Рішення № 100923085, 08.11.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4321/21

Провадження № 2/645/2037/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2021 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - адвоката Приблуди Є.В.

представника відповідача - адвоката Карпухіна Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 222200,00 грн., моральну шкоду в розмірі 7800,00 грн. та судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 23.02.2021 року о 11:45 в м. Харкові (біля будинку №6 по вулиці Мало-Панасівська) на перехресті нерівнозначних доріг Мала-Панасівська та Чоботарська сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу автомобілю SUZUKI VITARA реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. 23.03.2021 року постановою Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 19.04.2021 року суб`єктом оціночної діяльності - фізичною-особою-підприємцем - ОСОБА_3 зроблено звіт про оцінку майна, згідно якого вартість матеріального збитку, що нанесено внаслідок ДТП колісному транспортному засобу марки SUZUKI моделі VITARA реєстраційний номер НОМЕР_2 , розраховано на базі витратного підходу та складає (заокруглено) 322 200,00 грн. без ПДВ. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ». Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 18 лютого 2020 року, була визнана страховим випадком, на підставі чого позивачу було виплачено страхове відшкодування з урахуванням зменшення страхового відшкодування на розмір франшизи, в сумі 100 000 грн.. Позивач наголосив, що він має право вимоги до відповідача на різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка складає 222 200,00 грн..

Крім того, позивачем оцінено розмір моральної шкоди в сумі 7 800,00 грн., оскільки з вини відповідача він позбавлений можливості пересуватись на своєму автомобілі, що в умовах запроваджених карантинних заходів спричинило йому дискомфорт та незручності, порушився його нормальний ритм життя, в тому числі пов`язаний з його роботою.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.07.2021 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

10.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявленого позову, посилаючись на те, що доданим до матеріалів позовної заяви звітом про оцінку майна від 19.04.2021 року вартість відновлення КТЗ після ДТП складає 322 200,00 грн. з яких: вартість робіт визначено у сумі 12 080,00 грн., вартість фарбування (робота, матеріали) складає 17 115,7 грн., а вартість запасних частин, суб`єктом оціночної діяльності визначено у розмірі 293 052,17 грн.. Відповідач наголосив, що огляд автомобіля та встановлення пошкоджень на ньому проводився без його участі, тому він не може розуміти, чи дійсно, суб`єктом оціночної діяльності встановлені ті пошкодження, які він вказує у «Звіті». В додатках до «Звіту» наявні фотоматеріали, з яких відображені пошкодження, завдані автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, але з цих фото не зрозуміло, які саме пошкодження були відображені на фото, так як всі фотографії містять загальну інформацію «отримані пошкодження». Аналогічна ситуація й в пункті III розділу «ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОШКОДЖЕНЬ», в якому вказаний «перелік пошкоджень», але в цьому «переліку» вказані не пошкодження, які були завдані автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а деталі автомобіля, які, експерт пропонує замінити. Так, суб`єкт оціночної діяльності, підпунктом 1 пункту III розділу «ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОШКОДЖЕНЬ» пропонує заміну фар передніх, правої та лівої. Але, як вбачається з пункту II розділу «ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОШКОДЖЕНЬ» - колесний транспортний засіб отримав удар в передню та задню ліву частини а тому зі звіту не зрозуміло, чому саме потрібно міняти обидві передні фари. Також, не зрозуміло, та зі звіту не вбачається, що саме сталося з панеллю приладів, яка згідно «переліку пошкоджень» підлягає заміні у зборі (п. 8) та з ременями безпеки (п. 10, які також підлягають заміні. Тобто, зі звіту про оцінку майна від 19.04.2021 року відповідачеві не розумію звідки взялися ті, чи інші пошкодження, та чому саме треба купувати ці запасні частини для їх заміни та виконувати ці роботи з їх заміни. Це також не зрозуміло й тому, що більша частина звіту про оцінку майна від 19.04.2021 року, яка надіслана останньому, так й копія звіту, який долучений як доказ до оригіналу позовної заяви та наданий суду - не читаєма. Так, не можливо прочитати «довідку-рахунок СТО» та рахунок на оплату № 372 від 22.03.2021 року (аркуш звіту 21-23), не можливо прочитати «ремонтну калькуляцію (аркуш звіту 24), не читаємі аркуші звіту 26-29.

Крім того, відповідач вважає, що позивач, в порушення вимог ст. 24 ЦК України та Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не довів, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні повністю.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

23.02.2021 року о 11:45 в м. Харкові біля будинку №6 по вулиці Мало-Панасівська на перехресті нерівнозначних доріг Мала-Панасівська та Чоботарська сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу автомобілю SUZUKI VITARA реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.03.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту про оцінку майна від 19.04.2021 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, що нанесено внаслідок ДТП колісному транспортному засобу марки SUZUKI моделі VITARA реєстраційний номер НОМЕР_2 , розраховано на базі витратного підходу та складає (заокруглено) 322200,00 грн. без ПДВ.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ».

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 18 лютого 2020 року, була визнана страховим випадком, на підставі чого позивачу було виплачено страхове відшкодування з урахуванням зменшення страхового відшкодування на розмір франшизи, в сумі 100 000 грн., що підтверджується випискою по картці від 01.11.2021 року № QEVR-20211101-168081, та не заперечувалось представником відповідача в ході розгляду справи.

Позивач наголосив, що він має право вимоги до відповідача на різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка складає 222 200,00 грн..

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), який зводиться до наступного. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи із аналізу наведених вище норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку, у разі спору, повинно бути підтверджено належними засобами доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна або експертним висновком.

У відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Звіт про оцінку майна від 19.04.2021 року підписаний оцінювачем ФОП ОСОБА_3 ..

Суд критично оцінює заперечення сторони відповідача, щодо відсутності у вказаному Звіті про оцінку майна обґрунтувань наявності пошкоджень та необхідності придбання перелічених в ньому запасних частин для їх заміни та виконання робіт з їх заміни.

Слід зазначити, що відомості наведені у Звіті про оцінку майна від 19.04.2021 року та висновки оцінювача не спростовані належними та допустимими доказами. Клопотання про призначення відповідної судової експертизи відповідачем заявлено не було.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, приймаючи до уваги доведеність вини ОСОБА_2 у заподіянні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди ОСОБА_1 , виплату ТДВ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що складає 222200,00 грн..

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, розмір якої оцінений позивачем у 7800 грн., суд виходить із наступного.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позов в цій частині сторона позивача посилалася на те, що ДТП та її наслідки, які привели до пошкодження транспортного засобу, порушили нормальні життєві зв`язки і вимагають додаткових матеріальних затрат; протягом тривалого часу ОСОБА_1 не мав можливості користуватися власним автомобілем, чим порушено встановлений ритм його життя, обмежилась можливість у задоволенні побутових потреб, пов`язаних із пересуванням, як особисто так і членів сім`ї.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями ОСОБА_2 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди,було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями останнього.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем у зв`язку із пошкодженням майна, характер немайнових втрат позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково в розмірі 3000,00 грн..

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 222200,00 грн. та суму моральної шкоди в сумі 7800,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2300,00 грн..

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , серія та номер паспорта не відомі, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , серія та номер паспорта не відомі, місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 09.11.2021 року.

Суддя О.В. Федорова