Рішення № 100924240, 21.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року Справа № 160/13174/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В., за участі: представника позивача представник відповідача Петренко Ю.Ф. не з`явився (повідомлений належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (вул.Н.Алексєєнко,буд.80,м.Дніпро,49000, код ЄДРПОУ 14316882) про визнання протиправним та скасування акта, визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" , у якій позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати висновок без дати складений державною установою “Дніпровська установа виконання покарань N94” про відмову в виплаті одноразової грошової допомоги за смертю ОСОБА_2 ;

2) визнати протиправною бездіяльність державної установи “Дніпровська установа виконання покарань N94” по складанню висновку про виплату одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 та зобов`язати її вчинити наступні дії:

-зареєструвати мою заяву та додані до неї документи;

-отримати медичний висновок про причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2

-направити висновок про призначення одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 для затвердження до Південно-Східного Межрегіонального Управління з питань виконання покарань та пробації.

3) стягнути з державної установи “Дніпровська установа №4” на користь позивача 50 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що протягом тривалого часу, після смерті чоловіка, який помер під час виконання службових обов`язків, позивачу не було надано висновок про причинний зв`язок захворювання та смерті та відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. На думку відповідача, позивач сама повинна надати висновок лікарської комісії, з чим позивач не погоджується , оскільки саме на відповідача покладено обов`язок на надання висновку про причинний зв`язок смерті та виплата одноразової грошової допомоги.

В наслідок не виконання відповідачем своїх обов`язків позивач знаходилась у психологічному напруженні через порушення своїх прав, та тривала боротьба на захисті своїх прав викликала розчарування, негативні емоції, погіршення здоров`я через діяльності державних органів, тому, на думку позивача, остання має право на отримання моральної шкоди. Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21 вересня 2021 року о 10:00 год.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року представником відповідача 06 жовтня 2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування правової позиції зазначив, що 11.01.2021 року комісія з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності розглянувши матеріали про призначення та виплати одноразової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 за зверненням ОСОБА_1 , повернула документи заявнику без виконання, у зв`язку з відсутністю копії постанови ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що спричинило смерть старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 .

Оскільки наказом МВС від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» передбачено надання постанови відповідної ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що спричинило смерть співробітника - старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 , старшого по корпусу відділу режиму і охорони державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», державною установою «ДУВП (№4)» 01.09.2021 за вих. №4/7-13629 надало до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань належним чином оформлений пакет документів, стосовно призначення одноразової грошової допомоги сім`ї померлого ОСОБА_2 , в тому числі і висновок про призначення одноразової грошової допомоги сім`ї померлого, затверджений начальником ДУ «ДУВП (№4)» 20.08.2021.

Таким чином, на думку відповідача, державною установою «Дніпровська установа виконання покарань № 94» не було порушено прав та законних інтересів ОСОБА_1 , тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.08.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 від 27.08.2005 року.

З 07.04.2011 року по 23.10.2019 року чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проходив службу в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на посаді старшого по корпусу відділу режиму і охорони.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 24.10.2019 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з актом №3 спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5КВС від 21.11.2019 року, затвердженого начальником Південно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, смерть ОСОБА_2 визнана нещасним випадком, пов`язаним із виконанням службових обов`язків.

В акті №3 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1КВС від 21.11.2019 року, затвердженого начальником Південно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних та пробації Міністерства юстиції України, зафіксовані обставини, за яких стався нещасний випадок, та зазначено діагноз гостра недостатність кровообігу, атеросклеротична хвороба серця ОСОБА_2 .

У копії довідки про причину смерті від 24.10.2019 року (до форми № 106/о № 2059) причина смерті ОСОБА_2 зазначена: атеросклеротична хвороба серця.

ОСОБА_1 звернулась до державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з відповідним пакетом документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка. Так, позивач надала наступний пакет документів: копію акта №3 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом; копію акта №3 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 жовтня 2019 року о 10 год. 48 хв. в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)»; копію свідоцтва про шлюб; копію паспорта ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копію військового квитка ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; заяву ОСОБА_4 ; копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ; пенсійний рахунок ОСОБА_4 ; копію довідки (до форми №106/о №2059); довідку про склад сім`ї.

Листом від 12.01.2021 за №Л-2-21 державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» повідомила позивача про те, що до матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до наказу Міністерства юстиції від 11.01.2016 року № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» позивачем не була надана копія постанови відповідної ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання, поранення, що спричинило смерть ОСОБА_2 , 1984 р.н. У зв`язку з чим повернуто позивачу документи на виплату одноразової грошової допомоги до надання всіх необхідних документів.

Не погодившись з діями Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) позивач звернулась до суду з позовною заявою.

12.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», в якому з урахуванням уточненого позову від 18.02.2021 року просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного управління виконання покарань та державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» зі збору пакету документів, оформленні висновку та видання наказу про призначення виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ;

- зобов`язати державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» в двотижневий термін з дня набрання чинності рішення суду подати до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань пакет документів для видання висновку про призначення-відмову виплати одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань в 15-ти денний термін з дня отримання пакету документів направити до державної установи «Дніпровська установа виконання покарання (№4)» висновок.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 160/422/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо не надіслання запиту про отримання копії постанови відповідної ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що спричинило смерть ОСОБА_2 .

- визнано протиправною бездіяльність державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», яка полягає в не направленні до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , із визначенням чи має право / не має права заявник на її одержання.

- зобов`язано державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (вул. Надії Алексеєнко, буд. 80, м. Дніпро, 49006, код. ЄДРПОУ 14316882) направити Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , із визначенням чи має право / не має права заявник на її одержання, за формою встановленою додатком 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року №4.

- стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (вул. Надії Алексеєнко, буд. 80, м. Дніпро, 49006, код. ЄДРПОУ 14316882).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист 18.05.2021 року № 160/422/21, яким зобов`язано Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (вул. Надії Алексеєнко, буд. 80, м. Дніпро, 49006, код. ЄДРПОУ 14316882) направити Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , із визначенням чи має право/не має права заявник на її одержання, за формою встановленою додатком 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року №4.

Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі південної Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) закрито виконавче провадження № 65723951 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме: боржником виконано зобов`язання в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, зокрема, направлено 17.05.2021 року за № 4/7-7896 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України висновок про призначення одноразової грошової допомоги сім`ї померлого із визначенням чи має право/не має право заявник на її одержання за формою встановленою додатком № 2 Порядку та умов виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (наказ № 4 від 11.10.2016 року, який зареєстрований від 19.05.2021 року № 3346). копії підтверджуючих документів про виконання вищезазначеного зобов`язання , знаходяться у матеріалах виконавчого провадження та скановані копії в відомостях АСВП.

01.06.2021 року позивач звернулась до начальника державної установи «Дніпровська установа виконання покарань» (№ 4) з заявою про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

До заяви позивач додала:

- копія свідоцтва про смерть,

- копія свідоцтва про шлюб,

- копія свідоцтва про народження дитини, копія паспорта, копія реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Проте, станом на день звернення позивачем до суду відповідачем відповіді не надано.

Не погоджуючись із бездіяльністю державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» стосовно не складання висновку та не надання висновку про причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 , бездіяльністю відповідача стосовно не виплати одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релеватні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

За приписами статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" у випадках, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) поліцейського визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) визначають Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі - Порядок №4).

Відповідно до п.1 р. ІІІ Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

Згідно з п.3 р. ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Водночас, стаття 101 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 4 р. ІІІ Порядку №4 для виплати ОГД у випадку загибелі (смерті) поліцейського за останнім місцем проходження служби подаються такі документи:

1) особами, які мають право на цю виплату: заява кожного члена сім`ї (повнолітнього), батьків та утриманців загиблого (померлого), а в разі наявності малолітніх, неповнолітніх дітей - іншого з батьків, опікунів чи піклувальників інших законних представників цих дітей про виплату грошової допомоги;

2) кадровим підрозділом: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) поліцейського із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) поліцейського;

3) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) поліцейського, зокрема про те, що вона не пов`язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, за формою, що затверджується МВС.

У разі смерті від захворювання акти розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та акти, що свідчать про причини та обставини смерті поліцейського не подаються;

4) копію постанови відповідної ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що спричинило смерть поліцейського;

5) копію свідоцтва про смерть поліцейського;

6) копію посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни (за наявності);

7) копію свідоцтва про народження поліцейського - для виплати грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

8) копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

9) копії сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

10) копії свідоцтва про народження дитини, паспорта дитини, у разі його наявності - для виплати грошової допомоги дитині;

11) копії документів членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), що підтверджують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті);

12) копію рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної в місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування у разі здійснення опіки або піклування над дітьми поліцейського, влаштування у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу;

13) копію рішення суду, нотаріально посвідченого правочину або довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого) або перебували на його утриманні).

Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 3, 4, здійснює керівник підрозділу, установи, організації, що видав(ла) документ. Копії документів, зазначених у підпунктах 5-12, засвідчує своїм підписом фізична особа, що подає документи, та перевіряє особа, що їх приймає.

Отже, підставою для оформлення одноразової грошової допомоги є звернення із заявою про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

Згідно з ч. 1 р. IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ Порядку №4, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно з ч.2 р. ІV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:

1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;

2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (абз. 1 ч. 3 р. 4 Порядку №4).

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що до обов`язку державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» (як орган поліції, в якому поліцейський проходив службу) відноситься складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги із визначенням, чи має право/не має право заявник на її одержання.

Наведене доводить, що державна установа «Дніпровська установа виконання покарань №4» не виконала дій, передбачених Порядком № 4, а саме: не видала позивачу висновок про можливість виплати останній одноразової грошової допомоги, із визначенням чи має право/не має права заявник на її одержання, а листом від 12.01.2021 року № 1-2-21відповідач повернув ОСОБА_1 пакет документів (додаток на 30 арк.) для виплати одноразової грошової допомоги з підстав того, що позивачем не була надана постанова відповідної ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання, поранення, що спричинило смерть

ОСОБА_2 розділі ІІІ Порядку №4 визначено, що підрозділи, служби, інші фахівці, зазначені у пункті 1 розділу ІІІ, що беруть участь у формуванні пакета документів для призначення та виплати ОГД, у разі необхідності, для перевірки даних або достовірності інформації, наданих особою, мають право, в установленому порядку звертатися за місцем отримання відповідних документів.

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту (абз. 2 ч. 1 р. 4 Порядку №4).

Отже, Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» у разі необхідності може надсилати запити до відповідних органів з метою формування повного пакету документів для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак, державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» не надано жодних доказів на підтвердження звернення нею до Медичної (військово - лікарської) комісії, що входить до прав та обов`язків відповідача, що вважається бездіяльністю відповідача та порушенням прав позивача на складання висновку про виплату одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 .

Захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Також слід зазначити, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Висновок відповідача від 20.08.2021р., який долучений останнім до відзиву, суд не приймає до уваги при вирішенні питання чи мала місце бездіяльність відповідача по складанню такого висновку, оскільки на час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів прийняття ним відповідного висновку у строки, передбачені законом, доказів направлення та отримання позивачем висновку про виплату одноразової грошової допомоги, або ж доказів відмови позивача від отримання висновку.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" по складанню висновку про виплату одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 , яка полягала у не здійсненні покладеного Порядком №4 на відповідача обов`язку видати такий висновок у законні строки.

Відносно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку без дати, складеного державною установою «Дніпровська установа виконання покарань № 4», суд зазначає, що остання суперечить попередній вимозі про визнання протиправною бездіяльності по складенні висновку, адже фактично позивач в одній вимозі просить скасувати акт індивідуальної дії без дати, а в іншій вимозі стверджує, що відповідач протиправно не прийняв такий акт; та спростовується матеріалами справи, які містять висновок від 20.08.21р. про виплату одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 , а не висновок без дати.

Таким чином, дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки відсутній предмет спору - висновок відповідача без дати про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 .

Стосовно позовної вимоги позивача зареєструвати заяву та додані до неї документи, суд зазначає, що позивачем не зазначено правової природи заяви, яку саме заяву останній просить зареєструвати, а суд не в праві самостійно на власний розсуд визначати позовні вимоги. Більше того, наявні у справи заяви позивача були зареєстровані та розглянуті відповідачем, тому в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

Також, судом встановлено, що 01.09.2021 року вих № 4/7-13629 відповідачем направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань покарань та пробації пакет документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги сім`ї померлого ОСОБА_2 та документи отримані Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань покарань та пробації, відтак позовна вимоги про зобов`язання державну установу «Дніпровська установа виконання покарань № 4» направити висновок про призначення одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 для затвердження до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань покарань та пробації не підлягає задоволенню, як така, що виконана самостійно відповідачем до прийняття рішення у даній справі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що однією з підстав позовних вимог, тобто обставинами якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є незаконна бездіяльність відповідача, якою порушено право позивача на отримання висновку про причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 та отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 .

У справі наявний лист від 17.05.2021 року №4/7-7896, яким державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» направила на адресу, зокрема ОСОБА_1 , висновок про призначення одноразової грошової допомоги сім`ї померлого ОСОБА_2 , проте суду не надано доказів відправки засобами поштового зв`язку чи у інший спосіб та доказів отримання позивачем цього висновку відповідача. Позивач також вказує у позові, що такого висновку від відповідача не отримував, докази протилежного відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання державну установу "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2021р. про виплату одноразової грошової допомоги за смертю ОСОБА_2 та зобов`язати державну установу "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" вчинити дії щодо отримання медичного висновку про причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 .

Стосовно позовної вимоги про стягнення з державної установи «Дніпровська установа № 4» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, суд зазначає наступне.

Головний обов`язок органів держави перед людиною - утвердження та забезпечення її прав. Невиконання або неналежне виконання органами державної влади і місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про порушення державною такого обов`язку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту кореспондується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд зробив висновок, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Судом встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з клопотання про отримання медичного висновку про причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 та отримання висновку про призначення одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 .

Окрім того, позивач зазначила, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує її, викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності державного орагун, що створює додаткове психічне напруження викликане бездіяльністю відповідача.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного урядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача – органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується – обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність (яка підтверджується як даним рішенням, так і рішенням суду у справі №160/422/21 від 16.04.2021р., яке набрало законної сили) не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням висновку про виплату одноразової грошової допомоги, дата набуття права на яку у позивача виникла ще 24.10.2019р., але станом на момент прийняття судом рішення у даній справі (тобто з 24.10.2019р. по 21.10.2021р.) рік часу матір та неповнолітння дитина не можуть отримати допомогу, яка визначена їм законом, у зв`язку із втратою годувальника.

Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду однозначно спричинили їй душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли їй моральну шкоду.

Відтак, у суду немає підстав для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно.

Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що “розумність” і “справедливість” є оціночними поняттями, суди, насамперед, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., проте, суд враховує характер правопорушення, тривалість завданих позивачеві душевних страждань і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що достатньою сатисфакцією для позитвача буде стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення.

У даному випадку, суд вбачає достатні підстави для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення, оскільки під час судового розгляду справи було встановлено триваюче порушення прав позивача, гарантованих державою Україна, допущене з боку відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З системного аналізу наведених у справі обставин та норм парва, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 02.08.2021 року та від 12.08.2021 року.

Отже, оскільки задоволено основну позовну вимогу, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (вул.Н.Алексєєнко,буд.80, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 14316882) про визнання протиправним та скасування акта, визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" по складанню висновку про виплату одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 .

Зобов`язати державну установу "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги за смертю ОСОБА_2 .

Зобов`язати державну установу "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" вчинити дії щодо отримання медичного висновку про причинний зв`язок захворювання та смерті ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (вул.Н.Алексєєнко,буд.80,м.Дніпро,49000, код ЄДРПОУ 14316882) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Зобов`язати державну установу "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" подати у місячний строк з дня набрання законної сили даним рішенням звіт про виконання судового рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (вул.Н.Алексєєнко,буд.80,м.Дніпро,49000, код ЄДРПОУ 14316882) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 листопада 2021 року.

Суддя С.В. Ніколайчук