Ухвала суду № 100924372, 06.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 серпня 2021 р. Справа № 208/3520/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченї пенсії , -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , в якій просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість з надміру виплаченої пенсії у сумі 30081,10 грн. на р/р НОМЕР_1 , відкритий у філії Дніпропетровське обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України, МФО 305482, ЄДРПОУ 21910427.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/3520/21 від 07.05.2021 матеріали позову передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021, матеріали справи № 208/3520/21 розподілено судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу.

Цією ж ухвалою суду заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 208/3520/21 було задоволено та відстрочено сплату судового збору в адміністративній справі № 208/3520/21 до ухвалення рішення у цій справі.

В обгрунтування позову вказано, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перебуває ОСОБА_1 з 12.01.2015 як отримувач пенсії за вислугу років, як працівникові освіти. При призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 вручено пам`ятку пенсіонера щодо необхідності повідомлення органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру виплати або припинення такої виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім`ї. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 12.12.2019 виявлено, що ОСОБА_1 працює по професії, яка дає право на отримання пенсії по вислузі років. Відповідно до Протоколу від 17.12.2019 виплата по вислузі років, відповідачу була заблокована по причині виявлення працевлаштування на спеціальність, яка дає право на пенсію по вислузі років. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.12.2019 №2375/04-07/06 повідомлено відповідача про виникнення переплати по пенсії в сумі 30081,10 грн. за період з 24.10.2018 по 31.12.2019. ОСОБА_1 надала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про припинення виплати пенсії по вислузі років з копією трудової книжки НОМЕР_2 про працевлаштування з 24.10.2018 по професії, яка дає право на отримання пенсії по вислузі років. Також в заяві ОСОБА_1 зобов`язалась повернути переотриману пенсію. У зв`язку з не повідомленням відповідачем про працевлаштування по її особовій справі виникла переплата по пенсії за період з 24.10.2018 по 31.12.2019 у сумі 30081,10 грн., яка станом на теперішній час не погашена у добровільному порядку, а тому Головне управління звернулось до суду.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 07.06.2021 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 отримано відповідачем 12.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 32).

В силу ч. 4 ст.124, ч. 8 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши зміст адміністративного позову, долучені матеріали, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Виходячи з положень ст.1 ЦПК України та ст.2 КАС України, спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Вказані приписи кореспондують положення ч. 5 ст. 21 КАС України, відповідно до яких вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Звертаючись до суду з позовом, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пред`явило до ОСОБА_1 майнові вимоги про стягнення надміру перерахованих сум пенсії.

З аналізу вказаних вимог, суд приходить до висновку, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів хоч і випливає з функцій та повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо контролю за адміністрування цільових виплат коштів Державного бюджету України, в контексті здійснення субєктом владних повноважень управлінських функцій, однак фактично стосується відшкодування завданої фізичною особою шкоди внаслідок зловживання нею правами.

Оскільки з суті пред`явленого позову слідує, що спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсію в сумі 30081,10 грн. у зв`язку з неповідомленням позивача про працевлаштування та стягнення цієї суми з неї як з недобросовісного набувача, якому такі кошти сплачено позивачем безпідставно (без достатньої правової підстави), тому цей спір має приватноправовий характер, а не публічний, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.09.2015 року у справі № 21-2209а15 (804/6131/14), згідно яких суми державної допомоги, пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату, тощо) стягуються судом за зверненням суб`єкта владних повноважень в порядку цивільного судочинства.

Щодо ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.05.2021 по даній справі, відповідно до якої справу №208/3520/21 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Предметом спору по справі №208/3520/21 є правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсію в сумі 30081,10 грн. у зв`язку з неповідомленням позивача про працевлаштування та стягнення цієї суми з неї як з недобросовісного набувача, якому такі кошти сплачено позивачем безпідставно (без достатньої правової підстави).

За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, які розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.

Як предмет підсудностi розумiють сукупність правил, що визначають, чи розмежовують компетенції судів із розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу. Територіальна підсудність - це також сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Своєю чергою, ця підсудність поділяється на такі її види, як загальну, альтернативну, виключну і за зв`язком справ.

Як інстанційну підсудність належить розуміти правила, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ.

Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, визначеним законом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 239 КАС України передбачено якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спір між сторонами є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому вважає за необхідне закрити провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 19, 21 ст. 238, 239 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №208/3520/21 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко