Рішення № 100924502, 08.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Справа № 160/17569/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними та скасування рішення №046350008332 від 13.09.2021 р., зобов`язання зарахувати до пільгового Стажу за Списком №1 відповідних періодів, -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 046350008332 від 13.09.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 06.09.2021 року; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 з зайнятістю повний робочий день в шахті періоди роботи в ДХК «Луганськвугілля» шахта ім.19 з`їзду КПРС: 01.03.1996 - 04.07.1997 роки - учень підземного гірничого робітника з повним робочим днем в шахті; 15.09.1996 -25.07.1999 роки - підземний гірничий робітник з повним робочим днем в шахті; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 із зайнятістю повний робочий день в шахті період навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірничомонтажник підземний» з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ДТЕК «Павлоградвугілля» «Шахта Західно-Донбаська» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на посаді гірничомонтажника підземного з повним робочим днем в шахті; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії з 06.09.2021 року з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» що зайнятий повний робочий день під землею.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертається до суду з даною позовною заявою за захистом свого порушеного права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач зазначає, що останній отримав від відповідача рішення за № 046350008332 від 13.09.2021 р. про відмову в призначенні пенсії в зв`язку з недостатністю пільгового стажу. Пільговий стаж за розрахунком відповідача складає 20 років 04 місяці 20 днів. Зазначено, що за доданими документами до пільгового стажу не зараховано наступні періоди: з 01.03.2006 року по 04.07.1997 року; з 15.09.1997 року по 25.07.1999 року відсутні пільгові довідки за вказані періоди роботи; навчання в «Учбово-курсовому комбінаті» з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування міститься інформація про догляд за дитиною до 3-річного віку. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки, як зазначає останній, був проведений невірний розрахунок пільгового стажу, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 р. у справі №160/17569/21 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

23.10.2021 р., через канцелярію суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву від 23.10.2021 р. за вх.№92125/21, в тексті якого зазначено наступне.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення № 046350008332 від 13.09.20201 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ", зазначено наступне.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. 06.09.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.09.2021 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Повідомлення від 17.09.2021 № 0400-010226-8/123710 про направлення рішення про відмову в призначенні пенсії було направлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на поштову адресу позивача.

З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.

При цьому, на підставі, що містяться в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , відповідач надає наступну інформацію.

06.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 17.09.2021 р. за № 0400-010226-8/123710 Головне управління повідомило заявника про відмову в призначенні пенсії.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 із зайнятістю повний робочий день в шахті періоди роботи в ДХК "Луганськвугілля" шахта ім. 19 з 'їзду КПРС з 01.03.1996 року по 04.07.1997 року та з 15.09.1997 року по 25.07.1999 року, зазначено наступне.

Відповідно до п. 1, 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював в ДХК "Луганськвугілля" шахта ім. 19 з`їзду КПРС з 01.03.1996 року по 04.07.1997 року та з 15.09.1997 року по 25.07.1999 року.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 відсутні відомості про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи.

Довідка, про підтвердження пільгового стажу роботи за в ДХК "Луганськвугілля" шахта ім. 19 з`їзду КПРС, позивачем не надана.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства", з 01.12.2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 №875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (зі змінами), визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі повноваження. До переліку таких населених пунктів входить м. Луганськ, Луганської області.

З огляду на вищезазначене, відповідач зазначає, що Головне управління не має законних підстав перевірити періоди роботи або витребувати довідки про підтвердження стажу роботи в ДХК "Луганськвугілля" шахта ім. 19 з`їзду КПРС.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 з зайнятістю повний робочий день в шахті період навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією "гірничомонтажник підземний" з 04.05.2005 року по 02.08.2005року, відповідач зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач прийнятий з 15.11.1999 року до ДВАТ "Шахта "Західно-Донбаська" ДХК "Павлоградвугілля" на посаду "підземний гірничий" та звільнений з 03.05.2012 року з посади "підземний гірничий" за переведенням до Філії "Павлоградське управління по монтажу, демонтажу, та ремонту гірничошахтного обладнання" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на посаду "гірничомонтажник підземний".

Відповідно до довідки Філії "Учбово-курсовий комбінат" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 06.04.2021 року № 669, позивач проходив навчання з відривом від виробництва з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року на посаду "гірничомонтажник підземний", що також підтверджується пільговою довідкою від 06.03.2021 року № 764, видану ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Тернівське.

Враховуючи вище викладене та положення ст. 38 ЗУ "Про професійну (професійно-технічну) освіту", позивач після завершення навчання продовжив роботу за не набутою професією, отже, зарахувати період навчання з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року не має законних підстав.

Крім того, період навчання з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року проходив з відривом від виробництва, тобто, позивач не працював у важких і шкідливих підземних умовах за Списком № 1.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи в ДТЕК "Павлоградвугілля" "Шахта Західно-Донбаська" з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на посаді гірничомонтажника підземного з повним робочим днем в шахті, відповідач зазначає наступне.

Згідно даних системи персоніфікованого обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року містяться відомості про перебування ОСОБА_1 на обліку в Управлінні соціального-захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194752) по доглядку за дитиною до досягнення 3-го річного віку, враховуючи зазначене, врахувати стаж роботи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року до пільгового стажу за Списком №1 немає законних підстав.

Відповідно до наданих документів, загальний стаж роботи позивача складає 44 роки 4 місяці 20 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 на підземних роботах складає 20 років 4 місяці 20 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (менше 25 років).

На підставі викладеного вище, відповідач просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повномі обсязі.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка від 23.10.2021 р. №206 складена начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Євгенія Олексіївна в період з 25.10.2021 р. по 29.10.2021 р. та з 01.11.2021 р. по 05.11.2021 р. перебуватиме у щорічній відпустці.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., дана справа вирішується 08.11.2021 р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , якою визначено трудовий шлях останнього.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.09.2021 Р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено на адресу ОСОБА_1 рішення про відмову у призначенні пенсії №046350008332 від 13.09.2021р., в тексті якої зазначено наступне.

Страховий стаж особи становить 44 роки 10 місяців 2 дні. Пільговий стаж на підземних роботах становить – 20 років 4 місяці 20 днів. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано: період роботи з 01.03.1996 р. по 04.07.1997 р., з 15.09.1997 р. по 25.07.199 р. зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки не надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; період навчання з 04.05.2005 р. по 02.08.2005 р. відповідно до довідки від 06.03.2021 р. №764, оскільки відсутня інформація, що за працівником на період навчання зберігалась заробітна плата як для працюючого під землею; період роботи з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., оскільки у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування міститься інформація про догляд за дитиною до 3-річного віку. Для зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.03.1996 по 04.07.1997, з 15.09.1997 по 25.07.1999 необхідно надати пільгову довідку відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного вище, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 114 (за списком №1) цього ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв 'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване уЗаконах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з аналізу наведених норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 2040/6395/18, що в силу приписів ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції.

Як видно з трудової книжки позивача серії Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та пільгових довідок, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: №764 від 06.03.2021 р.; №41 від 03.04.2021 р.; №669 від 06.04.2021 р.; №794, №793 від 14.09.2021 р. останній працював на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: ДХК «Луганськвугілля» шахта ім. 19 з`їзду КПРС: 01.03.1996 - 04.07.1997 роки - учень підземного гірничого робітника з повним робочим днем в шахті (спірний період складає 01 рік 04 місяці 03 дні); 15.09.1996- 25.07.1999 роки - підземний гірничий робітник з повним робочим днем в шахті (спірний період складає 01 рік 10 місяців 10 днів); «Шахта Західно-Донбаська» ДХК «Павлоградвугілля»; 15.11.1999 - 03.05.2005 роки - підземний гірничий робітник з повним робочим днем в шахті (пільговий стаж складає 05 роки 05 місяців 19 днів); 04.05.2005 - 02.08.2005 роки - курси УКК за професією «Гірничомонтажник підземний» з відривом від виробництва (спірний період складає 02 місяці 29 днів); 03.08.2005 - 12.09.2005 роки - підземний гірничий робітник з повним робочим днем в шахті (пільговий стаж складає 01 місяць 10 днів); 13.09.2005 - 03.05.2021 роки - підземний гірничомонтажник з повним робочим днем в шахті ( пільговий стаж складає 06 років 07 місяців 21 день) - з даного періоду безперервної роботи відповідачем виключений період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року - спірний період); Філія «Павлоградське управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»: 04.05.2012 - 31.12.2019 роки - підземний гірничомонтажник з повним робочим днем в шахті ( пільговий стаж складає 07 років 07 місяців 29 день); «Шахта Західно-Донбаська» ДХК «Павлоградвугілля»; 02.01.2020 - по теперішній час (06.09.2021 - дата звернення з заявою про призначення пенсії) - підземний гірничомонтажник з повним робочим днем в шахті ( пільговий стаж складає 01 рік 08 місяців 05 днів).

Відтак, пільговий стаж без урахування спірного періоду складає 20 років 06 місяців 24 дні, а спірний період складає 04 роки 05 місяців 12 днів. Загальна кількість пільгового стажу складає 25 років 00 місяців 06 днів, що відповідє нормам ч. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії.

Що стосується періоду роботи з 01.03.1996 року по 04.07.1997 року та з 15.09.1997 року по 25.07.199 року в ДХК «Луганськвугілля» шахта ім. 19 з`їзду КПРС, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки, позивач – ОСОБА_1 працював з 01.03.1996 року по 04.07.1997 року та з 15.09.1997 року по 25.07.199 року в ДХК «Луганськвугілля» шахта ім. 19 з`їзду КПРС на пільгових посадах з повним робочим днем під землею; 01.03.1996 року - прийнятий учнем підземного гірничого робітника з повним

робочим днем під землею (наказ № 46 від 14.02.1996 року); 04.07.1997 року - звільнений відповідно до ст. 38 КЗпПУ (наказ № 132к від 04.07.1997 року); 15.09.1997 року - прийнятий підземним гірничим робітником з повним робочим днем під землею (наказ № 262к від 10.09.1997 року); 25.07.1999 року - звільнений відповідно до ст. 38 КЗпПУ ( наказ № 124к від 26.07.1999 року).

Так, суд зазначає, що Список №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений 01.01.1992 року постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, та Постанови КМУ№ 162 від 11.03.1994 року містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Отже, професії «підземний гірничий робітник з повним робочим днем під землею» віднесені до Списку № 1, а отже стаж роботи з 01.03.1996 року по 04.07.1997 року та з 15.09.1997 року по 25.07.199 року в ДХК «Луганськвугілля» шахта ім. 19 з`їзду КПР має бути зарахований до пільгового стажу.

Щодо періоду навчання з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року в «Учбово-курсовому комбінаті», суд зазначає наступне.

Відповідно до пільгової довідки № 764 від 06.03.2021 року та довідки № 669 від 06.04.2021 року, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач навчався в «Учбово-курсовому комбінаті» з відривом від виробництва на підставі розпорядження № 485к від 30.04.2005 року «про підготовку робочих кадрів». В наказі також зазначено, що навчання проводиться з розрахунку середнього заробітку.

Рішенням кваліфікаційної комісії позивачу було присвоєно кваліфікацію «Гірничомонтажник підземний» четвертого розряду.

Період навчання також підтверджується відповідним свідоцтвом №671, копія якого міститься в матеріалах справи про присвоєння кваліфікації «гірничомонтажника підземного четвертого розряду».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що до направлення позивача – ОСОБА_1 на курси «гірничомонтажників підземних», останній працював за професією «гірничий робітник підземний з повним робочим днем в шахті», що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

З 13.09.2005 року почав працювати за набутою професією «гірничомонтажник підземний з повним робочим днем у шахті», що підтверджується записами в трудовій книжці та пільговою довідкою.

Відповідно до записів в трудовій книжці та наданої пільгової довідки № 764 від 06.03.2021 року у спірний період позивач – ОСОБА_1 безперервно працював в ДТЕК «Павлоградвутілля» «Шахта Західно-Донбаська», в пільговій довідці зазначено: «за період з 13.09.2005 року по 03.05.2012 року виконував в гірничому виробництві роботи з метою видобутку вугілля підземним способом за професією гірничомонтажник підземний з повним робочим днем в шахті».

Суд також зазначає, що в підтвердження факту підземної роботи позивачем надано довідку № 794, № 793 від 14.09.2021 року про відпрацьований час з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Вимагаючи деякі документи (уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження, повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Відповідно до п. 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Так, вказаний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства, будь-яких інших підтверджень не вимагається.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме такої роботи повний робочий день, при цьому такими документами можуть бути: журнали виходів на роботу, табелі використання робочого часу, деякі накази чи розпорядження по підприємству. Кожен з цих документів дає лише часткове підтвердження зайнятості на роботах із шкідливими умовами праці, але сукупні дані цих документів можуть бути доказом повної зайнятості працівника.

Згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №36 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Таким чином, професії, за якими позивач працював, віднесені до Списку №1.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства пралі та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При цьому пунктом 10 цього Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, записів в трудовій книжці позивача достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день в шахті.

Відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 №1706-VII.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином це обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці.

Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17.

До того ж, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення, у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Отже, з викладених у позовній заяві обставин видно, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для зарахування оскаржуваних періодів роботи останнього.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у цьому випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відтак, рішення про відмову в призначенні пенсії від 13.09.2021 № 046350008332 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 з зайнятістю повний робочий день в шахті періоди роботи, а саме: в ДХК «Луганськвугілля» шахта ім.19 з`їзду КПРС: з 01.03.1996- 04.07.1997 роки - учень підземного гірничого робітника з повним робочим днем в шахті; 15.09.1996 - 25.07.1999 роки - підземний гірничий робітник з повним робочим днем в шахті; період навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірничомонтажник підземний» з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року; в ДТЕК «Павлоградвугілля» «Шахта Західно-Донбаська» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на посаді гірничомонтажника підземного з повним робочим днем в шахті.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви про призначення пенсії з 06.09.2021 року з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» що зайнятий повний робочий день під землею, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 24.09.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними та скасування рішення №046350008332 від 13.09.2021 р., зобов`язання зарахувати до пільгового Стажу за Списком №1 відповідних періодів, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними та скасування рішення №046350008332 від 13.09.2021 р., зобов`язання зарахувати до пільгового Стажу за Списком №1 відповідних періодів, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 046350008332 від 13.09.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 06.09.2021 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 відповідні періоди, а саме: з зайнятістю повний робочий день в шахті періоди роботи в ДХК «Луганськвугілля» шахта ім.19 з`їзду КПРС: 01.03.1996 - 04.07.1997 роки - учень підземного гірничого робітника з повним робочим днем в шахті; 15.09.1996 -25.07.1999 роки - підземний гірничий робітник з повним робочим днем в шахті; із зайнятістю повний робочий день в шахті період навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірничомонтажник підземний» з 04.05.2005 року по 02.08.2005 року; період роботи в ДТЕК «Павлоградвугілля» «Шахта Західно-Донбаська» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на посаді гірничомонтажника підземного з повним робочим днем в шахті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2021 року про призначення пенсії за віком за Списком № 1 з дня виникнення права на пенсію за віком за Списком №1, відповідно до норм ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова