Рішення № 100923010, 02.11.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/10064/21

Провадження № 2-о/644/206/21

02.11.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попова В.О.,

за участю:

секретаря судових засідань - Демченко І.А.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Сайченко Я.В.,

представника Департаменту служб

у справах дітей Харківської міської ради -Томенко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

про видачу обмежувального припису,-

встановив:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Сайченко Я.В. звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження в якій просила видати обмежувальний припис на строк шість місяців стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визначивши наступні тимчасові обмеження його прав строком на 6 місяців, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання/перебування ОСОБА_1 та малолітньої доньки ОСОБА_2 строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання/перебування ОСОБА_1 та малолітньої доньки ОСОБА_2 строком на 6 місяців;

- обмежити ОСОБА_3 спілкування з малолітньою донькою - ОСОБА_4 , шляхом заборони спілкування з дитиною без присутності уповноваженого представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань у 100 метрів до місця навчання малолітньої ОСОБА_2 – дошкільного навчального закладу АДРЕСА_2 та інших навчальних закладів, які відвідує дівчинка.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.04.2016 року. 11.10.2018 року рішенням Балаклійського районного суду Харківської області шлюб розірвано. Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають доньку – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час спільного проживання, ОСОБА_3 систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство над дружиною та донькою, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував, завдавав тілесних ушкоджень.

Після розлучення, проживаючи окремо від дружини, ОСОБА_3 систематично переслідував та погрожував розправою заявниці та малолітній доньці, що призвело, зокрема до завдання тілесних ушкоджень заявниці.

В провадженні Фрунзенського районного суді м. Харкова перебуває справа за №645/5127/20 за обвинуваченням ОСОБА_3 , 1982 року народження, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України.

У провадженні Харківського апеляційного суду перебуває справа №610/1275/18 про визначення місця проживання дитини.

Під час судового засідання по справі №610/1275/18, що відбулося 09.08.2021 р. о 14 годині 00 хвилин в Харківському апеляційному суді, біля приміщення судового залу, ОСОБА_3 поводив себе агресивно, погрожував та намагався відібрати дитину. Адвокатом заявниці було повідомлено судову охорону та здійснено превентивні заходи, задля запобігання насильства відносно ОСОБА_1 та її доньки.

З огляду на численні погрози та побиття зі сторони ОСОБА_3 , заявниця вкотре вимушена була змінити звичне місце проживання та орендувала квартиру, де наразі проживає разом з донькою.

Органи Національної поліції, систематично нехтуючи правами заявниці, не вживають достатніх заходів для безпеки життя та здоров`я малолітньої дитини та самої заявниці.

Багаторазові виклики поліції за телефоном «102» та заяви про вчинення злочину, ніколи не давали ефективного способу захисту заявниці, адже відділ поліції систематично, ігноруючи вимоги чинного законодавства, кримінальні провадження так і не розслідував, а інколи нехтував відкриттям проваджень.

18.08.2021 року за участі ОСОБА_3 стався інцидент, коли він, прийшов до дошкільного навчального закладу №376, за адресою: АДРЕСА_3 , який відвідує малолітня ОСОБА_5 .

Вислідкувавши, коли вихователь вивела дітей на прогулянку, вихопив малолітню доньку, погрожуючи фізичною розправою виховательці даного навчального закладу ОСОБА_6 , та намагався втекти з нею. За даним фактом негайно було викликано співробітників поліції та написано заяву за фактом здійснення ОСОБА_3 сімейного насилля над донькою, відповідно до ст. 173-2 КУпАП, про що внесено відомості до журналу єдиного обліку за №17960.

Внаслідок вищевказаного малолітня ОСОБА_5 , перебуває в постійному страху та емоційно виснажена від регулярних знущань та переслідувань з боку батька. При виді батька починає плакати та відмовляється розмовляти будь з ким, окрім матері.

Обмежувальний припис необхідний ОСОБА_1 у тому числі для того, щоб надати час постраждалій, від дій ОСОБА_3 , оговтатися від стресу, перестати боятися за своє життя та здоров`я, надати можливість матері пояснити дитині ПРО те, що вони в безпеці, що матері та донці нічого не загрожує. Вказаний час також необхідний малолітній дитині, щоб вона заспокоїлась та відчула контраст із проживанням без агресивного батька, який несе розлад та агресію у родину, не даючи можливості малолітній дитині та розвиватися у спокійній атмосфері, доброзичливій родині з належним культурними та етичними цінностями.

Заявник ОСОБА_7 , та представник заявника - адвокат Сайченко Я.В., в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити, обґрунтовували свої доводи аналогічно викладеному в заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення телефонограми, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав .

Відповідно до ч.1 ст.350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Заслухавши в судовому засіданні заявника та її представника, вивчивши та дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить на наступних висновків.

Судом встановлено , що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 30 березня 2021 року, ухваленим у справі №610/1275/18 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Розірвано шлюб між сторонами та визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , разом із батьком ОСОБА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зазначене рішення суду не набрало законної сили у зв`язку з поданням апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. На даний час, апеляційний розгляд справи не завершено, остаточне рішення по справі не прийнято.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

27.06.2020 року за заявою ОСОБА_1 Немишлянським ВП ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020220460001374 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, (а.с.55).

ОСОБА_1 визнано потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні.

28.08.2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, (а.с.44).

В рамках кримінального провадження №12021175500000410 було проведено судову медичну експертизу, за результатами якої надано Висновок експерта №09/1513-С/2020 від 27.07.2020, згідно якого ОСОБА_3 завдав ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я , тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж 3-х тижнів .

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон).

Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійсно існують конфлікті відносини, які переростають у сварки. З пояснень заявниці в судовому засіданні вбачається, що погрози та слова кривдника ОСОБА_3 заявниця сприймає реально та мають місце діяння ОСОБА_3 , які доводять те, що він може завдати шкоди, як фізичному так і психічному здоров`ю останньої.

Враховуючи вищевикладене, факт домашнього насильства з боку кривдника ОСОБА_3 підтверджений матеріалами справи, оскільки остання була визнана потерпілою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1, 296 ч.4 КК України, тобто заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису в частині наявності підстав для заборони ОСОБА_3 перебувати в місці проживання/перебування ОСОБА_1 та заборони наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання/перебування ОСОБА_1 строком на 6 місяців є обґрунтованою.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису в частині заборони ОСОБА_3 строком на 6 місяців перебувати в місці проживання/перебування малолітньої доньки ОСОБА_2 , наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання/перебування останньої, обмеження спілкування з нею без присутності уповноваженого представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської , а також заборони наближатися на відстань у 100 метрів до місця навчання малолітньої ОСОБА_2 – дошкільного навчального закладу АДРЕСА_2 та інших навчальних закладів, які відвідує дівчинка з огляду на наступне. Обставини, якими заявниця обґрунтовує вищевказані вимоги, вже були предметом дослідження під час розгляду заяви представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Сайченко Я.В. від 05 жовтня 2021 року; докази на обґрунтування зазначених вимог вже були оцінені судом. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.10.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про видачу обмежувального припису – відмовлено. Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Під час розгляду судового заяви представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Сайченко Я.В. від 28.10.2021 судом не встановлено нових обставин, які б мали місце після ухвалення судом рішення та могли бути підставою для видачі обмежувального припису у відношенні ОСОБА_3 в частині заборон щодо малолітньої доньки - ОСОБА_8 .

Суд зазначає, що не бере до уваги як належний та допустимий доказ наданий заявницею на підтвердження своїх вимог аудиозапис розмови, досліджений в судовому засіданні, з тих підстав, що зі змісту зазначеного аудиозапису не вбачається, що учасником розмови є саме заінтересована особа - ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, беручи до уваги , що суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно їх спільної дитини, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, та того, що на заінтересовану особу поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, суд приходить до висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису в цій частині.

На підставі ст.ст.1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст.4,13,81, 95, 258, 263-265, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав :

- перебувати в місці проживання/перебування ОСОБА_1 ;

- наближатися на відстань у 100 метрів до місця проживання/перебування ОСОБА_1 .

Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору, віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступну та резолютивну частини судового рішення складено 02.11.2021 року.

Повний текст судового рішення складено – 08.11.2021 року.

Суддя: В.О. Попова