області було складено та спрямовано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою згідно ІС «Податковий блок» АДРЕСА_2 акт про результати камеральної перевірки з питання своєчасності надання Додатку 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік від 11 липня 2018 року № 3013/05 -99-46-10/ НОМЕР_1 .

15.08.2018 року лист повернувся не врученим у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

16.08.2018 року складено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 0105984610, яке було направлено 17.08.2018 року ОСОБА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

11.09.2018 року рекомендоване повідомлення про вручення було повернуто з відміткою «вручено».

За період 2016-2020 роки єдиний внесок по коду платежу «71040000» станом на теперішній час не сплачено та складає 39371,68 грн.

Звітність за період 2015 рік - не надавалась, за 2016 рік було подано «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (Додаток 5, таблиця 3) № 1700023910 від 03.05.2017 рік, нарахування не відбувались.

Враховуючи зазначене обліковуються нарахування в автоматичному режимі у розмірі мінімального страхового внеску, як самозайнятій особі в інтегрованій картці по коду 71040000 ОСОБА_1 , які підлягають сплаті на загальній підставах.

Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість Позивача, станом на 31.07.2021 становила 39371,68 грн., на підставі цих даних контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2021 №Ф-4137-25.

29 вересня 2021 року від відповідача до суду надішли докази направлення відзиву позивачу.

11 жовтня 2021 року судове засідання відкладено на 01 листопада 2021 року.

25.10.2021 року до суду надішли оригінали документів, які були долучені до відзиву, хоча деякі з них, як: спірна вимога про сплату боргу з доказами її відправлення позивачу, Акт перевірки № 3013/05-99-46-10/ НОМЕР_1 від 11.07.2018 року разом з доказами направлення, Рішення № 0105984610 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 16.08.2018 року разом з доказами направлення не засвідчені належним чином у відповідності до вимог ДСТУ.

В оригіналах лише надані ІКП за спірний період та розрахунок вимоги, які не ким не підписані.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця від 01.01.2012р. № 791850 серії А здійснює підприємницьку діяльність. Перебуває на обліку у Центральній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області.

З 05.01.1994 року позивач має Свідоцтво на право зайняття адвокатської діяльності № 265.

Відповідно довідки №2176/10 від 06.02.2015 року, копія якої долучена до матеріалів справи позивач знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ у Жовтневим районі м. Маріуполя і отримує пенсію за віком з 13.06.2014 року.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826), яке станом на 14 вересня 2021 року перебуває в стані припинення.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

У зв`язку з прийняттям «Положення про Державну податкову службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», проведена реорганізації органів Державної фіскальної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» створено Головне управління ДПС у Донецькій області. Згідно з Положенням про ГУ ДПС у Донецькій області. ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Донецькій області.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 21.08.2019 №682 про початок роботи Державної податкової служби України, яке було оприлюднене на Урядовому порталі та яким встановлено, що функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припиняються, контроль за дотриманням вищезазначеного покладається на Державну податкову службу.

На підставі наказу ДПС України від 28.08.2019 №36 розпочато виконання ДПС України вищевказаних функцій і повноважень Державної фіскальної служби. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Донецькій області розпочато здійснення Головним управлінням ДПС у Донецькій області покладених на нього положенням про Головне управління ДПС у Донецькій області, затвердженим наказом ДПС України від 27.07.2019 №14 функцій і повноважень ГУ ДФС у Донецькій області що припиняється.

З 28.09.2019 правонаступником ГУ ДФС у Донецькій області стало ГУ ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826).

Постановою КМУ від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної податкової служби - Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826).

В свою чергу, Наказом ДПС України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби територіальний орган - Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 44070187). Юридична особа, до якої належить відокремлений підрозділ, це ДПС України (ЄДРПОУ 43005393).

Кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується відповідно до наказу ДПС України від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС».

Відповідно до ч. 2 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Згідно ч. 4 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може делегувати керівнику територіального органу як відокремленого підрозділу такого центрального органу виконавчої влади окремі повноваження відповідно до положення про такий територіальний орган.

Суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва.

Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

В постанові від 30.12.2020 року по справі №805/4361/17-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з п. 12 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 N 1074, який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією територіальних органів, орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Зважаючи, на те, що територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, з 01.01.2021 розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів ДПС, ліквідованих як юридичні особи, суд дійшов висновку про необхідність заміни відповідача у даній справі з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) на Головне управління ДПС у Донецькій області (код відокремленого підрозділу 44070187).

Відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі – Закон № 2464-VI та/або Закон № 2464) 09.08.2021 року відповідачем сформована спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-4137-25 на суму 39 371,68 грн., у т.ч. недоїмка – 38 888,74 грн., штраф – 273,13 грн. та пеня – 209,81 грн. станом на 31.07.2021 року.

Відповідачем наданий розрахунок спірної вимоги, яка складається із наступних складових, дата операції:

14.01.2016 року штрафні санкції та пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - від 25.11.2015 № 0036561706 в розмірі 96,05 грн. (до суду не надане);

14.01.2016 року штрафні санкції та пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - від 25.11.2015 № 0036561706 в розмірі 0,61 грн. (до суду не надане);

14.01.2016 року штрафні санкції та пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - від 25.11.2015 № 0036561706 в розмірі 3,5 грн. (до суду не надане);

14.01.2016 року штрафні санкції та пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - від 25.11.2015 № 0036561706 в розмірі 1,63 грн. (до суду не надане);

18.02.2016 року пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0000161701 по Акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 116 від 28.01.2016 в розмірі 209,81 грн. (до суду не надані);

18.02.2016 року пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0000161701 по Акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 116 від 28.01.2016 в розмірі 49,90 грн. (до суду не надані);

19.04.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 10154222/ev від 19.04.2018 терміну сплати 19.04.2018 у розмірі 2457,18 грн.;

02.05.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік нарахування єдиного внеску №3974131/ev від 02.05.2018 терміну сплати 02.05.2018 у розмірі 8448 грн.;

19.07.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 10175680/ev від 19.07.2018 терміну сплати 19.07.2018 у розмірі 2457,18 грн.;

21.09.2018 донараховано штрафних санкцій по ЄВ ч. 7 п. 11 ст. 25 Закону № 2464 за акт пот.року Рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску (Дод.16) № 0105984610 від 16.08.2018 у розмірі 170 грн.;

19.10.2018 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 10198099/ev від 19.10.2018 терміну сплати 19.10.2018 у розмірі 2457,18 грн.;

21.01.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску №1452576/ev від 21.01.2019 терміну сплати 21.01.2019 у розмірі 2457,18 грн.;

19.04.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 4372248/ev від 19.04.2019 терміну сплати 19.04.2019 у розмірі 2457,18 грн.;

19.07.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 5851064/ev від 19.07.2019 терміну сплати 19.07.2019 у розмірі 2457,18 грн.;

21.10.2019 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 7336236/ev від 21.10.2019 терміну сплати 21.10.2019у розмірі 2457,18 грн.;

20.01.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 1451344/ev від 20.01.2020 терміну сплати 20.01.2020 у розмірі 2457,18 грн.;

21.04.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 2944725/ev від 21.04.2020 терміну сплати 21.04.2020 у розмірі 2078,12 грн.;

20.07.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № N 4444044/ev від 20.07.2020 терм.спл. 20.07.2020 у розмірі 1039,06 грн.;

19.10.2020 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № N 5917706/ev від 19.10.2020 терміну сплати 19.10.2020 у розмірі 3178,12 грн.;

19.01.2021 Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю Нарахування єдиного внеску № 6514/ev від 19.01.2021 терміну сплати 19.01.2021 у розмірі 3300 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 р. №2464-VI.

Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.

У відповідності до пп. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Так, згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування ( із змінами внесеними Законом № 3609-VI від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017, № 592-IX від 13.05.2020).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначалось вище у цьому рішенні відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону визначено, що особи, зазначені в тому числі у пунктах 4 та 5 частини першої цієї статті (особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Звільнення позивача від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вищезазначена позиція підтверджується висновками викладеними у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №805/2195/17-а.

За положеннями статті 1 Закону № 1058, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із абзацем першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення права позивача на пенсію) встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

Тобто позивач є пенсіонером за віком з 13.06. 2014 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року у справі № 200/4005/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу з сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 20 листопада 2019 року № Ф-4137-25 на суму 27 022,20 гривень – задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 20 листопада 2019 року № Ф-4137-25 на суму 27 022,20 гривень.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі № 200/4005/20-а залишено без змін.

Ухвалою від 30 листопада 2020 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 200/4005/20-а.

Вищезазначене рішення Донецького окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 06.10.2020 року, мотивовано наступним:

“Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі – Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 статті 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

При цьому, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою “Зміни” та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює діяльність за кодом 69.10 “Діяльність у сфері права”. Крім того, позивач також одночасно є адвокатом (а.с. 55, 56).

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

Аналіз змісту даної норми у розрізі положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає у разі якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою - підприємцем здійснює відмінні види діяльності.

Відповідно до пп. 2 п. 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то вона не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно, і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Крім того, відповідно до статті 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).

Відповідно до п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755) контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

В даному випадку позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” та здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Враховуюче вищезазначене, позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності 69.10.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4137-25 від 20 листопада 2019 року на суму 27 022,20 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеної у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року”.

Крім того, вищезазначена зазначена позиція закріплена у Рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року по справі № 200/11502/20-а, яка вступила в законну силу відповідно до Ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року між тими ж сторонами про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 року № Ф-4137-25 на суму на суму 36 071 грн. 68 коп., яка сформована станом на 31.10.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з розрахунку суми боргу за спірною вимогою, до неї повністю включається недоїмка у розмірі 27 022,20 грн., яка зазначена у вимозі від 20 листопада 2019 року № Ф-4137-25 та у вимозі від 11 листопада 2020 року № Ф-4137-25 на суму 36 071,68 грн.

З цього слідує, що частині підстав виникнення зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача та похідному від них податковому боргу (недоїмці) позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2019 року у розмірі 27 022,20 грн., станом на 31.10.2020 року у розмірі 36 071, 68 грн. вже була надана правова оцінка у судових рішеннях, які набули законної сили.

Судами було визнано безпідставним нарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 14.01.2016 року. Відтак, включення до вимоги № Ф-4137-25 від 09 серпня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, на суму 39371,68 грн. боргу у цій частині також вважається неправомірним.

Стосовно суми боргу за вимогою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області№ Ф-4137-25 від 09 серпня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, на суму 39371,68 грн. суд зауважує, що вона нарахована за ідентичних підстав, що і суми, зазначені у вимогах від 20 листопада 2019 року № Ф-4137-25, від 11 листопада 2020 року № Ф-4137-25, та відрізняється тільки періодами нарахування.

Суд звертає увагу сторін на той факт, що відповідачем не надано доказів того, що позивач була знята з податкового обліку як фізична особа – підприємець або поставлена на облік, як самозайнята особа – адвокат за її заявою.

Доказів того, що позивач була переведена за рішенням відповідача на податковий облік як самозайнята особа – адвокат, відповідачем до суду не надано, як і доказів існування такого рішення та направлення його позивачу.

Оскільки сторонами не надано до суду доказів того, позивач втратила статус фізичної особи- підприємця, то суд вважає що позивач як пенсіонер за віком (з 13.06. 2014 року) і як фізична особа- підприємець не повинна сплачувати єдиний соціальний внесок в силу приписів пп.4 ст.4 Закону України № 2464.

Доказів того, що позивач приймає добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, шляхом приєднання до договору сторонами суду не надано.

У відповідності до ч 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2021 року № Ф-191896-45 в сумі 39371,68 грн.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат по сплаті судового збору у сумі 908 грн. з урахуванням приписів ст. 139 КАС України, на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VІ , Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача по справі № 200/11798/21 з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) на Головне управління ДПС у Донецькій області (код відокремленого підрозділу 44070187).

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код відокремленого підрозділу 44070187, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправними, незаконними та скасувати сформовану ГУ ДПС у Донецькій області вимогу № Ф-4137-25 від 09 серпня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, на суму 39371,68 гривен - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати сформовану ГУ ДПС у Донецькій області вимогу № Ф-4137-25 від 09 серпня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, на суму 39371,68 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста сімдесят одну гривню) 68 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина рішення складена і підписана 01 листопада 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Кониченко