Рішення № 100922206, 08.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 листопада 2021 р. Справа №120/1213/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Національної академії Національної гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної академії Національної гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення на користь Національної академії витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 338972,31 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивачів зазначили, що наказом начальника Національної академії Національної гвардії України №704 від 28 липня 2018 року відповідача зараховано на навчання за державним замовленням до Національної академії Національної гвардії України на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки за спеціальністю "Військове управління" та призначено на посаду курсанта.

28 липня 2018 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання), яким, окрім іншого, передбачено обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у Національній академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок".

Наказом Національної академії Національної гвардії України №201 від 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення.

02 січня 2021 року ОСОБА_1 начальнику курсу №1 командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України подано рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання. Крім того, у рапорті ОСОБА_1 зазначив про обізнаність із обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у навчальному закладі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" №964 від 12 липня 2006 року та зобов`язався їх відшкодувати.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України №6 від 13 січня 2021 року достроково припинено (розірвано) контракт з ОСОБА_1 за наявності підстав, передбачених підпунктом "ж" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та останнього виключено зі списків перемінного складу курсантів та продовольчого забезпечення. Також у наказі йдеться про необхідність відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в Національній академії, в сумі 339162,31 гривень.

13 січня 2021 року відповідач подав Національній академії Національної гвардії України заяву-зобов`язання, у якій вказав, що зобов`язується добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у Національній академії Національної гвардії України, в розмірі 339162,31 гривень.

Однак, відповідачем сплачено на рахунок Національної академії Національної гвардії України лише 190 гривень.

Оскільки за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 338972,31 гривень, тому позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Ухвалою від 07 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

07 липня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. При цьому, представником відповідача зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не наведено переліку витрат, пов`язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, які слід відшкодувати за наявності підстав, а також не встановлено обов`язку відшкодування грошового забезпечення військовослужбовця у разі припинення військової служби. Крім того, представник відповідача вказує на те, що військова служба є державною службою особливого характеру, а навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок регулювання вказаного виду військової служби. Отже, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця є винагородою за державну службу особливого характеру, тому, на думку представника відповідача, виплата такого забезпечення є мінімальною державною гарантією оплати праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця. Також у відзиві йдеться про те, що позивачем сформовано розрахунки витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 , неправильно та всупереч вимогам, що передбачені Порядком відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

20 липня 2021 року позивачами подано відповідь на відзив, у якій наведено спростування окремих доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, Національна академія Національної гвардії України зареєстрована 18 квітня 2006 року та здійснює діяльність в сфері вищої освіти та професійно-технічної освіти.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України №704 від 28 липня 2018 року з метою здійснення підготовки кадрів для Національної гвардії України солдата ОСОБА_1 зараховано на навчання курсантом для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) до Національної академії Національної гвардії України.

28 липня 2018 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами Національної академії Національної гвардії України. Відповідач, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), добровільно взяв на себе зобов`язання проходити службу (навчання) у Національній академії. Разом із тим, контрактом передбачено, що у разі дострокового його розірвання через небажання курсантом продовжувати навчання, недисциплінованість чи відмови подальшого продовження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання).

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України №201 від 12 вересня 2018 року відповідача зараховано до списків перемінного складу Національної академії Національної гвардії України та на всі види забезпечення.

02 січня 2021 року ОСОБА_1 подано рапорт про відрахування його з числа курсантів у зв`язку з небажанням продовжувати навчання за наявності підстав, передбачених підпунктом "ж" (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". У рапорті ОСОБА_1 також вказав, що погоджується добровільно відшкодувати витрати на його утримання у закладі вищої освіти.

12 січня 2021 року начальником Національної академії Національної гвардії України видано наказ №22 від 12 січня 2021 року "Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 ", відповідно до якого на підставі пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вирішено припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби (навчання), а солдата ОСОБА_1 відрахувати з вищого навчального закладу за наявності підстав, передбачених підпунктом "ж" (у зв`язку з систематичним невиконаннями умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

На підставі вищезазначеного наказу 13 січня 2021 року начальником Національної академії Національної гвардії України видано інший наказ №6, яким достроково припинено (розірвано) контракт про навчання солдата ОСОБА_1 за наявності підстав, передбачених підпунктом "ж" (у зв`язку з систематичним невиконаннями умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Вказаним наказом ОСОБА_1 виключено зі списків перемінного складу курсантів та продовольчого забезпечення, а також зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в Національній академії, в сумі 339162,31 гривень.

Крім того, 13 січня 2021 року відповідачем власноруч написано заяву-зобов`язання, у якій відповідач вказав, що зобов`язується добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України під час проходження навчання, в сумі 339162,31 гривень.

Відповідно до зведеного розрахунку фактичних витрат які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з утриманням відповідача в академії, складають 339162,31 гривень.

14 січня 2021 року відповідачем дорбровільно сплачено на рахунок Національної академії Національної гвардії України кошти в сумі 190 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Особливості відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах Збройних Сил України, врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (надалі - Порядок №964).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Разом із тим, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частини 3 статті 24 Закону №2232-XII).

Приписами статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Водночас, частиною 10 статті 25 Закону №2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д","е","є","ж","з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначається Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964.

Пунктом 3 Порядку №964 встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку №964).

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони (пункт 8 Порядку №964).

Водночас, на виконання пункту 3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

За приписами пункту 2.3 вказаного Порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Отже, наведені положення свідчать про те, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти. При цьому, передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Разом із тим, як слідує із змісту контракту, укладеного між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України та ОСОБА_1 , останній був ознайомлений із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), та добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового його розірвання через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість чи відмови подальшого продовження військової служби.

В свою чергу, як свідчить зведений розрахунок фактичних видатків, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 за період навчання з 12 вересня 2018 року по 13 січня 2021 року, такі складають 339162,31 гривні. У заяві від 13 січня 2021 року відповідач вказав, що ознайомлений із зведеним розрахунком фактичних витрат та зобов`язався їх відшкодувати.

Однак, відповідно до дублікату квитанції №0.0.1974847213.1 від 14 січня 2021 року ОСОБА_1 в добровільному порядку сплатив на рахунок Національної академії Національної гвардії України грошові кошти в сумі 190 гривень, а відтак витрати, які підлягають відшкодуванню відповідачем складають 338972,31 гривні.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту з визначених у ньому підстав не відшкодував такі, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Водночас, посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що в жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку відшкодування грошового забезпечення військовослужбовцем у разі припинення з ним військової служби судом оцінюються критично, адже у частині 10 статті 25 Закону №2232-XII наведено випадки, за яких здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, серед яких наступні: 1) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість; 2) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 3) у зв`язку із невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності); 4) в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти; 5) особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Критично слід оцінити твердження представника відповідача про те, що законодавством не наведено переліку витрат, пов`язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, які слід відшкодовувати у разі наявності підстав, адже пунктом 3 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, а також оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

З приводу доводів представника відповідача щодо необґрунтованості розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням його довірителя у вищому навчальному закладі, то такі спростовуються наданими позивачами доказами.

Зокрема, розмір таких витрат підтверджуються розрахунком фактичних видатків Державного бюджету по КЕКВ-2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 (такі витрати складають 313064,48 гривень), довідкою-розрахунком на утримання вартості речового майна №1 від 13 січня 2021 року (такі витрати складають 17940,10 гривень), списком медикаментів, витрачених по медичній частині під час лікування за межами навчального закладу, з 12 вересня 2018 року по 13 січня 2021 року (витрати становлять 756,42 гривень), списком медикаментів, витрачених по медичній частині для медичного забезпечення під час лікування в лазареті медичної частини з 12 вересня 2018 року по 13 січня 2021 року (витрати становлять 297,94 гривень), розрахунком фактичних видатків на продукти харчування (витрати складають 5730,26 гривень), а також розрахунком витрат по сплаті комунальних послуг (витрати складають 1373,11 гривень).

При цьому судом враховано, що відповідачем сплачено кошти в сумі 190 гривень, а тому витрати, які підлягають відшкодуванню відповідачем, складають 338972,31 гривні.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, за наведених обставин позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 338972,31 гривні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що, позивачами не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому з урахуванням приписів частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, відсутні.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Національної академії Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 338972 (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривні 31 копійку.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі:

Національна академія Національної гвардії України (місцезнаходження: 61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08610502)

Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. А. Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00032684)

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 08.11.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович